ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОІСЕЙ ВИДУБИЦЬКИЙ

  Бібліографічне посилання: Франчук В.Ю. МОІСЕЙ ВИДУБИЦЬКИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Moisej (останній перегляд: 21.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОІСЕЙ ВИДУБИЦЬКИЙ

МОЇСЕЙ ВИДУБИЦЬКИЙ (р. н. і р. с. невід.) – ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря, упорядник і редактор Київського літопису. Його перу належить також твір, яким літопис закінчується, – це промова з приводу завершення буд-ва стіни, що укріпила дніпровську кручу в сх. частині Видубицького Свято-Михайлівського монастиря. Виголошена 24 вересня 1198 промова, імовірно, не призначалася для літопису і була вміщена пізніше, коли М.В. закінчував працю з його оформлення. Традиція атрибуції промови і близьких до неї статей Київ. літопису ігумену Моїсею іде від К.Бестужева-Рюміна. М.Грушевський вважав, що відповідну роботу здійснив не ігумен, а молодий чернець Видубицького монастиря, але його погляд не був підтриманий ін. науковцями. Промові М.В. як твору пізньої київ. риторики присвячено великий обсяг наук. літератури. Дослідники зазначають, що промова гідно продовжує традицію київ. урочистого красномовства, а її автор виступає не лише як ритор, а і як начитаний книжник, який прекрасно знав Святе Письмо (див. Біблія) і вмів користуватися його текстами й образами. Сучасний дослідник промови М.В. Ю.Бєгунов припускає, що її автор знав грец. мову і міг звертатися до оригінальних джерел. Крім промови, М.В. належать і деякі ін. фрагменти Київ. літопису, здебільшого присвячені синам вел. кн. київ. Ростислава Мстиславича. Вони розпізнаються завдяки повторенню одних і тих самих зворотів: "приложися ко отцам и дедам своим, отдав общий долг, его же несть убежати всякому роженому", "злата и сребра не собирал, но давал дружине". Б.Рибаков обґрунтував гіпотезу про те, що М.В. є автором усіх літописних записів Київ. літопису за 1197 і 1198.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Бестужев-Рюмин К.Н. О составе русских летописей до конца XIV в. СПб., 1868
  2. Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. М.–Л., 1940
  3. Рыбаков Б.А. Русские летописцы и автор "Слова о полку Игореве". М., 1972
  4. Бегунов Ю.К. Речь Моисея Выдубицкого как памятник торжественного красноречия XII в. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 28. Л., 1974
  5. Грушевський М. Історія української літератури, т. 3. К., 1993
  6. Франчук В.Ю. Молитва князя Ігоря – взірець красномовства. "Слово і час", 2001, № 7.

Посилання:
  • БІБЛІЯ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • РОСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ
  • РИБАКОВ БОРИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ

  • Пов'язані терміни:
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)