ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАРКОВИЧ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Малюта О.В. МАРКОВИЧ Дмитро Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Markovich_D_V (останній перегляд: 14.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРКОВИЧ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ

МАРКОВИЧ Дмитро Васильович (криптоніми та псевдоніми – Д. М., Волиняк, Гайдабура, Марківчанин, Оленин, Оленин Дм., Оленин М.; 26.10.1848–09.12.1920) – правник, письменник, громад., політ. і держ. діяч. Небіж О.В.Марковича. Н. в м. Полтава. Походив з давнього козацько-старшинського роду Марковичів. Навч. в Новгород-Сіверській (з 1859) та Вологодській (з 1862) гімназіях. 1866 став вільним слухачем мед. ф-ту Київ. ун-ту. Деякий час працював у м. Сосниця акцизним наглядачем. У січні 1868 вступив до Ніжинського юрид. ліцею кн. Безбородька (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька), незабаром перевівся на юрид. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі, який закінчив 1873. Працював у м. Оргіїв (нині місто в Молдові). На поч. 1880 переїхав до Херсона, де зайняв посаду товариша (заст.) прокурора. Видавець альманаху "Степ" (Херсон, 1886). У серед. 1890-х рр. служив мировим суддею (див. Мировий суд) у м. Каліш (нині місто в Польщі). Дописував до періодичних видань ("Зоря", "Киевская старина", "Русское богатство").

На поч. 1900-х рр. залишив держ. службу. Осів у с. Михалківці (нині село Острозького р-ну Рівнен. обл.), займався хліборобством і кооперативною діяльністю. Брав участь у роботі земства. Обраний почесним мировим суддею. Член Товариства українських поступовців.

1912 переїхав до Вінниці. Обраний земським гласним Він. повіту (1914–17). Учасник першої Подільської губернської кооп. наради (Вінниця, 24–26 січня 1914).

Після Лютневої революції 1917 проживав переважно у Вінниці, включився в політ. і громад. життя міста, швидко зайняв провідні позиції. Зорганізував т-во "Воля". Заснував і редагував газ. "Подільська воля". Член Вінницької філії Подільського товариства "Просвіта".

Обраний до Української Центральної Ради. Виступав за необхідність впровадження української мови у всіх освітніх закладах України.

Член Подільського губернського продовольчого к-ту (1917). Входив до ради об'єднаних орг-цій (з 19 березня 1917). Обраний почесним головою Подільського губернського укр. з'їзду (5 травня 1917). Виступив на з'їзді із доповіддю "Про земельну справу". Голова Подільської укр. губернської ради. Доводив зміст II Універсалу УЦР (див. Універсали Української Центральної Ради) до структур виконавчої влади на території Поділля (липень 1917). Автор "Відозви до громадян", в якій ішлося про необхідність створення вільної України.

На Подільських губернських земських зборах оголосив III Універсал УЦР, сприяв визнанню його рішення подолянами. У листопаді 1917 обраний кандидатом у гласні Він. повітового земства. На засіданні Він. повітової земської управи (29 листопада 1917) обраний кандидатом у губернські гласні. Обраний кандидатом до Українських Установчих зборів від Подільської виборчої округи (список Української трудової партії та Української партії соціалістів-федералістів). Очолював кооперативний "Союзбанк".

Брав активну участь у реорганізації суд. системи. 9-ю сесією УЦР затверджений першим старшим прокурором Ген. суду УНР (15 січня 1918). Ген. суддя Ген. суду УНР (з 2 квітня 1918). Ген. прокурор УНР (з 6 квітня 1918). Прокурор Ген. суду Укр. Д-ви (з 29 квітня 1918). Старший прокурор Ген. суду Укр. Д-ви. Сенатор Укр. Д-ви (з липня 1918).

Виступав за створення правничих т-в на місцях та центрального – Укр. правничого т-ва. Організатор і співробітник його видання "Правник". Член Укр. трудової партії.

8 листопада 1918 на держ. рівні відбулося святкування 70-ліття М. та 50-річного ювілею його літературно-громад. діяльності (в помешканні Українського клубу). Член-засновник Т-ва поширення (розповсюдження) тех. знань на Поділлі (листопад 1918). Співробітник укр. юрид. час. "Закон і право" (1919).

Член Верховного суду УНР (з січня 1919). Міністр юстиції УНР в уряді С.Остапенка (з 13 лютого до літа 1919). Призначений заст. голови на засіданнях Ради народних міністрів Української Народної Республіки (з 16 лютого 1919). Влітку 1919 виконував обов'язки голови Ради нар. міністрів УНР.

П. у м. Вінниця. Похований у Вінниці на правосл. кладовищі, його могила не збереглася.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. По степах і хуторах. М., 1899
  2. К., 1908.
Література:
  1. Лотоцький О. Сторінки минулого, ч. 2. Варшава, 1933
  2. Русова С. Мої спомини. Львів, 1937
  3. К., 1996
  4. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). К., 1969
  5. Шпильова Л.М. Д.В. Маркович – земський гласний. В кн.: Тези доповіді 11-ї Вінницької обласної краєзнавчої конференції. Вінниця, 1992
  6. Шпильова Л., Станович М. "Я ніколи не забував про свій народ". "Вінниччина", 1992, 28 листопада; 5 грудня; 19 грудня; 26 грудня
  7. Білецький Ф. "Неабиякий белетристичний талант". "Дивослово", 1995, № 5/6
  8. До 75-річчя від дня смерті Дмитра Марковича. Там само, 1995, № 12
  9. Станович М. Він розбудовував нашу державність… "Вінницька газета", 1996, 15 серпня
  10. 20 серпня
  11. 22 серпня
  12. Його ж. Міністр юстиції. "Юридичний вісник України", 1996, № 30–32
  13. Новицький А. "Я ніколи не забував про свій народ". "Вінницька газета", 1998, 3 листопада
  14. Зленко Г. Два уточнення до біографії Дмитра Марковича. "Слово і час", 2000, № 12
  15. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923, т. 1. К., 2002
  16. Завальнюк К. Життя в ім'я України. Вінниця, 2005
  17. Подолян В., Рекрут В. Йоахим Волошиновський у становленні українського кооперативного руху (1897–1939 рр.). Вінниця, 2005
  18. Малюта О. Маркович Дмитро Васильович. В кн.: Малюта О. "Просвіти" і Українська Державність (друга половина ХIХ – перша половина ХХ ст.). До 140-річчя товариства "Просвіта". К., 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАРКОВИЧ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • МАРКОВИЧІ (МАРКЕВИЧІ)
  • МИРОВИЙ СУД
  • НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • ОДЕСА
  • ОСТАПЕНКО СЕРГІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПОЛТАВА
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • СОСНИЦЯ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП)
  • УКРАЇНСЬКА МОВА
  • УКРАЇНСЬКА ТРУДОВА ПАРТІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ - ФЕДЕРАЛІСТІВ (УПСФ)
  • УКРАЇНСЬКІ УСТАНОВЧІ ЗБОРИ
  • УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ
  • УНІВЕРСАЛИ УЦР
  • ВІННИЦЯ
  • ЗЕМСТВА
  • ЗОРЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • МАРКОВИЧ ОПАНАС ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАРКОВИЧІ (МАРКЕВИЧІ)
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)