Бібліографічне посилання: Огуй О.Д. МАКОГОН Дмитро Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Makogon_D_Ya (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАКОГОН Дмитро Якович (псевдоніми – Макогоненко, Іван Галайда, Хоростківський, М.Коко та ін.; 28.10.1881–14.10.1961) – укр. письменник і педагог. Батько І.Вільде. Н. в м. Хоростків (нині місто Терноп. обл.). Навч. в Терноп. г-зії, а згодом – у Заліщицькій учительській семінарії, яку закінчив 1902. Потім учителював у різних селах Буковини. Від 1900 друкував збірки віршів, оповідань і нарисів "Мужицькі ідилії" (1907), "Шкільні образки" (с. Мамаївці, 1911; нині село Кіцманського р-ну Чернів. обл.), "Учительські гаразди" (1911), "Проти хвилі", "По наших селах" (обидві – 1914). У своїх творах М. показав тяжке життя вчителів і селян у тогочасних умовах. В оповіданнях "Патріоти", "Нашим", "По циганському звичаю", "Громадянам" та ін. висміяв лжепатріотів, які дбали лише про власну вигоду, були ворогами трудового люду. В чернів. часописах "Каменярі" та "Промінь" на поч. 1920-х pp. письменник опублікував публіцистичні статті проти румун. окупаційного режиму на Буковині. Мігрував 1923 в Галичину, де в умовах пацифікації та заборони укр. мови шукав заробіток на прожиття. Після Другої світової війни учителював у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), де писав твори для періодики, а 1959 видав вибрані твори у Львів. книжково-журнальному вид-ві.

П. у м. Івано-Франківськ.