ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МЯСОЄДОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Жбанкова О.Б. МЯСОЄДОВ Григорій Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Miasoiedov_H (останній перегляд: 16.06.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МЯСОЄДОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ

МЯСОЄДОВ Григорій Григорович (19(07).04.1834–31(18).12. 1911) – живописець, рисувальник, працював у техніці акварелі та офорту. Дійсний член петерб. Академії мист-в (1893). Жанрист, малював істор. полотна, портрети й пейзажі. Батько І.Мясоєдова. Н. в с. Паньково Тульської губ. Перші уроки малювання отримав в Орловській г-зії в І.Волкова. Вчився в петерб. Академії мист-в (1853–62) в майстерні істор. живопису в Т.Неффа та О.Маркова. Маючи неабиякий муз. талант, зблизився (1856) з композиторами "Могучей кучки" – М.Балакіревим, О.Сєровим, Ц.Кюї.

Під час навчання отримав ряд нагород: малу срібну медаль за картину "Урок прядіння" (1856), велику срібну – за картину "Селянський знахар" (1860) – і малу золоту – за картину "Поздоровлення молодих у домі поміщика" (1861). 1862 за картину "Втеча Григорія Отрепьєва з корчми на литовському кордоні" отримав велику золоту медаль, звання класного художника 1-го ст. та право пенсіонерської поїздки за кордон. 1863–69 як пенсіонер петерб. Академії мист-в перебував у Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Італії, Франції, Іспанії. У Парижі (Франція; 1867) познайомився з М.Ге та О.Герценом. 1870 отримав звання академіка за картину "Заклинання". Брав активну участь у роботі Комісії по перегляду уставу академії (1891–93). За її дорученням займався вивченням справ та допомогою в організації худож. освіти в Одесі (1896), Казані (нині столиця Татарстану, РФ; 1898), Ростові-на-Дону (нині місто в РФ; 1899), Харкові та Києві (1900).

Член Моск. т-ва любителів мист-в (із 1862). Один із фундаторів та активних діячів Т-ва пересувних худож. виставок (з 1870). Автор проекту першого уставу, член правління (з 1872) та ради (1898–1903) цього товариства.

Здійснював подорожі до Австро-Угорщини, Італії (1874). 1887 їздив до Сербії, де відвідав театр воєнних дій сербсько-турецької війни. Не раз подорожував Росією.

Жив у Москві, Санкт-Петербурзі, Тульській губ., Криму. Певний час жив у Харкові (1870–80-ті рр.) 1889 придбав садибу на околиці Полтави – у Павленках. З початку 1890-х рр. постійно проживав у Полтаві. В його маєтку бували художники М.Ге, М.Ярошенко, В.Менк, Л.Позен, І.Пархоменко, письменники В.Короленко, І.Бунін. 1894 організував у Полтаві рисувальні класи. 1899 намалював і подарував завісу для місцевого театру (відкритого 1900), де зобразив околиці міста, чумацьку валку, кобзаря, риси обличчя якого нагадували Т.Шевченка, перехожого, що зупинився біля нього, в якому можна було впізнати М.Гоголя.

Картини М. яскраво віддзеркалили найхарактерніші ознаки мист-ва передвижників – присутня в них правдива оповідь про життя та істор. долі народу втілена в реальних, позначених нац. характерністю і соціальною змістовністю, образах – "Земство обідає" (1872), "Косарі" (1887), "Читання маніфесту 19 лютого 1861 року" (1873). Живучи в Україні, художник намалював ряд жанрових, портретних та пейзажних творів – "Портрет селянської дівчини" (1897), "Старий із книгою" (1902), "На шляху до знань" (1904), "Дорога в лісі".

1902 вийшов зі складу петерб. Академії мист-в, висловлюючи свою незгоду з існуючими там формами викладення. 1908 вийшов із членів Т-ва пересувних худож. виставок, не сприймаючи обумовлені часом художні новації, що, на його думку, підривали підвалини передвижництва.

Брав участь у виставках: петерб. Академії мист-в, Т-ва пересувних худож. виставок, Всесвітніх виставках у Парижі (1867, 1878, 1900); Всесвітній Колумбовій виставці (Чикаго (США), 1893); 10-й Інтернаціональній виставці (Мюнхен (Німеччина), 1909) та ін.

П. у своєму будинку в Павленках, похований на Полтав. кладовищі.

Посмертні виставки творів М. були проведені в Полтаві (1912, 1913), Москві (1913).

Твори М. знаходяться в музеях Москви, С.-Петербурга, Тули (нині місто в РФ), Харкова, Києва, Полтави.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Шувалова И.Н. Мясоедов. Л., 1971
  2. Г.Г. Мясоедов: Письма, документы, воспоминания. М., 1972
  3. Оголевец В.С. Воспоминания о Г.Г. Мясоедове. М., 1981
  4. Коваленко А. Иван Мясоедов – художник серебряного века. Севастополь, 1998
  5. Живопись второй половины ХIХ века: Государственная Третьяковская галерея: Каталог собрания, т. 4, кн. 1. М., 2001.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БУНІН ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ГЕ (ҐЕ) МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • КИЇВ
  • МЯСОЄДОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • ПОЗЕН ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ЯРОШЕНКО МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • МЯСОЄДОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • ПОЗЕН ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)