ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. МОГИЛА Петро Симеонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mohyla_P (останній перегляд: 13.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ

МОГИЛА Петро (30 (21).12. 1596–11(01).01.1647) – церковний і культурно-освітній діяч, богослов, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (з 1633), екзарх Константиноп. патріарха. Син валаського і молдов. господаря Симеона Могили та угор. князівни Маргарити (Маргіти). Після насильницької смерті Симеона (1607) і втрати молдов. престолу сім'я переїхала до Речі Посполитої. Освіту М. міг здобути у Львівській братській школі або ж із допомогою братських учителів. Рід Могил підтримував тісні контакти з Львівським братством, надавав кошти для розбудови та оздоблення Свято-Успенської братської церкви. Можливо, здійснив подорож по європ. країнах, оскільки для тогочасної шляхетської та магнатської молоді було звичкою виїжджати за кордон як для навчання, так і для вдосконалення у військ. майстерності. Підтримка польс. королем Сигізмундом III Ваза молдов. господарів, а також родинні зв'язки з впливовими польс. магнатами та укр. князями забезпечували М. високе становище в сусп-ві Речі Посполитої. Свою кар'єру розпочав при дворі С.Жолкевського, протягом 1606–18 – київ. воєводи, коронного гетьмана, а потім і канцлера. Брав участь у Цецорській битві 1620. Після смерті С.Жолкевського деякий час перебував при дворі гетьмана великого литов. Я.-К.Ходкевича, взяв участь у Хотинській війні 1621. Проте надав перевагу не військ., а духовній діяльності. 1627 після смерті Захарії (Копистенського) став архімандритом Києво-Печерської лаври. Його кандидатуру підтримали митрополит Київський Іов (Борецький) та королів. влада. Свою діяльність спрямував на захист володінь Києво-Печерської лаври та відновлення її святинь, організацію чернечого життя. Особливого значення надавав освіті, заснував 1631 при Лаврському Свято-Троїцькому монастирі школу. Для організації навч. процесу запросив зі Львова високоосвічених ієромонахів Ісаю (Трофимовича-Козловського) та Сильвестра (Косова). 1632 на основі злиття цієї школи з Київською братською розпочав свою діяльність колегіум, названий в його честь Могилянським (див. Києво-Могилянська академія). Після смерті Іова (Борецького) митрополитом став Ісая Копинський (з 20 червня 1631). Користуючись нагодою обрання нового короля у зв'язку зі смертю Сигізмунда III (1632), укр. православні князі, шляхта, братства та запорозькі козаки ставили вимоги припинити утиски православних і визнати церковну ієрархію, відновлену 1620. Новообраний король Владислав IV Ваза пішов на поступки й 1633 легалізував православну церкву (див. "Пункти для заспокоєння руського народу"), але на чолі її бажав бачити людину, лояльну і наближену до польських впливових кіл. Таким вважав архімандрита Києво-Печерської лаври. 10 листопада 1632 він затвердив його кандидатуру. М. одержав благословення від константинопольського патріарха Кирила Лукаріса. Висвячення його відбулося у Львові 28 квітня 1633. У липні він прибув до Києва й змусив Ісаю Копинського зректися митрополичого сану. Ставши митрополитом, М. розпочав реорганізацію та консолідацію церк. життя. Зібрав і організував учених богословів, перекладачів, редакторів, письменників, з якими розробляв і впроваджував реформи. До цього гуртка входили Ісая (Трофимович-Козловський), Сильвестр (Косов), Атанасій Кальнофойський, Йосиф (Кононович-Горбацький), Софроній (Почаський), Ігнатій (Оксенович-Старушич). У своїй реформаторській діяльності митрополит спирався на кирило-мефодіївську традицію, водночас упроваджував на правосл. ґрунті досягнення катол. церкви, зокрема в освіті, використовував деякі здобутки катол. теології. Реорганізував діяльність Києво-Печерської друкарні, яка видавала як книги, необхідні для літургійної служби, проповідей ("Служебник" (1629), "Тріодь цвітна" (1631), "Євангеліє учительне" (1637)), так і вірші, полемічні твори. Запровадив книгодрукування польс. і лат. мовами, першими виданнями були панегірики, присвячені митрополиту. Видання "Патерикона" (1637) Сильвестра (Косова), що містив переробку житій печерських угодників, та "Тератургеми, альбо чуда" (1638) Атанасія Кальнофойського з описом чудес, які відбувалися в Києво-Печерському монастирі, мали на меті показати, що правосл. церкві властиві такі ж форми церк. життя, як і католицькій. А наявність власних святих, святість яких підтверджується чудесами, є ознакою святості та істинності церкви. З цією метою було видано "Канон печерським святим", де поряд з руськими святими проголошувалося вшанування печерських чорноризців. М. власноруч записав чудеса зцілення святим миром і водою, молитвами й поклонінням іконі Божої Матері в Києво-Печерському монастирі, перекази про чудеса, що мали місце в Галичині, на Волині, у Молдові. Його записи цікаві також побутовими деталями, тонкими спостереженнями переживань віруючої людини. З його оточення вийшов ґрунтовний полемічний твір "Літос або камінь" (виданий польс. мовою в лаврській друкарні 1644), спрямований проти "Перспективи" Касіяна (Саковича), де спростовуються його твердження про православ'я як повне хиб у догматах віри, таїнствах і обрядах та визнання істинним лише католицизму.

Разом зі своїми соратниками митрополит М. уклав системний виклад осн. засад правосл. вчення "Православне сповідання віри", яке обговорювалося на помісному соборі, скликаному у вересні 1640 (див. Київський православний церковний собор 1640). Затверджене на соборі в Яссах (нині місто в Румунії) 1643 в присутності всіх чотирьох правосл. патріархів та грец. єпископів як таке, що відповідає "догматам православної церкви й святим канонам, є правдивим і православним", "Сповідання" було прийняте всіма правосл. церквами. Ця праця викликала інтерес серед європ. теологів, уперше повністю була видана грец. мовою в Голландії 1667. На основі його укладено короткий катехізис – "Собраніє короткой науки о артикулах віри", видане 1645 польс., а потім – церковнослов'ян. мовами. На Київ. правосл. церк. соборі 1640 були прийняті заходи для зміцнення дисципліни та контролю над виконанням пастирських обов'язків священослужителів. Запроваджено поділ на єпархії, нагляд за діяльністю яких мали здійснювати митрополичі візитатори, духовний суд. Митрополит проповідував і впроваджував у церк. практику принцип діяльного чернечого життя. Уніфіковані М. чини та обряди православної церкви, викладені в Требнику Петра Могили 1646, утрималися в церковній практиці протягом століть.

За його ініціативи відновлювалися правосл. святині – Софійський собор, де створювався меморіал вел. кн. київ. Володимира Святославича, цим підкреслювалася заслуга князя в запровадженні християнства на Русі, сталість традицій церк. життя, втілених у діяльності митрополита. Відбудовувалися й ін. давньоруські пам'ятки – Свято-Михайлівський собор Видубицького Свято-Михайлівського монастиря, церкви – Десятинна, побудована на фундаменті давньорус. Десятинної церкви, Спаса на Берестові церква, для розпису якої були запрошені грец. майстри. На одній із фресок, виконаній 1643–44, зображений сам митрополит.

В умовах розколу сусп-ва на противників і прихильників унії церковної, окатоличення укр. еліти, протистояння православної та унійної церков М., як і ієрархи унійної церкви, зокрема митрополит Йосиф Вельямин Рутський, а також польс. король Владислав IV Ваза, підтримував ідею примирення. Його екуменічна ідея була значно ширшою за ту, яку пропонував правосл. церкві рим. престол, втілюючи її в регіональній унії. В анонімному меморандумі "Думка одного польського шляхтича грецької віри" (1645), автором якого вважають А.Кисіля, який спільно з М. накреслив можливий шлях єднання православних та унійців на основі утворення незалежного Київ. патріархату, що бачився складовою частиною єдиної християн. Церкви. Передбачалось, що патріарх обирається собором і не затверджується ні Римом, ні Константинополем; зверхність константиноп. патріарха визнається до звільнення його з-під влади турец. султана, але при цьому визнається примат папи як першого серед патріархів. Зі свого боку, рим. престол не залишав надії схилити до унії митрополита М., намагаючися залучити й ту частину князів та шляхти, яка залишилася православною. Втіленню задуму примирення перешкодила зміна політ. ситуації, смерть М. та польс. короля Владислава IV Ваза, а початок національної революції 1648–1676 унеможливив реалізацію цього проекту.

В умовах Речі Посполитої, коли значна частина укр. еліти відійшла від православ'я і окатоличилася, М. вбачав ідеального покровителя рус. (укр.) народу в "стані священицькім, вищим за цесарський і королівський". Проповідував ідеал правителя, який поєднує авторитарну владу з християн. чеснотами, відповідальністю за своїх підданих, відзначається високими моральними якостями. Тому не випадково вченим гуртком Києво-Печерської лаври за участі М. було здійснено переклад із грецької й видано візант. твір 6 ст. "Настанови диякона Агапіта цезарю Юстиніану" (1628), де змальовано образ ідеального володаря – "філософа на троні, або короля, що філософствує", водночас підкреслюється моральне право архієреїв наставляти володарів.

М., називаючи Україну своєю "Отчизною", не поривав зв'язків з батьківщиною: сприяв поширенню освіти та книгодрукування в Молдові і Волощині. На власні кошти спорядив друкарню й відправив її 1635 разом з київ. друкарем Т.Вербицьким до волоського господаря Матея Басараба, де вона почала діяти в м. Кимполунг (нині м. Кимпулунг-Молдавенеськ, Румунія). Сприяв організації друкарні в Молдавському князівстві в Яссах (1642), тут київ. вчителі організували також у 1640 школу, подібну до свого колегіуму. Пропонував рос. цареві Михайлу Федоровичу відкрити в Москві першу слов'яно-греко-лат. школу. Звертаючись до популярної в укр. бароковій літературі (див. Бароко) теми швидкоплинності і марності "світу цього", М. закликав співвітчизників творити добрі справи, не шкодувати коштів на оздобу церков, шкіл, підтримувати своїх духовних служителів, сиріт, убогих, утверджував ці принципи високого духовного служіння своїм життям і діяльністю. У своєму заповіті він матеріально забезпечив діяльність Київ. колегіуму, йому ж передав свою велику б-ку. Іншу частину свого майна надав Києво-Печерському та іншим монастирям, церквам, шпиталям. Сучасники називали його "безцінним надбанням руського народу".

Реформи М. вивели укр. правосл. церкву з кризи, піднесли її авторитет у сусп-ві та правосл. світі. Поклали початок школі вищого типу, яка з часом здобула статус академії. Його діяльність безпосередньо вплинула на формування самосвідомості укр. народу.

П. у м. Київ, похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Поховання було знищене під час руйнації Свято-Успенського собору в листопаді 1941.

1996 Петра (Могилу) на Соборі Української православної церкви Київського патріархату прилучено до лику святих. Цього ж року він канонізований Румунською православною церквою. УПЦ Московського патріархату визнає Петра (Могилу) місцевошанованим святим. Днем вшанування – 13 січня за н. ст.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: Опыт церковно-исторического исследования, т. 1–2. К., 1883–98
  2. Хижняк З.І. Київська академія. К., 1988
  3. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8. К., 1995
  4. Hryniewicz W. Przeszlość zostawić Bogu: Unia i uniatyzm w perspektiwie ekumenicznej. Opole, 1995
  5. Грушевський М.С. Історія української літератури, т. 6, кн. 1–2. К., 1996
  6. Петро Могила і сучасність (до 400-річчя від дня народження). К., 1996
  7. Феномен Петра Могили: Біографія, діяльність, позиція. К., 1996
  8. Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. К., 1997
  9. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. К., 1997
  10. Петро Могила: богослов, церковний і культурний діяч. К., 1997
  11. Семчинський С. Петро Могила. В кн.: Історія України в особах: Литовсько-польська доба. К., 1997
  12. Історія української культури, т. 2. К., 2001
  13. Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Львів, 2001
  14. Ісаєвич Я. Українське книговидання. Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002
  15. Голобуцький П.В. та ін. Петро Могила (1596–1647): Бібліографічний покажчик. К., 2003
  16. Протоієрей Юрій Мицик. За віру православну! К., 2004
  17. Мицик Ю. Київський патріархат у проектах Петра Могили. "УІЖ", 2007, № 1.

Посилання:
  • АРХІЄРЕЙ
  • АРХІМАНДРИТ
  • АТАНАСІЙ КАЛЬНОФОЙСЬКИЙ
  • БАРОКО
  • БАСАРАБ МАТЕЙ
  • БОРЕЦЬКИЙ ІОВ
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ЕЛІТА
  • ЄПАРХІЯ
  • ФРЕСКА
  • ГАЛИЧИНА
  • ХОТИНСЬКА ВІЙНА 1621
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КНЯЗЬ
  • КОНОНОВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ (ГОРБАЦЬКИЙ) ОСИП
  • КОПИНСЬКИЙ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ'Я ІСАЙЯ
  • КОПИСТЕНСЬКИЙ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ'Я ЗАХАРІЯ
  • КОСОВ СТЕФАН-АДАМ
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1640
  • КИРИЛО ЛУКАРІС
  • КИСІЛЬ АДАМ ГРИГОРОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА
  • ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, СВЯТО-УСПЕНСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО У ЛЬВОВІ, ЛЬВІВСЬКА СТАВРОПІГІЯ
  • МАГНАТИ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОСКВА
  • МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОКСЕНОВИЧ-СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ
  • ПАТРІАРХ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПУНКТИ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • САКОВИЧ КАСІЯН
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СПАСА НА БЕРЕСТОВІ ЦЕРКВА
  • СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА
  • ТРЕБНИК ПЕТРА МОГИЛИ
  • ЦЕЦОРСЬКА БИТВА (1620)
  • УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
  • УНІЯ ЦЕРКОВНА
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР, СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВЕРБИЦЬКИЙ ТИМОФІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА
  • ВОЄВОДА
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОЛОЩИНА
  • ВОЛИНЬ
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ

  • Пов'язані терміни:
  • БАСАРАБ МАТЕЙ
  • БЕРЕСТОВЕ
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ В ПРАВОСЛАВ'Ї
  • БРАТСЬКІ ШКОЛИ
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ДРУГОГО ЄРУСАЛИМА КОНЦЕПЦІЯ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДУХОВНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
  • ЄРЛИЧ ЯКИМ
  • ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЯКОВИЧ
  • ҐІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ
  • ГОЛОСІЇВСЬКА ПУСТИНЬ
  • ГОЛУБЄВ СТЕПАН ТИМОФІЙОВИЧ
  • ГОЩАНСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ГРУЗІЯ (САКАРТВЕЛО)
  • ІЛЛЯ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.ГРУШЕВСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • КАНОНІЗАЦІЯ
  • КАРПОВИЧ ЛОГВИН
  • КЕМЕНІ ЯНОШ
  • КІШКА САМІЙЛО
  • КОНОНОВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ (ГОРБАЦЬКИЙ) ОСИП
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОПИНСЬКИЙ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ'Я ІСАЙЯ
  • КОСОВ СТЕФАН-АДАМ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРЕМЕНЕЦЬ
  • КРУТНЕВИЧ ГАВРИЛО
  • КУРЯЗЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • КИЇВСЬКИЙ БРАТСЬКИЙ БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1629
  • КИРИЛО ЛУКАРІС
  • ЛІТОПИС ОСТРОЗЬКИЙ, ОСТРОЗЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ
  • ЛУПУ (ЛУПУЛ) ВАСИЛЬ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МЕТРИЧНІ КНИГИ
  • МЕЖИГІРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МУЗЕЙ СТАВРОПІГІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ
  • ОКСЕНОВИЧ-СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ
  • ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ
  • ПЕТРО МОГИЛА
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • ПУНКТИ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РОГАЛЯ САМІЙЛО
  • САКОВИЧ КАСІЯН
  • САНГУШКИ
  • ШЕВЧУК ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СОБОЛЬ СПИРИДОН
  • СОФІЙСЬКИЙ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • ЦЕНЗУРА В УКРАЇНІ
  • ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ
  • ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • ВИГОВСЬКІ
  • ВИГОВСЬКИЙ ОСТАП ГНАТОВИЧ
  • ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ
  • ВИШНЕВЕЦЬКІ
  • ЗАГАЄЦЬКИЙ СВЯТОГО ІОАННА МИЛОСТИВОГО МОНАСТИР
  • ЗАКОН БОЖИЙ
  • ЖЕЛИБОРСЬКИЙ АРСЕНІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)