ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

"МІНУСНИКИ"

  Бібліографічне посилання: Вронська Т.В. "МІНУСНИКИ" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Minusnyky (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІНУСНИКИ

"МІНУСНИКИ" – термін рад. карально-репресивного жаргону. З'явився 1924, коли відповідним наказом ОДПУ СРСР були уточнені геогр. межі кола місцевостей, звідки відбувалося адм. виселення "соціально небезпечних" осіб. Заборона проживання для них розповсюджувалася на 6 великих пром. міст СРСР – Москву, Харків, Одесу, Ростов-на-Дону (нині місто в РФ), Київ, Ленінград (нині м. Санкт-Петербург) і прикордонні губернії без чіткого зазначення терміну. Два роки потому ці ж обмеження були розповсюджені і на тих громадян, які вже відбули своє покарання в концентраційних таборах або на засланні. Тоді, власне, у діловому та побутовому мовленні став вживаним термін "мінус 6" (за кількістю міст, де діяла заборона для проживання), що трансформувався у визначення-тавро для багатьох громадян, позбавлених права проживання в певних місцевостях СРСР. Під ці репресивні обмеження потрапляли не лише ті, хто визнавався рад. властями "соціально небезпечним", а й члени їхніх родин, оскільки в більшості випадків разом з адміністративно висланими примусово виїжджали зі своїх домівок на нові місця помешкання дружини та діти.

Термін "мінусник" ще міцніше укорінився 1933 – з моменту запровадження паспортної системи в СРСР (див. Паспортизація населення). Так стали називати людей, яким не видавали паспорти через підозру в нелояльності. Їм дозволялося проживати в населених пунктах не ближче N-го кілометра від великих міст, зокрема 101-го від Москви та Ленінграда або 51-го кілометра від Києва та Харкова, тобто їх змушували перебувати у відповідному геогр. "мінусі". Перелік таких осіб наводився в спец. таємному розділі інструкції про порядок паспортизації та в ін. відомчих нормативних актах. За рад. часів до числа "М." потрапили тисячі політ. противників режиму.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Вронська Т.В., Кульчицький С.В. Радянська паспортна система. "УІЖ", 1999, № 3–4
  2. Мозохин О.Б. Право на репрессии: Внесудебные полномочия органов государственной безопасности (1918–1953). М., 2006.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТА НАЦИСТСЬКОГО ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ НА ТЕРИТОРІЇ УСРР–УРСР
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • ПАСПОРТИЗАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)