ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАНЯВСЬКИЙ СКИТ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. МАНЯВСЬКИЙ СКИТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Manyavsky_skyt (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАНЯВСЬКИЙ СКИТ

МАНЯВСЬКИЙ СКИТ, Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, Хресто-Воздвиженський монастир "Манявський Скит" – правосл. монастир у Карпатах, поблизу с. Манява Богородчанського р-ну Івано-Франк. обл. на березі р. Батерс (Скитець; прит. Манявки, бас. Дністра) – місцевини, де, згідно з переказом, двічі являлася Пресвята Богородиця і де, можливо, існував у добатиївський період невеликий печерний скит "Блаженний Камінь". Скит заснований 1606 Йовом (Княгинецьким) разом з Іоанном (Вишенським) та Захарією (Копистенським). 1620 отримав від патріархів Константинопольського – Тимофія II та Александрійського – Кирила Лукаріса ставропігію. На Київському православному соборі 1628 скиту надано звання протомонастиря (головуючого монастиря) Руського воєводства, Белзького воєводства та Подільського воєводства. Скиту в той час підпорядковувалися 556 монастирів, також він мав 7 монастирів-філій у Галичині і Молдові, зокрема Угорницький Спасо-Преображенський, Путненський, Нямецький монастирі.

Cтав потужним духовним і культ. осередком за часів митрополита Київського Петра (Могили). У монастирі налічувалося 200 ченців, він мав значну б-ку, 7 храмів разом з головним Хресто-Воздвиженським собором, келії, фортифікаційні споруди, мав і оборонне значення. Ченці створили власну школу іконопису, найзначніший представник якої Йов (Кондзелевич) написав іконостас для Хресто-Воздвиженського храму (1698–1705; нині зберігається у Львів. нац. худож. музеї). Існувала й своя школа партесного співу (Теодозій (Дмитро) Княгинецький, племінник Йова (Княгинецького)).

Монастир пережив тяжкі спустошення від пошесті (1652), розорення внаслідок польсько-турец. війни (1676).

Скит отримував привілеї від гетьманів Війська Запорозького, польс. королів Яна II Казимира Ваза, Міхала-Корибута Вишневецького, Яна III Собеського, Станіслава-Августа Понятовського та гетьмана польного коронного С.Потоцького, володів землями в деяких сусідніх селах, а також на Коломийщині та в Молдові, мав значні прибутки від солеваріння та ін. промислів (різьбярство, бортництво тощо). 1781 було проведено широку реконструкцію монастирських споруд.

У скиті бували київ. митрополити (Йов (Борецький), Петро (Могила)), гетьмани України (Б.Хмельницький, І.Виговський), господарі Молдови та Валахії (Є.Могила, В.Лупу), королі Речі Посполитої (Ян III Собеський та ін.), переховувалися опришки, зокрема тут лікувався від ран І.Бойчук (1759).

1785 герм. імп. і австрійс. государ Иосиф II Габсбург видав указ про закриття М.с. Після закриття скит зазнав руйнації. Хресто-Воздвиженський храм був перевезений до м. Надвірна (1793), де він згорів у роки Першої світової війни. Деякі церкви продовжували діяти (з перервами) до 1939.

Скит відвідували, переважно як паломники, укр. літописці (С.Величко), наук. та культ. діячі України (В.Антонович, М.Аркас, І.Вагилевич, М.Грушевський, М.Костомаров, П.Куліш, Б.Лепкий, І.Нечуй-Левицький, І.Труш, І.Франко, Ю.Целевич та ін.). М.с. присвятили свої твори деякі укр. письменники та поети.

1970–80 львів. спеціалістами (І.Могитич та ін.) було проведено часткову реставрацію храмових комплексів. 1980 тут відкрито історико-архіт. музей с. Маняви, з 1982 – заповідник з реліктовою рослинністю.

28 травня 1998 монастир частково, а з 30 листопада 1999 повністю, був переданий Івано-Франк. єпархії Української православної церкви Київського патріархату, що дало поштовх другому відродженню святині.

З відродженням правосл. монастиря розгорнулася повномасштабна реставрація всього комплексу. 20 жовтня 2002 відбулося освячення Хресто-Воздвиженського собору. 30 червня 2003 в Манявський монастир була передана чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської – Ізбавительниці від злих (18 ст.).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Львів, 1997
  2. Скрипник І. Легенда про гетьмана. Івано-Франківськ, 1997.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • БЕЛЗЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • БОЙЧУК ІВАН
  • БОРЕЦЬКИЙ ІОВ
  • БОРТНИЦТВО
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГЕТЬМАН ПОЛЬНИЙ КОРОННИЙ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КНЯГИНИЦЬКИЙ ІВАН
  • КОНДЗЕЛЕВИЧ ЙОВ
  • КОПИСТЕНСЬКИЙ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ'Я ЗАХАРІЯ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1628
  • КИРИЛО ЛУКАРІС
  • ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ЛУПУ (ЛУПУЛ) ВАСИЛЬ
  • МІХАЛ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ, МІХАЛ-ТОМАШ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
  • МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ
  • НАДВІРНА
  • НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
  • ОПРИШКИ
  • ПАРТЕСНИЙ СПІВ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ПОТОЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТАВРОПІГІЯ
  • ТРУШ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ЦЕЛЕВИЧ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
  • ВАГИЛЕВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН
  • ЯН II КАЗИМИР ВАЗА
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ
  • ЙОСИФ II

  • Пов'язані терміни:
  • ІКОНИ, УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КНЯГИНИЦЬКИЙ ІВАН
  • КОНДЗЕЛЕВИЧ ЙОВ
  • ПІДГОРЕЦЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР, ПЛІСНЕСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СТАВРОПІГІЯ
  • ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ
  • УНІВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • ЙОСИФ II


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)