ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МІКРОІСТОРІЯ

  Бібліографічне посилання: Старченко Н.П. МІКРОІСТОРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mikroistoriya (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІКРОІСТОРІЯ

МІКРОІСТОРІЯ – антропологічно орієнтований експериментальний напрям історіографії, що виник наприкінці 70-х рр. 20 ст. як реакція на кризу старої моделі соціальної історії, що ґрунтувалася на дослідженні структур "довгої тривалості", глобальних трансформацій і оперувала переважно серійними джерелами. Термін "мікроісторія" використовувався в 1950–60-ті рр. 20 ст. (Ф.Бродель, Р.Кено) переважно з негативним чи іронічним підтекстом: як історія, що переймається незначущими подіями. Своєрідними предтечами М. можна вважати амер. історика Дж.-Р.Стюарта і мексиканського дослідника Л.Гонсалеса-і-Гонсалеса. Однак М. як напрям започаткована групою італ. істориків (К.Гінцбург, Е.Гренді, Дж.Леві), трибуною яких став ж. "Quaderni storici". Найвідоміші мікроістор. роботи: "Галілей-єретик" П.Редонді, "Нематеріальний спадок" Дж.Леві, "Сир і черви" К.Гінзбурга, "Робітничий світ і робітничий міф" М.Грібауді, "Майстри і привілеї" С.Черутті. Інколи сюди ж зараховують роботи французів Е. Ле Руа Ладюрі "Монталлю" і Ж.Дюбі "Битва під Бувіном", а також амер. дослідниці Н.-З.Девіс "Повернення Мартіна Герра". Яскравими теоретиками напряму виступають Х.Медик (Німеччина), Ж.Ревель і Б.Лепті (Франція). Можна говорити про внутр. неоднорідність мікроісториків, на якій вони самі не раз наголошували, оскільки об'єднуючим моментом представників цього напряму виступає конкретна дослідницька практика ("Це – автопортрет, а не груповий портрет"; Дж.Леві).

Найхарактернішою особливістю М. є зменшення масштабу дослідження, перехід до мікроскопічного аналізу, об'єктом якого є вчинки особи, одиничні події, окремі казуси. Масштаб постає як засіб пізнання "іншого соціального" – складної мережі взаємин осіб, різних життєвих стратегій і чинників, що їх породжують, суперечностей і непослідовностей нормативних систем, які дають можливість суб'єктові конструювати "свою" істор. реальність. Основою інтерпретативної практики М. виступає інтенсивна методика, "щільний опис", що зближує її з антропологією історичною.

М. відмовляється від розуміння контексту як єдиного, гомогенного середовища, де особа існує і під дією якого робить свій вибір. Мікроістор. дослідження передбачає зміну процедури аналізу: не включення в наперед заданий глобальний контекст об'єкта інтерпретації, а реконструкцію множинності контекстів через досліджуваний об'єкт.

Зміни зазнав і спосіб комунікації з читачем, перед яким демонструється сам процес творення історіографічного наративу. Предметом оповіді стають дослідницькі процедури, процес формування гіпотез, верифікаційні техніки, сумніви автора, констатація відсутності джерел тощо.

Для М. характерна критика функціоналізму і відмова від релятивізму. Проблемою є поєднання індивідуалізованих та генералізуючих підходів, яке й визначає напрям історіографічних дискусій щодо мікроісторії.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Гинцбург К. Микроистория: две-три вещи, которые я о ней знаю. В кн.: Современные методы преподавания новейшей истории. М., 1996
  2. Ревель Ж. Микроанализ и конструирование социального. Там само
  3. Кромм М.М. Историческая антропология. СПб., 2000
  4. Леви Дж. Про мікроісторію. В кн.: Нові перспективи історіописання. К., 2004.

Посилання:
  • АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА

  • Пов'язані терміни:
  • АННАЛІВ ШКОЛА
  • ІСТОРИЧНА НАУКА
  • МАРКСИЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • МЕДІЄВІСТИКА
  • МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НОВА ІСТОРИЧНА НАУКА
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНЕ, ГНОСЕОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ПОСТМОДЕРНІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • РЕГІОНАЛЬНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)