ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МЕНЖИНСЬКИЙ (MIENŻYNSKI, MĘŻYŃSKI) В'ЯЧЕСЛАВ (WIACZESŁAW) РУДОЛЬФОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Подкур Р.Ю. МЕНЖИНСЬКИЙ (Mienżynski, Mężyński) В'ячеслав (Wiaczesław) Рудольфович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Menzhynsky_V_R (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕНЖИНСЬКИЙ (MIENŻYNSKI, MĘŻYŃSKI) В'ЯЧЕСЛАВ (WIACZESŁAW) РУДОЛЬФОВИЧ

МЕНЖИНСЬКИЙ (Mienżynski, Mężynski) В'ячеслав (Wiaczesław) Рудольфович (31(19).08.1874–10.05.1934) – політ. і держ. діяч, літератор, один з керівників органів держ. безпеки СРСР. Н. в м. Санкт-Петербург у польс. шляхетській сім'ї правосл. віросповідання. Батько Рудольф Гнатович Менжинський – статський радник, випускник Петерб. ун-ту, викладач історії Петерб. кадетського корпусу та Петерб. Вищих жін. курсів. Мати – Марія Олександрівна Шакеєва – виховувалася в сім'ї інспектора Школи кавалерійс. підпрапорщиків та юнкерів.

М. 1898 закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту. Працював присяжним повіреним. Займався літ. діяльністю. 1905 в "Зелёном сборнике стихов и прозы" надрукував повість "Роман Демидова", 1907 – в альманасі "Проталина" – повість "Иисус: Из книги Вараввы". Постійно спілкувався з відомими митцями "Срібного віку", зокрема поетом та критиком Іваном Ореусом (псевд. – Іван Коневський), був членом літ. гуртка Ю.Верховського.

Від 1895 брав участь у рос. соціал-демократ. русі, проводив заняття у вечірніх школах для робітників, нелегальних гуртках. Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1902, від 1903 – член фракції РСДРП (більшовиків). 1905 – член військ. орг-ції Петерб. к-ту РСДРП(б), редактор газ. "Казарма". 1906 був заарештований, але звільнений "на поруки", після чого втік за кордон через Фінляндію, проживав у Бельгії, Швейцарії, Франції, США. Спільно з О.Богдановим відкрив марксистську школу для рос. емігрантів в м. Болонья (Італія).

У липні 1917 повернувся до Росії, став членом Бюро військ. орг-ції при ЦК РСДРП(б). Під час Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 – член Петрогр. військово-революц. к-ту, комісар Петрогр. військово-революц. к-ту в Держ. банку Росії. У січні–квітні 1918 – нар. комісар фінансів РСФРР, від квітня по листопад 1918 – консул РСФРР в Берліні (Німеччина), звідки був висланий за більшовицьку пропаганду. З грудня 1918 – член колегії нар. комісаріату закордонних справ РСФРР. Від 17 травня 1919 – заст., згодом – нар. комісар робітничо-сел. інспекції УСРР, член колегії ВУЧК (див. ВУЧК). Брав участь у ліквідації антибільшовицьких повстань, що відбувалися в Україні (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922), боротьбі з політ. супротивниками комуніст. партії. З вересня 1919 – уповноважений Особливого відділу ВЧК та член президії ВЧК (див. ВЧК). У лютому–липні 1920 – заст. начальника, у липні 1920 – липні 1922 – нач. Особливого, Секретно-політ. відділів ВЧК (у лютому 1922 ВЧК реорганізовано в ДПУ при НКВС РСФРР; див. також Державне політичне управління УСРР), від липня 1922 – член колегії ДПУ при НКВС РСФРР. Один з керівників контррозвідувальних оперативних заходів по захопленню англ. розвідника С.Рейлі (операція "Трест"). Від вересня 1923 – 1-й заст. голови ОДПУ СРСР. Фактично виконував обов'язки керівника органу держ. безпеки, тому що голова ОДПУ Ф.Дзержинський постійно працював у Вищій раді нар. госп-ва СРСР (див. Вища рада народного господарства 1917–1932). Після смерті Ф.Дзержинського в липні 1926 очолив ОДПУ СРСР.

Використовував органи держ. безпеки у боротьбі з політ. опонентами ген. секретаря ВКП(б) Й.Сталіна в СРСР і за кордоном. Під його кер-вом вони придушували сел. повстання, що відбувалися під час суцільної колективізації сільського господарства, підписував оперативні накази ОДПУ СРСР щодо депортацій розкуркулених сел. родин у віддалені райони країни (див. Ліквідація куркульства як класу), керував підготовкою судових процесів за сфальсифікованими Шахтинською справою 1928, справою "Промпартії" (див. Промислової партії політичний процес 1930), "Трудової селянської партії" справою 1930, справою "Союзного бюро ЦК РСДРП меншовиків" 1931 тощо.

Від 1927 – член ЦК ВКП(б). Делегат XV–XVII з'їздів ВКП(б), член ЦВК СРСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

П. від серцевого нападу на дачі "Горки-6" у с. Архангельське Моск. обл. РСФРР. Похований у Москві на Красній площі в Кремлівській стіні. На "право-троцькістського блоку" процесі 1938 колиш. заступника голови ОДПУ Г.Ягоду звинуватили в смерті М. Однак переконливих доказів не було надано.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Гладков Т., Смирнов М. Менжинский. М., 1969
  2. Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000
  3. Мозохин О., Гладков Т. Интеллигент с Лубянки. М., 2005.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • ДЗЕРЖИНСЬКИЙ ФЕЛІКС ЕДМУНДОВИЧ
  • КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УСРР/ УРСР
  • ЛІКВІДАЦІЯ КУРКУЛЬСТВА ЯК КЛАСУ
  • МОСКВА
  • ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ 1918–1922
  • ПРАВОТРОЦЬКІСТСЬКОГО БЛОКУ ПРОЦЕС 1938
  • ПРОМИСЛОВОЇ ПАРТІЇ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС (1930)
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШАХТИНСЬКА СПРАВА (1928)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТРУДОВОЇ СЕЛЯНСЬКОЇ ПАРТІЇ СПРАВА 1930-Х РОКІВ
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ВИЩА РАДА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА 1917-1932
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)