ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАЛИНОВСЬКИЙ РОДІОН ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Заболотна Т.В. МАЛИНОВСЬКИЙ Родіон Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Malinovsky_R_Ya (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЛИНОВСЬКИЙ РОДІОН ЯКОВИЧ

МАЛИНОВСЬКИЙ Родіон Якович (23(11).11.1898–31.03.1967) – військ. і держ. діяч СРСР, полководець. Маршал Рад. Союзу (1944), Двічі Герой Рад. Союзу (1945, 1958), Нар. Герой Югославії (1964). Н. в м. Одеса. 1911 закінчив церковно-парафіяльну школу. Від 1914 добровольцем брав участь у Першій світовій війні. У жовтні 1915 поранений і одержав Георгіївський хрест 4-го ст., став єфрейтором. У лютому 1916 в складі рос. експедиційного корпусу відряджений до Франції. Воював на Зх. фронті, ще раз поранений, отримав франц. нагороди. 1919 вступив до РСЧА (див. Радянська армія). Брав участь у боях з білогвардійцями в складі 27-ї стрілец. д-зії Сх. фронту. Наприкінці 1920 направлений до школи молодшого командного складу. По її завершенні став командиром кулеметного взводу, потім – командиром роти, стрілец. батальйону 246-го полку. 1926 вступив до ВКП(б). 1927–30 навч. у Військ. академії ім. М.Фрунзе. Після випуску служив нач. штабу кавалерійс. полку 10-ї кавалерійс. д-зії, займав відповідальні посади в штабах Північнокавказ. і Білорус. військових округів, очолював штаб 3-го кавалерійс. корпусу.

1937 М. направили до Іспанії, де він надавав допомогу респ. командуванню в організації і веденні бойових дій у громадян. війні 1936–39. Був нагороджений орденами Леніна і Червоного Прапора. 1939 М. – старший викладач Військ. академії ім. М.Фрунзе. У березні 1941 отримав призначення в Одеський військовий округ – командиром 48-го стрілец. корпусу.

З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945, на чолі 48-го стрілец. корпусу взяв участь у важких боях на держ. кордоні СРСР по р. Прут (прит. Дунаю). У серпні 1941 призначений командуючим Шостою армією, від грудня 1941 до липня 1942 – командуючим Південним фронтом. Під його кер-вом війська Пд. фронту разом з Південно-Західним фронтом у ході Барвінковсько-Лозівської операції 1942 захопили плацдарм на правому березі Сіверського Дінця (прит. Дону). Від серпня до жовтня 1942 – командувач новоств. 66-ї армії. У вересні–жовтні 1942 з'єднання армії у взаємодії з Двадцять четвертою армією та Першою гвардійською армією перейшли в наступ в районі Сталінграда (нині м. Волгоград, РФ), скували значну частину сил нім. 6-ї армії і тим самим послабили її ударне угруповання, що наступало безпосередньо на місто. У жовтні–листопаді 1942 М. – заст. командуючого Воронезьким фронтом. Від листопада 1942 командував Другою гвардійською армією, яка в грудні у взаємодії з П'ятою ударною армією та П'ятдесят першою армією зупинила і потім розгромила війська групи армій "Дон".

Від лютого 1943 – знову командуючий Пд., а від березня – Пд.-Зх. Фронтом. Війська фронтів під командуванням генерала армії М. брали участь у низці наступальних операцій (Запорізькій наступальній операції 1943, Нікопольсько-Криворізькій наступальній операції 1944, Березнегувато-Снігурівській наступальній операції 1944 і Одеській наступальній операції 1944).

У травні 1944 – командуючий Другим Українським фронтом.

На чолі з М. 2-й Укр. фронт у взаємодії з 3-м Укр. фронтом, Чорноморським флотом і Дунайською військовою флотилією взяли участь у Яссько-Кишинівській наступальній операції 1944. У вересні 1944 за вміле керівництво військами фронту і полководницький талант М. присвоєно звання Маршала Рад. Союзу.

У жовтні 1944 війська 2-го Українського фронту під командуванням М. успішно провели Дебреценську наступальну операцію; у взаємодії з військами 3-го Укр. фронту – Будапештську операцію (жовтень 1944 – лютий 1945) та Віденську наступальну операцію (березень – квітень 1945).

Після капітуляції Німеччини, від липня 1945 значна частина військ 2-го Укр. фронту вводилася до складу Забайкальського фронту. Командувачем призначили М. Війська цього фронту взяли участь у Маньчжурській стратегічній операції 1945 і розгромили япон. Квантунську армію. За високе полководницьке мист-во, виявлену мужність і відвагу М. 8 вересня 1945 присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Після війни М. – командуючий військами Забайкальсько-Амурського військ. округу (1945–47), головнокомандуючий військами Далекого Сходу (1947–53), командуючий військами Далекосх. військ. округу (1953–56).

У березні 1956 відкликаний у Москву і призначений 1-м заст. міністра оборони і головнокомандуючий Сухопутними військами СРСР. Від жовтня 1957 М. – міністр оборони СРСР. На цій посаді він багато зробив для зміцнення ЗС СРСР, підвищення безпеки країни.

Від 1952 – кандидат у члени ЦК КПРС, від 1956 – член ЦК КПРС. Депутат ВР СРСР 2–7-го скликань. Напередодні свого 60-річчя М. вдруге відзначений званням Героя Рад. Союзу (22 листопада 1958). Нагороджений вищим військ. орденом "Перемога", 5-ма орденами Леніна, 3-ма орденами Червоного Прапора, 2-ма орденами Суворова 1-го ст., багатьма медалями й орденами іноз. д-в.

П. у м. Москва. Похований на Красній площі в Кремлівській стіні.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Сочинения: Бдительно стоять на страже мира. М., 1962
  2. Величие победы. М., 1965
  3. Солдаты России. М., 1969.
Література:
  1. Захаров М. Выдающийся советский военачальник. "ВИЖ", 1968, № 11
  2. Горбунов М. Солдат, полководец. М., 1973
  3. Дважды Герои Советского Союза. М., 1973
  4. Люди бессмертного подвига, кн. 2. М., 1975
  5. Голу6oвич B. Маршал Р.Я. Малиновский. М., 1983
  6. Абрамов А. У Кремлёвской стены. М., 1987
  7. Шикман А.П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. М., 1997
  8. Залесский К.А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. М., 2000.

Посилання:
  • БАРВІНКОВО-ЛОЗОВСЬКА ОПЕРАЦІЯ
  • БЕРЕЗНЕГУВАТО-СНІГІРІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 Р.
  • ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ
  • ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ДУНАЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛОТИЛІЯ
  • ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА АРМІЯ
  • ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • МОСКВА
  • НІКОПОЛЬСЬКО-КРИВОРІЗЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ОДЕСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПЕРША ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • П'ЯТА УДАРНА АРМІЯ
  • П'ЯТДЕСЯТ ПЕРША АРМІЯ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ (ВЕЛ. ВІТЧИЗН. ВІЙНА)
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ШОСТА АРМІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВОРОНЕЗЬКИЙ ФРОНТ
  • ЯССЬКО-КИШИНІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ЗАПОРІЗЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943

  • Пов'язані терміни:
  • БАРВІНКОВО-ЛОЗОВСЬКА ОПЕРАЦІЯ
  • БУДАПЕШТСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944-1945
  • ДОНБАСЬКІ ОПЕРАЦІЇ 1941–1943
  • ДРУГА ГВАРДІЙСЬКА АРМІЯ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • МІУСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • НІКОПОЛЬСЬКО-КРИВОРІЗЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • РАДЯНСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1945
  • ТРЕТІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ЯССЬКО-КИШИНІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ЗАПОРІЗЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)