ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЮБОТИН

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. ЛЮБОТИН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyubotin_mst (останній перегляд: 17.06.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮБОТИН

ЛЮБОТИН – місто обласного підпорядкування Харківської області. Розташов. за 24 км від Харкова. Залізнична станція Населення 24,0 тис. осіб (2005).

Слобода Л. виникла в серед. 17 ст. під час заселення Слобідської України вихідцями з Правобережної України та Лівобережної України. У праці Філарета (Гумілевського) "Историко-статистическое описание Харьковской епархии..." із посиланням на купчі і дарчі записи Курязького Спасо-Преображенського монастиря зазначається, що на берегах р. Люботинка "многое товариство козацкое" осіло не пізніше 1650. 1708 Люботинська сотня Харківського полку ввійшла до складу Азовської губернії. 1718 Охтирський полк, Сумський полк і Харків. полк були передані в підпорядкування київському губернатору. Від 1723 Люботинська сотня Харків. полку з ін. слобожанськими полками перейшла у відання Військ. колегії. Царським маніфестом від 28 липня 1765 козац. самоуправління на Слобожанщині було ліквідоване, і територія Слобідської України ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Слобода Л. із селами та хуторами була віднесена до Валківського комісарства Харків. провінції.

Від 1780, коли Слобідсько-Укр. губ. була перетворена в Харківське намісництво, слободу Л. зарахували до Валківської округи Харків. намісництва. 1796 Харків. намісництво знову перетворили на Слобідсько-Укр. губ., при цьому Л. увійшов до її Харків. повіту. Наступного року всі повіти розділили на волості. Слободу Л. зарахували до складу Огульчанської волості. У ті часи сільс. управління очолювали виборні отамани.

1802 Валки знову стали повітовим містом, а слобода Л. у складі Огульчанської волості була віднесена до Валківського повіту. 1815 волосне правління перевели зі слободи Огульці до Л. Від 1835 Л. – у складі Харківської губернії.

1837 поміщик Духовський збудував поблизу Л. винокурню, а згодом – 2 млини. Надалі розвиток Л. був тісно пов'язаний із буд-вом (1871) залізничної станції і створенням залізничного вузла з ремонтною базою.

Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. в Л. активізується громадсько-політ. життя. 20 грудня 1905 в ході збройного повстання залізничники захопили залізничну ст. Люботин Харківсько-Миколаївської залізниці, створили там тимчасовий уряд та власну жандармерію, а 26 грудня проголосили незалежну робітн. Люботинську республіку (її комендантом став слюсар Павло Глуховцев; республіка проіснувала 4 дні; 30 грудня після масованого артобстрілу повстання було придушене).

Рад. влада в Л. вперше була встановлена в грудні 1917. У липні–серпні 1918 в період австро-німецьких військ контролю над територією України залізничники Л. брали участь у Всеукраїнському страйку залізничників 1918. У листопаді 1918 Л. зайняли війська Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 містом оволоділи війська Червоної армії (див. Радянська армія), у червні – Збройні сили Півдня Росії, у грудні знову встановлена рад. влада.

1918–22 Л. – волосний центр Харків. губ., 1923–30 – райцентр Харківської округи. Від 1932 – у складі Харків. обл.

Від 1938 має статус міста.

Від 20 жовтня 1941 до 29 серпня 1943 місто окуповане вермахтом (див. Друга світова війна).

Від 1993 має статус міста обласного підпорядкування.

Істор. пам'ятки: Люботинське городище (кілька давніх городищ і курганний могильник з кількох десятків невеликих курганів); садиба, що складається з палацу, Свято-Миколаївської церкви (1843) та службового корпусу (19 ст.).

У місті над залізничними коліями збудовано критий пішохідний міст (260 м; вважається найдовшим з такого типу мостів у Європі).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. ІМіС Української РСР: Харківська область. К., 1967
  2. Стрілець В.В. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис. Х., 2002
  3. Стрелец В.В. Люботинская дистанция пути: История и современность. Х., 2008
  4. Люботинська міська рада: Офіційний сайт. Web: http://www.lubotin.kharkov.ua.

Посилання:
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГОРОДИЩА, ДАВНІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХАРКІВСЬКА ОКРУГА
  • ХАРКІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛК
  • ХУТІР
  • КУРГАН, НАДМОГИЛЬНИЙ ПАГОРБ
  • КУРЯЗЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ОХТИРСЬКИЙ ПОЛК
  • ОТАМАН
  • ПОВІТ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • СУМСЬКИЙ ПОЛК
  • ВЕРМАХТ
  • ВОЛОСТЬ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙК ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1918 Р.
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ ПІВДНЯ РОСІЇ (ЗСПР)

  • Пов'язані терміни:
  • ДРУГА УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ДИВІЗІЯ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)