ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАЛЕВИЧ КАЗИМИР СЕВЕРИНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. МАЛЕВИЧ Казимир Северинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Malevich_K_S (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЛЕВИЧ КАЗИМИР СЕВЕРИНОВИЧ

МАЛЕВИЧ Казимир Северинович (23(11).02.1879–15.05.1935) – художник, теоретик мист-ва, педагог. Н. в м. Київ у незаможній дворянській родині польс. походження. Закінчив 5-класне с.-г. уч-ще в с. Пархомівка. Початкову художню освіту здобув у Київській рисувальній школі М.Мурашка (1895–96). З 1896 служив креслярем при тех. відділі управління Курсько-Моск. залізниці в Курську (нині місто в РФ), був одним з фундаторів гуртка любителів мист-ва. Подальшу мистецьку освіту здобував у Моск. уч-щі живопису, скульптури та арх-ри та Строгановському уч-щі (1904–05) і моск. школі-студії Ф.Рерберга (1905–10). Виставковий дебют М. відбувся 1907 на 14-й виставці "Московского товарищества художников". У грудні 1910 художник брав участь у виставці об'єднання "Бубновый валет" у Москві. Митець був активним учасником ін. виставок об'єднання "Бубновый валет", а також "Ослиный хвост" (1912) та "Мишень" (1913). Цей початковий період творчості художника відзначений експериментами та пошуками: він працює в стилі імпресіонізму, експресіонізму, фовізму, неопримітивізму, кубофутуризму. М. співпрацював з футуристичними виданнями, а також лідерами літ. футуризму О.Кручених та В.Хлебніковим. Робота М. 1913 над декораціями та костюмами до футуристичної опери "Победа над Солнцем" (текст О.Кручених, музика М.Матюшина, пролог В.Хлебнікова) заклала підвалини для супрематизму, худож. напряму, створеного М. У супрематизмі, що використовував геометричні фігури на нейтральній площині фону, М. повністю відмовився від зображальності, навіть від його елементів. Нові роботи, що репрезентували декларовану митцем "безречовість", було експоновано 1915 на "Последней футуристической выставке картин", яка відбулася у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) під назвою "0.10". Художник запропонував глядачам 39 нових полотен, об'єднаних заг. назвою "Супрематизм живописи", серед яких був і славнозвісний "Черный квадрат". Осн. постулати власного худож. напряму М. виклав у своєму есе "От кубизма к футуризму: Новый живописный реализм", створеному 1915. Художник відстоював думку про те, що рух і кольорові відчуття є важливішими за форму.

М. гаряче сприйняв революц. перетворення, що відбувалися в країні (див. Російська революція 1917–1918), та з головою поринув у цю діяльність. У травні 1917 він був обраний у раду Союзу художників-живописців у Москві представником від лівої фракції, а в серпні 1917 – головою Худож. секції Моск. ради солдатських депутатів. У жовтні 1917 митець очолив т-во "Бубновый валет", а в листопаді 1917 рішенням моск. військово-революц. к-ту призначений комісаром з охорони пам'яток старовини і членом Комісії з охорони худож. коштовностей, функцією якого було забезпечення збереження кремлівських колекцій. Крім цього, художник протягом березня–червня 1918 співробітничав у моск. газ. "Анархия", з червня 1918 був членом худож. колегії відділу образотворчого мист-ва та музейної комісії нар. комісаріату освіти РСФРР, оформив петрогр. виставу "Мистерии-Буфф" В.Маяковського (реж. – В.Мейєрхольд). Повернувшись у грудні 1918 до Москви, М. керував у Держ. вільних худож. майстернях майстернею з живопису та текстилю (разом з Н.Удальцовою). Одночасно він багато працював як художник та теоретик мист-ва. Саме в цей час було створено полотна "білого супрематизму", останньої стадії супрематичного мист-ва (серія "Белое на белом", 1918) та написано працю "О новых системах в искусстве" (1919).

У листопаді 1919 М. переїхав до Вітебська (нині місто в Білорусі), де очолив майстерню в Нар. худож. школі, якою в той час керував М.Шагал. Того ж року в Москві відкрилася персональна виставка митця, де було репрезентовано весь творчий доробок художника – від імпресіонізму через неопримітивізм, кубофутуризм, алогічні твори до супрематизму. При цьому останній був представлений працями 3-х періодів: чорного, кольорового та білого. Виставка завершувалася підрамниками з чистими полотнами, що символізувало повну відмову від зображення. Вітебський період у житті художника позначився написанням низки теор. праць та створенням об'єднання "Утвердителей нового искусства" (Уновис), у рамках діяльності якого було апробовано нові ідеї М. в мист-ві та педагогіці.

З осені 1922 викладав малюнок на архіт. відділенні петрогр. Ін-ту цивільних інженерів, працював над проблемою втілення супрематичної естетики до вжиткового мист-ва – створював розписи для порцелянових виробів (1923) та досліджував можливості супрематичної арх-ри – виконав перші малюнки т. зв. планітів (косміч. міст-супутників; 1923). 1924–26 очолював Держ. ін-т худож. к-ри ("Гинхук") та формально-теор. відділ у ньому. Під кер-вом М. здійснювалася робота зі створення об'ємних супрематичних побудов – "архітектонів". 1924 його полотна з успіхом експонувалися на 14-му бієналє у Венеції (Італія). Після розгрому ін-ту 1926 був переведений до Держ. ін-ту історії мист-ва, де керував к-том експериментального вивчення худож. к-ри. 1927 М. знаходився в закордонному відрядженні у Варшаві та Берліні, де з успіхом відбувалися його виставки та лекції. Після повернення на вимогу рад. уряду він був уперше заарештований та ув'язнений на 3 тижні.

1928–30 – професор Київ. худож. ін.-ту, активно співробітничав з харків. час. "Нова генерація" та київ. альманахом "Авангард", друкуючи теор. Статті, що продовжували розвивати його тези про сутність супрематизму. Починаючи з кінця 1920-х рр., діяльність М. викликала роздратування рад. властей. Восени 1930 він був знову заарештований та ув'язнений на кілька тижнів. 1931 М. працював над оформленням Красного театру в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург), 1932–33 очолював експериментальну лабораторію в Рос. музеї.

Роботи: "Корова і скрипка" (1909), "Автопортрет" (імовірно, 1909), "Купальщица" (1911), "Садовник" (1911), "Крестьянка в церкви" (1912), "Крестьянка с ведрами и ребенком" (1912), "Черный квадрат" (імовірно, 1914), "Авиатор" (1914), "Супрематизм: Желтое и черное" (1916), "Три женские фигуры" (1928–29), "Крестьяние между крестом и мечом" (1932).

П. у м. Ленінград після тяжкої хвороби, похований за заповітом на дачі в с. Нємчиновка під Москвою.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Собрание починений, т. 1–5. М., 1995–98.
Література:
  1. Егоров И.Н. Казимир Малевич. М., 1990
  2. Сарабьянов Д., Шатских А. Казимир Малевич. М., 1993
  3. Шатских А. Казимир Малевич. М., 1996
  4. Анисимов Г. Кумир поверженный – все Бог: Повесть о художнике Казимире Малевиче. М., 2001
  5. Малевич о себе. Современники о Малевиче: Письма. Документы. Воспоминания. Критика, т. 1–2. М., 2004
  6. Горбачов Д. "Він та я були українці": Малевич та Україна. К., 2006.

Посилання:
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА
  • МАЯКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • МОСКВА
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • МУРАШКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)