ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МЕДВЕДЄВ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Подкур Р.Ю. МЕДВЕДЄВ Дмитро Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Medvedev_D_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕДВЕДЄВ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

МЕДВЕДЄВ Дмитро Миколайович (22.08.1898–14.12.1954) – учасник партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни, письменник. Капітан держ. безпеки, полковник. Герой Рад. Союзу (1944). Н. в м. Бежиця (нині в складі м. Брянськ, РФ) в сім'ї робітника. Закінчив 1909 два класи початкової школи та 1917 – г-зію. З листопада 1917 – секретар приймальні Брянської ради робітн. депутатів, діловод відділу нормування праці робітників металевої пром-сті Брянська. З квітня 1918 – співробітник для доручень при військ. комісарі 3-ї Орловської бригади в складі Червоної армії (див Радянська армія), воював на Сх. та Петрогр. фронтах. Член РКП(б) з 1920. Від 1920 – в органах ВУЧК, Державного політичного управління УСРР, НКВС УСРР/УРСР, НКДБ СРСР. З травня 1920 – уповноважений, заст. начальника особливого відділу, член колегії Брянської ЧК, з березня 1921 – нач. Старобільської повітової ЧК, із квітня 1922 – нач. особливого відділу Донец. губернського відділу ДПУ УСРР. Від вересня 1922 – уповноважений, нач. секретного відділу Одес. губернського відділу ДПУ УСРР, з квітня 1926 – уповноважений секретного відділу, із березня 1927 – нач. секретного відділу Дніпроп. окружного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1929 – заст. нач. Херсон. окружного відділу ДПУ УСРР, із січня 1930 – нач. Куп'янського окружного відділу ДПУ УСРР, з травня 1930 – заст. начальника Бердичівського окружного відділу ДПУ УСРР, з липня 1930 – нач. особливого відділу Сталінського оперативного сектору ДПУ УСРР. З червня 1931 – нач. Лубенського районного відділу ДПУ УСРР, із червня 1932 – нач. секретно-політ. відділу Київ. обласного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1933 – нач. Новоград-Волинського районного відділу ДПУ УСРР, за сумісництвом – нач. особливих відділів 14-ї кавалерійс. д-ії та управління начальника робіт по буд-ву Новоград-Волинського укріпрайону. Організував у Новограді-Волинському "зразкову комуну для безпритульних дітей. З березня 1934 – нач. Зінов'ївського міськ. відділу ДПУ/НКВС УСРР, з липня 1935 – слухач Центр. школи Гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР. Парт. осередком школи був виключений із ВКП(б) за зв'язки брата Олександра з "антипартійною групою Г.Мясникова". Однак Дзержинський райком ВКП(б) м. Москва не затвердив це рішення й обмежився доганою. З листопада 1936 – інспектор при начальникові управління НКВС по Харків. обл. У вересні 1937 був звільнений у запас за ст. 38 "в" (неможливість використання в роботі гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР) Положення про проходження служби керівним складом гол. управління держ безпеки НКВС СРСР. З квітня 1938 – заст. начальника 3-го відділу Біломоро-Балт. комбінату НКВС СРСР, із квітня 1939 – нач. 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. У листопаді 1939 звільнений у запас, пенсіонер. У лютому 1941 розпочав працювати начальником паливної бази. З червня 1941 – співробітник Особливої групи по формуванню партизан. загонів 4-го управління НКДБ СРСР. З вересня 1941 – командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР "Митя", який діяв у Брянській обл. та Білорусі. З червня 1942 – командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР "Переможці". Одним із гол. завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Ровенської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника М.І.Кузнєцова. Попри категоричну заборону командування М. розгорнув розвідувально-диверсійний загін у партизан. з'єднання чисельністю понад 800 осіб. З березня 1944 – нач. відділення, заст. начальника відділу 4-го управління НКДБ/МДБ СРСР. У листопаді 1946 звільнений у запас, пенсіонер.

Автор спогадів "Это было под Ровно" (1948; однойменна п'єса у співавторстві – 1949), "Сильные духом" (1951), "На берегах Южного Буга" (1954). Член Спілки письменників СРСР.

Нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медалями.

П. у м. Москва, похований у Москві на Новодівочому кладовищі.

1970 в СРСР надрукували поштову марку, присвячену М. У м. Брянськ встановлений пам'ятник та меморіальна дошка, його іменем названі вулиці в Москві та Брянську.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Цессарский А. Жизнь Дмитрия Медведєва. М., 1969
  2. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. К., 1996
  3. Шаповал Ю. та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: Особи, факти, документи. К., 1997
  4. Політичний терор і тероризм в Україні. ХIХ–ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • КУЗНЕЦОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МОСКВА
  • НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • КУЗНЕЦОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ОРЖІВ
  • СУДОПЛАТОВ ПАВЛО АНАТОЛІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)