ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

"МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861"

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. "МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Manifest_19_1861 (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861

"МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861" – звернення рос. імп. Олександра II до всього народу у зв'язку з проведенням селянської реформи 1861. Маніфест було проголошено через 2 дні після обговорення проекту реформи в Держ. раді Рос. імперії. Імп. Олександр II бажав бачити його не лише як офіційно-урочистий документ, але і як пропагандистсько-агітаційний. Первісні варіанти у зв'язку з цим йому не подобалися. Символічно, що складання маніфесту було доручено митрополиту Московському і Коломенському Філарету (Дроздову) – визнаному "корифею церковного красномовства". Митрополит Філарет (Дроздов) мав уже досвід складання подібних документів. Він за дорученням імп. Олександра I писав проект маніфесту про зречення від престолу вел. кн. Костянтином Павловичем на користь вел. кн. Миколи Павловича (з 1825 – імп. Микола I), про що знало в імперії лише кілька осіб. Вірогідно, що саме Філарет (Дроздов) був автором маніфесту про переможне завершення Війни 1812. Сам автор маніфесту не схвалював реформу і в приватному листі писав, що не може всенародно хвалити цю царську милість, оскільки, з його погляду, реформа ущемлює права поміщиків, а тому є несправедлива, так як у свій час несправедливо була проведена секуляризація церк. земель рос. імп. Катериною II.

Зважаючи на позицію митрополита Філарета (Дроздова) як затятого кріпосника (див. Кріпацтво), маніфест, що вийшов з-під його пера, був за стилем велемовним, вітієватим, важкуватим і малозрозумілим селянам. Осн. положення, задекларовані маніфестом, зводилися до наступного: мотивом, який підштовхнув владу до проведення сел. реформи, була "любов і опіка над усіма нашими вірнопідданими", яка не "досягла рівномірної діяльності стосовно людей кріпосних", а тому імп. Олександр II доручив дворянству, яке не раз доводило свою "відданість престолу і готовність жертвувати на користь Батьківщини", розробити закони про "нове облаштування побуту селян". "Дворянство, – як лицемірно заявлялося в маніфесті, – добровільно відмовилося від права на особистість кріпосних людей". "Пожертва" поміщиків полягала в наступному: кріпаки отримують повні права вільних від кріпосної залежності сільс. обивателей; поміщики зберігають за собою право власності на всі належні їм землі, а кріпакам, за виконання певних повинностей, передають у постійне користування садибну землю з усією осілістю, а щоб справно виконували всі обов'язки перед урядом, визначену кількість польової землі та ін. угіддя. За це селяни зобов'язані виконувати на користь поміщика встановлені в "Загальних положеннях про селян, які вийшли з кріпосної залежності" повинності (див. Тимчасовозобов'язані селяни). Разом з тим "дарувалося право" викупляти садибну землю, а зі згоди поміщика – й польову. Особливим положенням про дворових людей закріплювався для них 2-річний перехідний стан, після чого вони отримували повну свободу.

Виходячи з цих осн. засад маніфесту, визначалися й майбутнє громад. самоуправління селян, "даровані селянам і дворовим людям права і покладені на них обов'язки по відношенню до уряду та поміщиків". Для завідування справами сел. громад у кожній губернії засновувалися губернські присутствія, які складалися виключно з поміщиків, а для розгляду спірних питань, що виникали між поміщиками і селянами, в повітах вводилися посади мирових посередників. З мирових посередників скликався повітовий мировий з'їзд. У великих селах створювалися волосні правління, а дрібні сільс. громади об'єднувалися під одним волосним правлінням. Протягом 2 років по кожному сільс. т-ву вводилася в дію уставна грамота, в якій зазначалися кількість землі, що надавалася селянам в постійне користування, розмір повинностей на користь поміщика. До введення уставної грамоти всі селяни та дворові мали перебувати в підпорядкуванні поміщиків і "беззаперечно виконувати їх обов'язки". Поміщики ж зберігали на цей час повну владу над селянами з правами суду і розправи до появи волостей і волосних судів.

У маніфесті обстоювалися "законні права поміщиків" на землі і селян, які "не можуть бути забрані від них без суттєвої винагороди, або добровільної поступки; що суперечило б будь-якій справедливості – користуватися від поміщиків землею і не нести за це відповідні повинності". Самі ж селяни мусять з подякою сприйняти даровані їм права.

День підписання маніфесту зберігався у великій таємниці. Імп. Олександр II, усі урядові кола перебували в паніці, очікуючи нар. повстання. Напередодні обнародування маніфесту в бойову готовність були приведені військо і артилерія. Однак реальних сил на повстання в селян не було. Селянство зустріло маніфест і решту законів, які стосувалися реформи, з глибоким розчаруванням і невдоволенням. У ході ознайомлення з ним в Україні, що тривало з 9 березня по 2 квітня 1861, селяни повсюдно висловлювали своє обурення грабіжницьким характером реформи, відмовлялися вірити в те, що їм читали місц. попи. Продовжуючи наївно вірити в доброго "царя-батюшку", вони думали, що їм читають не царський маніфест, а сфабрикований поміщиками. У багатьох селах селяни України виявляли непокору, відмовляючись виконувати панщину та ін. повинності. Не знайшовши в маніфесті розв'язання осн. питання, а саме – землі і волі, селянство відкрито виступало проти осн. засад реформи.

Дж.: Крестьянская реформа в России 1861 года: Сборник законодательных актов. М., 1954.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. М., 1991.

Посилання:
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГУБЕРНІЯ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАНЩИНА
  • ПОМІЩИКИ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • СЕЛЯНСТВО
  • ТИМЧАСОВОЗОБОВ'ЯЗАНІ СЕЛЯНИ
  • УСТАВНІ ГРАМОТИ
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЛОСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)