ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАКСИМОВИЧІ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. МАКСИМОВИЧІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maksimovychi_rid (останній перегляд: 17.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАКСИМОВИЧІ

МАКСИМОВИЧІ – відомий укр. козацько-старшинський, згодом – дворянський, рід 17–19 ст. Полковник Максимович згадується в джерелах серед запорожців, учасників походів проти Рос. д-ви 1618, однак і дотепер поширеною є думка, що засновником роду слід вважати шляхтича Максима Васильківського, або Печерського (п. 1698). Його дід і батько проживали в Умані, напередодні національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 cт. (див. Національна революція 1648–1676) переїхали до Ніжина, де й народився Максим. Максим Васильківський розбагатів, орендуючи маєтності Києво-Печерської лаври, сягнув посади "військового індуктора" (збирача податків; див. також Індукта), був сватом гетьманам І.Самойловичу та І.Мазепі. У нього було 6 синів, найвідомішим із яких став Іван (св. Іоанн; див. Іоанн Максимович; 1651–10.06.1715). Серед братів св. Іоанна лише один пішов його слідами – Тимофій, який три роки керував Чернігівським колегіумом, потім був архімандритом Чернігівського Єлецького Свято-Успенського монастиря (з 1727). Всі ін. брати і їхнє численне потомство відігравали важливу роль у військово-політ. й культ. житті Гетьманщини. Брат св. Іоанна – Василь Максимович (п. 1698) був компанійським полковником (див. Компанійці) і певний час черніг. наказним полковником. Загинув у битві проти ординців на р. Кодима (притока Пд. Бугу). Дмитро Максимович (п. 1732) – видатний держ. діяч доби І.Мазепи, з яким посвоячився. Був писарем Ніжинського полку 1682–95 (з перервами), суддею цього ж полку (1690), генеральним бунчужним (1703–08), ген. осавулом (1708–09), брав участь в антиколоніальному повстанні І.Мазепи, а після його поразки піддався Москві, був засланий із сім'єю до Архангельська (нині місто в РФ), де й помер. Іван Максимович (п. 1732), випускник Київ. колегіуму, учений і політ. діяч. Брав участь у повстанні І.Мазепи, в еміграції став генеральним писарем в уряді гетьмана П.Орлика (1710–14), займався укладанням договору із Кримським ханатом та Османською імперією (1711). 1715 повернувся на Батьківщину і був засланий до Москви. Служив там як "справщик" Синодальної друкарні (1722–26), бібліотекарем Синодальної б-ки, склав її каталог, створив на підставі словника лат. мови Г.Кнапія латинсько-слов'ян. словник, написав ряд творів. Був усунений із посади за "неблагонадійність", після чого невдовзі помер у Москві. Федір Дмитрович був 1741–56 стародубським полковником, його син Іван Федорович (п. 1803) – першим полковником Стародубського карабінерського полку (див. Карабінери; 1783–89), генерал-майором, активним членом Новгород-Сіверського гуртка автономістів. Степан Петрович (п. 1750) служив при гетьмані І.Скоропадському перекладачем у Генеральній військовій канцелярії. У 19 – на поч. 20 ст. М. були переважно дрібними землевласниками в Чернігівській губернії і Полтавській губернії, займали досить важливі посади у війську й адміністрації. Дали Україні ряд вчених, серед яких чільне місце належить Михайлу Олександровичу (див. М.Максимович; 15.09. 1804–04.12.1873) – видатному історику, фольклористу, мовознавцю, природознавцю, другу М.Гоголя і Т.Шевченка. Відомий також професор Іван Андрійович – дійсний статський радник, який у 1880–90-х рр. переклав із церковнослов'янської російською "Іліотропіон" св. Іоанна (Максимовича). Рід М. дуже численний і розгалужений, споріднений з рядом ін. відомих козац. родів, наприклад, з Сулимами, Герциками, Лукашевичами та ін. Існують паралельно й ін. роди Максимовичів, які мають козац., священицьке, міщанське походження, імовірно, пов'язані з осн. родом. Вони теж дали Україні ряд визначних особистостей, серед яких слід виокремити Нестора Максимовича-Амбодика (див. Н.Амбодик; 1744–1812), випускника Київ. академії, видатного медика.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912
  2. Субтельний О. Мазепинці. К., 1994. Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 1–2. К., 1998.

Посилання:
  • АМБОДИК-МАКСИМОВИЧ НЕСТОР МАКСИМОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЄЛЕЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПИСАР
  • ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ
  • ГЕРЦИКИ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ІНДУКТА
  • КАРАБІНЕРИ
  • КОМПАНІЙЦІ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ЛУКАШЕВИЧІ
  • МАКСИМОВИЧ ІОАНН
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НІЖИН
  • НІЖИНСЬКИЙ ПОЛК
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК
  • ОРЛИК ПИЛИП
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ
  • СУЛИМА, СУЛИМИ
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.

  • Пов'язані терміни:
  • МАКСИМОВИЧ ІОАНН
  • НЕКРОПОЛІСТИКА
  • НІЖИН
  • ТИМКОВСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)