ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МЕНА

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. МЕНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mena (останній перегляд: 15.12.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕНА

МЕНА – місто Чернігівської області, райцентр. Розташов. на р. Мена (прит. Десни, бас. Дніпра). Населення 12,5 тис. осіб (2005).

Археол. дослідженнями вияв-лені залишки поселення бронзового віку, юхновської к-ри, часів Київської Русі, городище 11–12 ст., а також 7 курганів, серед яких – "Юркова могила" 11–12 ст.

Щодо дати заснування міста існує дві точки зору. У "Брокгауза и Ефрона энциклопедическом словаре", у першому виданні "Української радянської енциклопедії", "Енциклопедії українознавства", у "Топонімічному словнику-довіднику Української РСР" М.Янка та ін. джерелах з посиланням на Лаврентіївський літопис називається 1066. Однак більшість дослідників пов'язує початок міської історії М. з 1408, коли вона перебувала у складі Великого князівства Литовського. З 1618 – у складі Речі Посполитої (належала А.Киселю). У 1-й пол. 17 ст. в М. була фортеця із земляним валом і стінами з дубових колод. Фортеця мала 3 проїзних воріт, 12 башт. У менській фортеці був замок черніг. (з 1646 – київ.) каштеляна А.Киселя.

У період національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648–1676) повстанці М. і околиць розгромили замок, вигнали польс. ставлеників і влилися у військо Б.Хмельницького. У серед. 17 ст. для захисту від татар. нападів споруджено земляний вал з дубовою стіною, 3-ма брамами і 2-ма баштами; укріплення мало 7 виходів до річки. 1654 М. стала сотенним містечком спочатку Ніжинського полку, а потім – Чернігівського полку.

З приєднанням до Рос. д-ви М. з околицями 1655 була дана царем Олексієм Михайловичем у володіння В.Золотаренка – брата дружини Б.Хмельницького Ганни. Оскільки Менська сотня підтримала повстання полтав. полк. М.Пушкаря проти гетьмана І.Виговського, останній жорстоко розправився з жителями М.

М. мала магдебурзьке право, підтверджене окремою грамотою царського уряду 1660, магістратуру й ратушу. В місті діяли ковальський, шевський цехи, розвивалося гончарство, двічі на рік відбувалися ярмарки. З 1782 М. входила до Сосницького пов. Чернігівського намісництва. З 1797 у складі Сосницького пов. стала волосним центром Малоросійської губернії, а з 1802 – Чернігівської губернії.

У 18 ст. в М. діяла козац. школа, з 19 ст. – парафіяльна школа. 1873 через М. була прокладена залізниця. У серед. 19 ст. налічувалося 300 дворів, 3460 жителів, у 1897 – 924 двори, 6766 жителів.

Напередодні Першої світової війни в М. діяли кілька невеликих підпр-в, 2 парові млини, маслобойня, майстерня з виготовлення упаковки скляної тари й сушарня для тютюну.

У листопаді–грудні 1917 на М. поширювалася юрисдикція Української Центральної Ради. У січні 1918 встановлена рад. влада. У березні 1918 М. окупували нім. війська (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918), у грудні вони були витіснені військами Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 радянську владу відновили війська Таращанського полку під командуванням В.Боженка.

З 1923 М. – с-ще міськ. типу, райцентр Сновської округи, а з 1925 – Конотопської округи. З 1932 – райцентр Черніг. обл. На поч. 1926 в місті проживало 7682 особи, діяли тютюново-ферментаційний з-д та коноплезавод.

Під час Другої світової війни з 8 вересня 1941 по 18 вересня 1943 М. окупована вермахтом.

1966 М. стала містом. У ній діяли плодоконсервний, масло-робний, комбікормовий з-ди, з-д сигаретних фільтрів, хлібозавод. 1976 було створено зоопарк. 1979 відкрито санаторій "Остреч".

Уродженцями М. є кобзар А.Бешко та історик, чл.-кор. НАН України І.Мельникова.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. ІМіС Української РСР: Чернігівська область. К., 1972
  2. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990, Державний архів Чернігівської області: Путівник. Чернігів, 2001.

Посилання:
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • БОЖЕНКО ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • БРОКГАУЗА И ЕФРОНА ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ
  • БРОНЗОВИЙ ВІК
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПОЛК
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА (ЕУ)
  • ГОРОДИЩЕ, МІСТО ЧЕРКАС. ОБЛ.
  • КАШТЕЛЯН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОНОТОПСЬКА ОКРУГА
  • КУРГАН, НАДМОГИЛЬНИЙ ПАГОРБ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИСІЛЬ АДАМ ГРИГОРОВИЧ
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАЛОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МЕЛЬНИКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НІЖИНСЬКИЙ ПОЛК
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПУШКАР МАРТИН
  • РАТУША
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ЦЕХИ
  • УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕРМАХТ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЯРМАРОК
  • ЗОЛОТАРЕНКО ВАСИЛЬ НЕЧИПОРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КУЗМИНСЬКІ
  • МАКСИМОВИЧ ГЕОРГІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • МЕЛЬНИКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА
  • САХНОВСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)