ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАСЛЯНИЙ АНТІН ПАВЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Колянчук О.М. МАСЛЯНИЙ Антін Павлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maslyany_A_P (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАСЛЯНИЙ АНТІН ПАВЛОВИЧ

МАСЛЯНИЙ Антін Павлович (17.01.1865–1929) – генерал-поручник Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Кириківка Охтирського пов. Харків. губ. Закінчив Одес. піх. юнкерське уч-ще (1887), служив у 37-му піх. резервному кадровому батальйоні. З 19 червня 1902 – старший ад'ютант штабу Варшавського військ. округу. З 6 грудня 1904 – підполковник; з 6 грудня 1907 – полковник. З 30 серпня 1914 – начальник інспекторського відділу штабу головнокомандувача армій Пн.-Зх. фронту. З 15 січня 1915 – помічник чергового генерала штабу головнокомандувача армій Зх. фронту. З 10 квітня 1916 – генерал-майор. З 18 листопада 1917 – черговий генерал штабу Південно-Західного фронту. Кавалер багатьох орденів, включно з орденом св. Станіслава 1-го ст.

Учасник першої українсько-більшовицької війни. Від 24 квітня 1918 – пом. начальника гол. штабу УНР, згодом – Української Держави. Від 3 грудня 1918 – тимчасово в. о. нач. гол. штабу Укр. Д-ви, згодом – УНР. З 17 січня 1919 – член Військ. ради УНР, невдовзі – приділений до гол. управління ген. штабу Дієвої армії УНР. Від 1 листопада 1919 – член комісії з вироблення законопроектів проходження військової служби в Дієвій армії УНР. З 19 березня 1920 – нач. гол. управління персонального складу ген. штабу УНР. З 7 червня 1920 – пом. начальника гол. мобілізаційно-персональної управи військ. мін-ва УНР. 1920–21 читав лекції в Кам'янецькій спільній юнацькій школі. 3 серпня 1921 підвищений до звання генерал-поручника. Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у таборі в Ченстохові, згодом – у розташуванні Держ. центру УНР в Тарнові. Від 1922 мешкав у Варшаві.

П. у м. Варшава. Похований на правосл. цвинтарі Варшава-Воля.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Львів, 2003
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921), кн. 1. К., 2007
  3. Kolańczuk A. Ukraińscy generałowie w Polsce – emigranci polityczni w latach 1920–1939: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)