Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. МАРТОС Борис Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Martos_B_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРТОС Борис Миколайович (20.05.1879–19.09.1977) – держ., громад. і політ. діяч, учений-економіст, кооп. діяч. Професор (1924). Н. в м-ку Градизьк (нині с-ще міськ. типу Глобинського р-ну Полтав. обл.). Член Революційної української партії (з 1905 – Української соціал-демократичної робітничої партії). 1906–10 викладав у г-зіях і на вищих курсах м. Харків. Закінчив мат. ф-т Харків. ун-ту (1908). За політ. діяльність був позбавлений права пед. практики. 1910–13 працював у кооп. орг-ціях Волині і Кубані, 1913–17 – інспектор кооперації Полтав. губернського земства, організатор кооп. т-в, голова ради Дніпровського союзу споживчих товариств.

1917 – член Української Центральної Ради і Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради) від УСДРП. Входив до складу ЦК Селянської спілки, заст. голови. З 17 червня 1917 – ген. секретар земельних справ у першому складі Генерального секретаріату Української Центральної Ради. Один з авторів проекту земельного закону УЦР (див. Земельне законодавство Української Народної Республіки 1917–1918). Редактор тижневика "Воля" – друкованого органу УСДРП. 1918 очолював Укр. кооп. к-т, викладав у Київ. комерційному ін-ті. З грудня 1918 – міністр продовольчих справ, 9 квітня – 27 серпня 1919 – міністр фінансів і голова Ради народних міністрів Української Народної Республіки.

1920 емігрував до Німеччини, згодом – до Чехословаччини. Був одним з організаторів та професором (з 1924) Української господарської академії в Подєбрадах, 1936–38 – директор Українського технічно-господарського інституту. 1945 переїхав до Мюнхена (Баварія, Німеччина), став засновником і ректором Укр. вищої школи економіки (1945–49). Працював в Інституті з вивчення СРСР (1954–58). З 1958 жив у США. Наук. дослідження пов'язані з теорією кооп. руху та фінансовою справою, зокрема, видав праці "Теорія кооперації" (Подєбради, 1924), "Кооперативна ревізія" (Львів, 1927) та ін. Залишив спогади з історії національно-визвол. змагань.

П. у м. Ірвінгтон (шт. Нью-Джерсі, США).