ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАКСИМЕЙКО МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Скрипник П.І. МАКСИМЕЙКО Микола Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maksimeyko_M_O (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАКСИМЕЙКО МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

МАКСИМЕЙКО Микола Олексійович (17(05).06.1870–14.04. 1941) – історик права. Професор (1903), д-р права (1914). Н. в с. Волошнівка (нині село Роменського р-ну Сум. обл.) в сел. родині. Початкову освіту здобув у приходській школі та прогімназії. Навч. в Колегії Павла Ґалаґана (1884–88) та на юрид. ф-ті Київ. ун-ту (1888–92). Після закінчення ун-ту був залишений стипендіатом при кафедрі історії рос. права для підготовки магістерської дисертації.

Від 1897 – приват-доцент Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет). Від 1897 – член Харківського історико-філологічного товариства, від 1900 – Харків. юрид. т-ва. Від 1903 – екстраординарний, 1905 –18 – ординарний професор кафедри історії рос. права Харків. ун-ту.

М. вів активну громад. та пед. діяльність. Викладав на жін. та робітн. курсах, читав лекції з історії права в Харків. нар. ун-ті (1903–15). Брав участь у роботі багатьох наук. т-в, зокрема, Харків. історико-філол. т-ва та Т-ва поширення в народі грамотності (див. Товариства грамотності). Доклав чимало зусиль для організації 12-го Археол. з'їзду (див. Археологічні з'їзди), який відбувся в Харкові.

1905, разом із професорами Харків. ун-ту М.Сумцовим, Д.Багалієм, Т.Буткевичем, входив до складу Ради з питань про усунення обмежень Емського указу1863, які застосовувалися до укр. мови і укр. літератури. (див. також Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876), яка виступала за скасування утисків укр. к-ри. Був прихильником ідей Конституційно-демократичної партії та відстоював її позиції на шпальтах харків. газет "Мир", "Волна", "Будущее". Але в укр. питанні наголошував на необхідності децентралізації Російської імперії та наданні автономії її народам. 1915 успішно захистив дис. на тему: "Опыт критического исследования Русской правды" та здобув ступінь доктора наук.

У період Російської революції 1917–1918 та громадянської війни в України 1917–1921 займав очікувальну позицію. Він як не брав участі у засіданнях Партії нар. свободи (партія кадетів), так і публічно відмовчувався за часів Української Центральної Ради, гетьманату П.Скоропадського та Директорії Української Народної Республіки. 1919, як і більшість викладачів Харків. ун-ту, співпрацював з Академічним союзом на допомогу Добровольчій армії (див. Добровольча армія). 1920 під враженням від розгорнутого денікінцями терору (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920) більшість діячів масово перейшли на бік рад. влади. Співпраця з рад. владою стала гарантом подовження наук. та пед. діяльності М. Але при цьому, як і більшість професорів старшого покоління, він залишався позапартійним.

Брав активну участь в організації правового від-ня при Ін-ті нар. госп-ва та був першим деканом юрид. ф-ту цього закладу. Через різке погіршення стану здоров'я 1920 змушений був переїхати на Полтавщину, де викладав у школах Полтавщини та читав лекції серед населення. 1920–24 працював ученим консультантом кодифікаційного відділу нар. комісаріату юстиції УСРР, а також професором правового від-ня при Ін-ті нар. госп-ва. Разом із рад. правниками С.Вереткою, З.Висоцьким, В.Дністрянським, О.Малицьким, П.Момотом, Ю.Яворським М. вів дискусію щодо шляхів розвитку укр. юрид. термінології на шпальтах юрид. журналів. 1924–26 – професор Харків. геодезичного та землевпорядного ін.-ту. 1925 обраний чл.-кор. ВУАН.

1926–34 очолював секцію історії укр. права Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія. 1928 змушений був виступити на заг. засіданні співробітників НДІ історії укр. к-ри ім. акад. Д.Багалія з публічною самокритикою своїх поглядів як "буржуазно-націоналістичних". Така акція врятувала М. від переслідувань. Проте 1929 його кандидатура на обрання чл.-кор. ВУАН була відхилена.

1934–40 брав участь у роботі Комісії АН УРСР з вивчення західнорус. і укр. права. 1940–41 – старший наук. співробітник Ін-ту історії України АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України).

Праці вченого присвячені політ. ладові та праву Литовсько-Рус. д-ви. Зробив значний внесок у дослідження "Руської правди".

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Сеймы литовско-русского государства до Люблинской унии 1569 г. Х., 1902
  2. Опыт критического исследования Русской правды, вып. 1. Х., 1914
  3. Система Руської правди в її поширеній редакції. К., 1926
  4. Інтерполяції в тексті поширеної Руської правди. К., 1929.
Література:
  1. Скакун О.Ф. М.О. Максимейко – історик права (до 100-річчя від дня народження). "УІЖ", 1970, № 7
  2. Його ж. М.О. Максимейко як історик права. "Проблеми правознавства", 1972, № 21
  3. Богдашина О.М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри української культури ім. акад. Д.І. Багалія (1921–1934). Х., 1994
  4. Її ж. Розвиток історико-правової думки в Російській імперії (друга половина ХIХ – початок ХХ ст.). Х., 2000
  5. Бондарук Т.І. Західноруське право: дослідження і дослідники (Київська історико-юридична школа). К., 2000
  6. Остапенко С.В. Науково-педагогічна та громадська діяльність М.О. Максимейка: Автореферат дис. ... канд. істор. наук. Х., 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • АВТОНОМІЯ
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919–1920
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЕМСЬКИЙ АКТ 1876
  • ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917–1921
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКЕ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • КОЛЕГІЯ ПАВЛА ҐАЛАҐАНА
  • НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ІМЕНІ АКАДЕМІКА Д. БАГАЛІЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СУМЦОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • ТОВАРИСТВА ГРАМОТНОСТІ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕДИМІНА ПОХОДИ НА ВОЛИНЬ І КИЇВЩИНУ 1323 І 1324
  • ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА
  • КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ІМЕНІ АКАДЕМІКА Д. БАГАЛІЯ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)