ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАНЦЕВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кокін С.А. МАНЦЕВ Василь Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mantsev_V_M (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАНЦЕВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

МАНЦЕВ Василь Миколайович (05.03.1889–19.08.1938) – один з керівників рад. органів держ. безпеки. Н. у с.Новорождественське (нині село Раменського р-ну Московської обл., РФ). Закінчив г-зію, навч. на юрид. ф-ті Моск. ун-ту та в Гренобльському електротех. технікумі (Франція). З серпня 1906 – член Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків). 1906–13 не раз заарештовувався за революц. діяльність, перебував на засланні та в еміграції за кордоном. 1913 нелегально повернувся до Росії, заарештований та засланий до Вологодської губ. 1916–17 – єфрейтор учбової команди 206-го запасного полку; член рад солдатських і робітн. депутатів у Ростові-на-Дону, Ярославлі (нині міста в РФ); член Моск. обласного бюро Рад.

З серпня 1918 – член колегії та секретар відділу по боротьбі з контрреволюцією ВЧК (див. ВЧК); з грудня 1918 – нач. слідчого відділу та заст. голови Моск. губернської ЧК; з грудня 1919 – нач. Управління ЧК та особливих відділів України, нач. особливого відділу Південного фронту, з березня 1920 – нач. Центр. управління надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією і злочинами на посадах при РНК УСРР, з квітня 1921 – голова ВУЧК, з березня 1922 – голова Державного політичного управління УСРР та нарком внутр. справ УСРР, з серпня 1923 – член колегії ОДПУ при РНК СРСР та член колегії Наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР. З 1924 – нач. планово-екон. управління Вищої ради нар. госп-ва СРСР, заст. наркома фінансів СРСР. З 1936 – голова спецколегії та заст. голови Верховного суду РСФРР.

Нагороди: орден Червоного Прапора (1921), орден Трудового Червоного Прапора, знак "Почетный работник ВЧК–ГПУ".

22 жовт. 1937 заарештований. Військ. колегією Верховного суду СРСР за ст. 58-8 і 58-11 Карного кодексу РРФСР засуджений до смерті. Страчений.

Реабілітований.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Маймескулов Л.Н. и др. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918–1922). Х., 1990
  2. Шаповал Ю. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ 1918–1920
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922
  • ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)