ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОКРСЬКИЙ-ГОЦЕЛЬ АНДРІЙ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. МОКРСЬКИЙ-ГОЦЕЛЬ Андрій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mokrskyj_H_A (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОКРСЬКИЙ-ГОЦЕЛЬ АНДРІЙ

МОКРСЬКИЙ-ГОНЦЕЛЬ Андрій (р. н. невід. – п. 1649) – єзуїт, д-р богослов'я, проповідник. Складав панегірики, в яких прославляв польс. можновладців і катол. церкву. Вважав, що православ'я є джерелом "козацької, наливайківської" віри. Був одним з учителів Б.Хмельницького в єзуїтській колегії у Львові (за ін. версією – в Ярославі; нині місто в Польщі). Викладав поетику і риторику. Нова зустріч М.-Г. з Б.Хмельницьким, уже гетьманом Війська Запорозького, відбулася, коли Б.Хмельницький обложив Львів у жовтні 1648. М.-Г. був направлений до гетьмана львів. магістратом для того, щоб випитати про наміри козац. війська щодо майбутньої долі міста й добути в Б.Хмельницького охоронні листи для польс. послів, котрі мали вести з ним подальші переговори. Як свідчить один із польс. кореспондентів до Варшави в листі від 29 листопада 1648, що подавав, скоріше за все, прикрашену інформацію зі слів самого М.-Г., гетьман спочатку не видав свого знайомства з М.-Г. і лише тоді, коли ін. польс. учасники зустрічі розійшлися, запросив його до другого покою, де кинувся своєму вчителю в ноги, обійняв і зворушливо дякував за колишню опіку й науку. М.-Г. став дорікати гетьману за кровопролиття війни, на що Б.Хмельницький, ніби-то оправдуючись, розповів історію переслідувань його особисто і нагадав про страждання укр. народу від польс. шляхти й магнатів. М.-Г. отримав охоронні листи для нового посольства до гетьмана, яке закінчилося, як відомо, тим, що козац. військо відмовилося від штурму Львова і рушило до Замостя, взявши за це викуп, котрий пішов для плати татарам, які супроводжували козаків. Обложивши Замостя, гетьман пильно стежив за виборами нового польс. короля і на цей час призупинив активні військ. дії. У війську, до того ж дуже стомленому довгим походом (від липня до грудня 1648), почалась епідемія чуми, що забрала життя багатьох козаків, у т. ч. полк. М.Кривоноса. Гетьман у цих умовах вирішив піти на перемир'я з поляками і знову зустрівся з М.-Г. для того, щоб доручити йому передати до елекційного сейму (див. Елекція вільна поголовна) листа про свою згоду підтримати кандидатуру на польс. престол королевича Яна-Казимира Ваза. Наступного року М.-Г. помер.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8, ч. 2. К.–Відень, 1922
  2. Те саме, т. 9. К., 1931
  3. Крип'якевич І.П. Учитель Б.Хмельницького. "ЗНТШ", 1922, т. 132
  4. Його ж. Богдан Хмельницький. К., 1954
  5. Голобуцкий В. Дипломатическая история Освободительной войны украинского народа: 1648–1654. К., 1962.

Посилання:
  • ЕЛЕКЦІЯ ВІЛЬНА ПОГОЛОВНА
  • ГЕТЬМАН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КРИВОНІС МАКСИМ
  • ЛЬВІВ
  • МАГІСТРАТ
  • МАГНАТИ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВАРШАВА
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)