Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. МАРИНОВИЧ Микола [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Marinovych_M (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРИНОВИЧ Микола (21.12. 1861–1944) – військ. діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (1919). Н. в с. Ішків (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.) в родині нар. учителів. Освіту здобув у гімназіях Бучача, Тернополя. З 1883 служив в австрійс. армії, закінчив старшинську школу (1887), військ. академію у Відні (1898). З 1900 – у відставці, полковник, мешкав у с. Селиська (нині село Перемишлянського р-ну Львів. обл.). З початком Першої світової війни – на Сх. фронті, командир піх. полку. Внаслідок поранення звільнений із служби (1916). Під час Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918 добровільно вступив до Української Галицької армії, призначений військ. комендантом Львова, брав участь у боях з поляками, згодом – референт Начальної команди Галицької армії у складі об'єднаних армій Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки (1919). Після поразки визвол. змагань з 1920 мешкав у с. Селиська, очолював місц. т-во "Просвіти" (див. Просвіти), брав участь у діяльності ветеранських об'єднань УГА. У період німецько-рад. війни 1941–45 (див. Друга світова війна) перебував у Галичі, де був убитий рад. партизанами.