ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЯПУШКІН ІВАН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юренко С.П. ЛЯПУШКІН Іван Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyapushkin_I_I (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЯПУШКІН ІВАН ІВАНОВИЧ

ЛЯПУШКІН Іван Іванович (04. 11.1902–23.09.1968) – рос. археолог-славіст. Д-р істор. н. (1961). Н. в слободі Савруха (нині село Самарської обл., РФ). 1930 закінчив істор. від-ня Ленінгр. пед. ін-ту. Від 1935 навч. в аспірантурі Ін-ту історії матеріальної к-ри. Від 1937 і до кінця життя працював у Ленінгр. від-ні Ін-ту археології АН СРСР. У 1940–50-х рр. провів масштабні польові обстеження басейну лівих приток Дніпра, повністю розкопав Новотроїцьке городище, частково Опішнянське городище та Битицьке городище. На основі аналізу здобутих археол. матеріалів дійшов висновку, що в епоху заліза на території Дніпровського лісостепового Лівобережжя безперервної осілості (генетично поєднаних між собою поколінь людей) не було, періоди осілості тут були порушені вторгненнями кочівників. На його думку, в цьому регіоні можна виділити 3 окремих періоди осілості: скіф. епоха 7–3 ст. до н. е. (див. також Скіфи), черняхівська культура 3–4 ст., слов'ян. к-ра 8–9 ст. На території Правобережжя, однак, слов'яни з'явилися дещо раніше, у 6–7 ст., що, як він вважав, було пов'язано з їхнім рухом у Сх. Європу із заходу і частково з Подунав'я. У подальшому відстоював тезу про монолітність слов'ян. к-ри 6–7 ст. в Сх. Європі і що саме на основі цієї к-ри після досягнення нею у 8–9 ст. високого рівня розвитку склалася к-ра Давньорус. д-ви. Матеріали Волго-Донської експедиції (1949–51), у складі якої він працював, дали йому підстави висунути гіпотезу, підтверджену нині, про неоднорідність етнічного складу салтівсько-маяцької культури, до неї входили аланські (див. Алани) та болг. племена.

П. у м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург).

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Городище Новотроицкое. М.–Л., 1958
  2. Днепровское лесостеповое Левобережье в эпоху железа. М.–Л., 1961
  3. Славяне Восточной Европы накануне образования древнерусского государства (VIII – первая половина IХ в.). Л., 1968.
Література:
  1. Памяти Ивана Ивановича Ляпушкина (1902–1968). "Советская археология", 1969, № 3
  2. Левина Р.Ш. Список печатных работ И.Ляпушкина. "Краткие сообщения Института археологии АН СССР", 1971, вып. 25.

Посилання:
  • АЛАНИ
  • БИТИЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ
  • ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • НОВОТРОЇЦЬКЕ
  • САЛТІВСЬКО-МАЯЦЬКА КУЛЬТУРА, САЛТІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СКІФИ

  • Пов'язані терміни:
  • НОВОТРОЇЦЬКЕ
  • САЛТІВСЬКО-МАЯЦЬКА КУЛЬТУРА, САЛТІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • ШЕСТОВИЦЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)