ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ

  Бібліографічне посилання: Віднянський С.В. МАСАРИК Томаш-Гарріг [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Masaryk_T_G (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ

МАСАРИК Томаш-Гарріг (07.03. 1850–14.09.1937) – учений, філософ-гуманіст, держ. і політ. діяч Чехословаччини, один з найвпливовіших європ. політиків-демократів 1-ї пол. 20 ст., погляди й діяльність якого впливали на формування нового політ. устрою в Центрально-Сх. Європі після Першої світової війни. Д-р філософії (1876), професор (1882). Н. в м. Годонин (Моравія; нині місто в Чехії). Освіту одержав у Віденському і Лейпцизькому ун-тах, з 1876 – д-р філософії. 1882–1914 – професор філософії Карлового університету, допомогав укр. студентам, які на знак протесту проти заборони австрійс. властями заснувати укр. ун-т у Галичині 1901–02 продовжували навчання в Празі (нині столиця Чехії).

Брав активну участь у чеському нац. русі, посол (депутат) австрійс. парламенту 1891–93 і 1907–11, де співробітничав з галицько-укр. діячами С.Дністрянським, О.Колессою, К.Трильовським, Є.Петрушевичем та ін. 1908 виступав у парламенті на захист національно-культ. прав галицьких русинів-українців від москвофільства та польс. утисків, обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. З 1893 підтримував дружні й творчі зв'язки з І.Франком, який присвятив М. переклад "Вибраних поезій" К.Гавлічека-Боровського (1901), цікавився працями М.Драгоманова.

1915 емігрував до Женеви (Швейцарія), Парижа (Франція), Лондона (Велика Британія), де створив й очолив Чехословац. нац. раду, розпочавши закордонну національно-визвол. акцію з утворення чехословац. держави, яку М. пов'язував насамперед із поразкою д-в Четверного союзу в I світ. війні й розпадом Австро-Угорщини. З травня 1917 по березень 1918 перебував у революц. Росії (див. Російська революція 1917–1918), зокрема понад 4 місяці – в Україні, в Києві, де поряд з формуванням Чесько-Словац. легіону з полонених чеських і словац. солдатів та офіцерів, проводив активну громадсько-політ. діяльність, співробітничав з діячами Української Центральної Ради та Української Народної Республіки М.Грушевським, В.Винниченком, С.Петлюрою, О.Шульгіним, виступав на політ. мітингах і зборах, у київ. пресі. Влітку–восени 1918 перебував у США, де заснував Середньоєвроп. демократ. унію з представників пригноблених народів і національностей Австро-Угорщини, у т. ч. галицьких та закарпатських русинів-українців, переконавши останніх (див. Русини) в необхідності й оптимальності приєднання Закарпаття (див. Закарпатська Україна) до майбутньої чехословац. д-ви. М. разом із соратниками активно працював над підготовкою рішень Паризької мирної конференції 1919–1920 щодо нових кордонів у Центрально-Сх. Європі, зокрема про приєднання Закарпаття до новоутвореної Чехословац. Республіки на правах широкої автономії.

Після проголошення Чехословац. Республіки 1918 М. обирається її першим президентом і як "президент-Визволитель" переобирається на пост глави д-ви 1920, 1927 та 1934, сприяє перетворенню ЧСР чи не у єдину в Центрально-Сх. Європі розвинуту демократ. д-ву, що, зокрема, мало в цілому позитивні наслідки і для міжвоєн. розвитку складової частини республіки – Закарпаття ("Підкарпатської Русі"). Привнесення на цю укр. землю конституційної системи демократ. д-ви поклало початок політизації й структуралізації закарпат. сусп-ва, функціонуванню парламентаризму, становленню таких елементів громадянського суспільства, як багатопартійність, права людини тощо. Соціально-екон. й культурно-освіт. розвитку краю та його мешканців сприяли держ. інвестиції на його розбудову. Особлива увага президента ЧСР, який 1921 відвідав Закарпаття, до національно-культ. відродження русинів-українців позначилася на розвитку нар. освіти й к-ри в 1920–30-ті рр. (напр., кількість неписьменних серед населення краю за цей час зменшилася з 86 до 27,4 %). 1928 на центр. площі Ужгорода встановлено один із кращих пам'ятників М. (скульп. О.Мондич).

М. стояв біля витоків чехословацько-укр. міждерж. відносин: обміну дипломатичними місіями між ЧСР і Західноукраїнською Народною Республікою та УНР, а пізніше – УСРР (див. Українська Радянська Соціалістична Республіка), підписання чехословацько-укр. торг. угод, допомоги ЧСР голодуючим в Україні 1921–22 (див. Голод 1921–1923 років в УСРР). За його ініціативи й безпосередньої участі з 1921 в Чехословаччині проводилася т. зв. рос. акція з надання всебічної допомоги тисячам емігрантів з Росії, зокрема понад 20 тис. біженцям з укр. земель. Прага перетворилася на один із центрів укр. культ., наук. і громадсько-політ. життя, залишаючись до 1945 найактивнішим центром укр. еміграції в Європі. Урядом ЧСР та особисто її президентом створені й матеріально підтримувалися десятки укр. наук., навч. і культ. закладів й орг-цій, завдяки діяльності яких було збережено значний науковий і культурний потенціал, збагачено скарбницю духовних цінностей українського народу і вписано яскраву сторінку в історію чехословацько-укр. взаємин.

1935 М. добровільно подав у відставку з поста президента ЧСР і два останніх роки свого життя перебував у своєму маєтку в с. Лани поблизу Праги, де і помер.

Серед величезної творчої спадщини М. численні філос., історико-політологічні, публіцистичні праці, більшість з яких видані в Чеській Республіці лише останнім часом: "Національна філософія новітнього часу", "Гуманістичні ідеали", "Чеське питання", "Ян Гус", "Карел Гавлічек", "Росія і Європа", "Шлях демократії", "Соціальне питання", "Про так звану диктатуру пролетаріату", "Критика марксизму", "Слов'янські проблеми", "Нова Європа", "Слов'яни після війни", "Світова революція: Спогади" та ін. Окреме місце в спадщині М. посідає нац. проблема – з'ясування суті слов'ян. питання, а також у плані конкретного вирішення пов'язаних з ним нац. і культ. проблем, забезпечення прав малих народів і д-в у Європі. М. одним з перших на Зх. звернув увагу на існування "українського питання", вивчав істор. минуле, нац. проблеми й національно-визвол. прагнення укр. народу, з розумінням ставився до національно-культурних і, з певним застереженням, до політ. вимог українців.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Ідеали гуманності. Львів, 1902
  2. Критика марксизму. К., 1905
  3. Славяне по войне. Ужгород, 1923
  4. Добірні думки: З нагоди 75 літ життя (1850–1925). Прага, 1925
  5. Світова революція за війни й у війні 1914–1918: Спомини, ч. 1–2. Львів, 1930
  6. Право і демократія: Вибрані праці. К., 2007.
Література:
  1. Бочковський І.О. Життя і світогляд Т.Г. Масарика: Масарик про Україну. Відень–К., 1921
  2. Ярема Я. Провідні ідеї філософії Томи Масарика. Прага, 1925
  3. Бочковський І.О. Т.Г. Масарик: національна проблема та українське питання (Спроба характеристики та інтерпретації). Подєбради, 1930
  4. Брик І. Масарик і українські змагання. В кн.: Життя і знання, т. 10. Львів, 1937
  5. Віднянський С.В. Т.Масарик про Україну і українців. В кн.: Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 4. К., 1993
  6. Т.Г. Масарик і нова Європа: Матеріали Першої українсько-чеської науково-теоретичної конференції "Масариківські читання" (м. Київ, 7–8 квітня 1998 р.). К., 1998
  7. Україна–Чехія, ч. 1–2. "Хроніка 2000" (К.), 1999, № 25–26, 29–30
  8. Томаш Масарик – видатний вчений, політик, державний діяч: матеріали наукових читань, присвячених 150-річчю від дня народження Т.Г. Масарика (1850–1937). "Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Історія", 2002, вип. 7
  9. Захисник малих народів у новій Європі Томаш Гарріг Масарик. В кн.: Віднянський К.В., Мартинов А.Ю. Об'єднана Європа: від мрії до реальності: Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу. К., 2009
  10. Нагорняк М.М. Національно-державницька концепція Томаша Масарика. К., 2009.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • АВТОНОМІЯ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДЕРЖАВА
  • ДНІСТРЯНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ СЕВЕРИНОВИЧ
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КАРЛОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ПРАЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КОЛЕССА ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ПІДКАРПАТСЬКА РУСЬ
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • РУСИНИ
  • ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • ТРИЛЬОВСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
  • УЖГОРОД
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕХИ В УКРАЇНІ
  • ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
  • ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ
  • КАРЛОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ПРАЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • МІЛЮКОВ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • СЛОВАЧЧИНА
  • СЛОВАКИ В УКРАЇНІ
  • СЛОВ'ЯНСЬКИЙ ІНСТИТУТ У ПРАЗІ
  • ЦЕНТРАЛЬНА РУСЬКА НАРОДНА РАДА
  • УЖГОРОД
  • ЖАТКОВИЧ ГРИГОРІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)