ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МЯСОЄДОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Жбанкова О.Б. МЯСОЄДОВ Іван Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Miasoiedov_I_H (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МЯСОЄДОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

МЯСОЄДОВ Іван Григорович (Євген Зотов; 12.10(30.09).1881–27.07.1953) – живописець, графік. Малював великі панно на міфологічні теми, працював у галузі портретного, пейзажного та побутового жанру. Оформлював журнальні видання. Син Г.Мясоєдова. Н. в м. Харків. Перші навички з малювання отримав у рисувальних класах батька в Полтаві. Навч. в Моск. училищі живопису, скульптури і архітектури (1896–1901) у В.Бакшеєва і М.Касаткіна. Володіючи великою фізичною силою, вже за часи студентства уславився як спортсмен-важкоатлет і борець, виступаючи на всерос. чемпіонатах. 1902 разом із Ф.Кричевським, з яким потоваришував в уч-щі, їздив з дозволу вел. кн. Єлизавети Федорівни до Великої Британії малювати коронацію Едуарда VII. 1903 поступив до петерб. Академії мист-в у майстерню Д.Кардовського, яку залишив через півроку. 1903–07 жив і працював у Полтаві. Створив общину любителів мист-в та греко-рим. культу "Сад богів". 1907 знову вступив до петерб. Академії мист-в. Навч. в майстерні батального живопису у Ф.Рубо. Відвідував майстерню графіки В.Мате. 1909 за картину "Похід аргонавтів за золотим руном" отримав звання художника і право на відрядження за кордон. 1910–13 (із перервами) як пенсіонер петерб. Академії мистецтв відвідав Лондон (Велика Британія), Берлін, Мюнхен (обидва міста в Німеччині), Рим (Італія). 1913–17 постійно жив у Полтаві в батьківській садибі в Павленках, де збудував новий дім в італ. стилі. Брав активну участь у худож. та спортивному житті міста. Збирав довкола себе талановиту молодь. Серед послідовників його естетичних спрямувань був В.Максимович. Працював над оформленням журналів "Геркулес", "Вершины", створених за його участю в Санкт-Петербурзі, в яких, як і в мист-ві, пропагував красу і силу оголеного тіла.

Заглиблений у греко-рим. архаїку та міфологію, створив великі за розміром полотна, що набувають символіко-філософського звучання та яскраво втілюють у собі ознаки стилю модерн із його прагненням до пластично-живописної вишуканості, декоративності: "Боротьба за тіло Патрокла" (1910), "Боротьба Тесея з кентаврами", "Танок олімпійських богів" (обидва – 1912). Художня стилістика модерну визначає і твори на бібл. теми ("Ангел, що провіщає"), портрети ("Автопортрет", 1903; "Портрет дружини Мальвіни Вернічі", 1915). Малював пейзажі Полтавщини і Криму ("Кримський вид", "Осінь") та жанрові сцени із життя укр. села ("Українське весілля"). 1916 за свої роботи отримав 1-шу премію ім. А.Куїнджі. 1919 разом із родиною (дружиною і дочкою) залишив Полтаву. 1919–21 жив у Криму, працював художником-кореспондентом у штабі армії генерал-лейтенанта А.Денікіна. З 1921 жив у Берліні. Малював портрети ("Портрет Л.М.Бродської", "Портрет І.І.Бродського"), працював як театральний та кінохудожник. Співробітничав із центром рос. імміграції, брав участь у виданні ж. "Русский Берлин". 1923 і 1933–34 був заарештований за фальшування грошей. 1935 переїхав до Риги (Латвія), де в Чеському консульстві отримав новий паспорт на ім'я Євгена Зотова. 1938 оселився з родиною в столиці князівства Ліхтенштейн – Вадуці. Досяг визнання і слави, виконуючи важливі держ. замовлення, – малював портрети членів князівського двору, створив істор. серію поштових марок князівства Ліхтенштейн (1939). Малював пейзажі, натюрморти, працював над розписами стін приватних помешкань, Дому кіно у Вадуці (1944). 1953 переїхав із дружиною до Аргентини.

Брав участь у виставках картин учнів Моск. уч-ща живопису, скульптури і арх-ри, Т-ва пересувних худож. виставок та ін. Виставляв свої твори у Вадуці.

П. у м. Буенос-Айрес (Аргентина).

Твори М. знаходяться в музеях С.-Петербурга, Полтави, Дніпропетровська, Одеси, Бердянська. 1991 виставка його творів відбулася в Полтаві.

1992 у Вадуці створено Т-во мист-в ім. Є.Зотова (І.Мясоєдова), де зберігається велика кількість творів художника.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Брешко-Брешковский Н. Античный красавец. "Геркулес", 1913, № 5
  2. Бакшеев В.Н. Воспоминания. М., 1963
  3. Оголевец В.Н. Воспоминания. М., 1981
  4. Петров-Водкин К.С. Хлыновск. Пространство Эвклида. Самаркандия. Л., 1982
  5. Коваленко А. Художник-тореадор: Правда і легенди про Івана Мясоєдова: До 100-річчя до дня народження. "Криниця" (Полтава), 1991, № 4
  6. Його ж. Жизнь-легенда. "Художник", 1993, № 1–2
  7. Художники русской иммиграции: 1917–1941: Биографический словарь. СПб., 1994
  8. Коваленко А. Иван Мясоедов – художник Серебряного века. Севастополь, 1998.

Посилання:
  • БЕРДЯНСЬК
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ХАРКІВ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ
  • МЯСОЄДОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ОДЕСА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

  • Пов'язані терміни:
  • МЯСОЄДОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)