ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОЛДОВА

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. МОЛДОВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Moldova (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОЛДОВА

МОЛДОВА (Молдавія; румун. Moldova) – 1) д-ва на пд. сх. Європи між Карпатами, р. Дністер та Чорним морем; 2) історико-геогр. регіон; 3) істор. область на пн. сх. Румунії з центром у м. Ясси. М. з антич. часів була тереном міграцій різних народів зі Сх. на Зх., ареною взаємодії різноманітних культурно-істор. впливів, що зумовлювалося її геогр. положенням між степами Пн. Причорномор'я, Карпатами та Балканами. У 1 тис. до н. е. на землях М. існували племінні союзи й держави гетів, скіфів, готів, гунів та ін. Протягом 3–11 ст. через землі М. переходили готи, авари, болгари, угорці, печеніги, половці та ін. народи, а також слов'яни (анти, склавіни). Слов'яни, які мешкали поряд з місц. романізованим гето-фракійським населенням на лівому березі Дунаю, були асимільовані, внаслідок чого в 9–10 ст. виникла східнороманська етнічна спільнота – волохи, що є предками румунів і молдован. У 9–10 ст. частина пд. М. належала до Болг. царства. У 10–12 ст. землі пн. М. перебували у складі Київської Русі, а в 12 – на поч. 13 ст. – у межах Галицького князівства й Галицько-Волинського князівства. У пониззі Дунаю осідали втікачі з різних соціальних прошарків та етнічних спільнот – т. зв. берладники та бродники. Від 2-ї пол. 13 і до кінця 14 ст. більша частина території сучасної М. була під владою золотоординських ханів (див. Золота Орда). Бл. 1359 на території М. виникло незалежне Молдавське князівство із столицею в Баї (за часів господаря Петра I Мушата із столицею в Сучаві), яке протягом 2-ї пол. 14 ст. розширило свої межі від Карпат до р. Дністер та Шипинської землі. З кінця 14 і до кінця 15 ст. М. перебувала в залежності від Корони Польської. 1497–1538 – незалежна д-ва. З 1538 – у васальній залежності від Османської імперії, котра відторгла від Молдав. князівства істор. область Буджак з містами Акерман (нині м. Білгород-Дністровський) і Бендери (нині м. Тігіна, Молдова; див. Тягиня) і приєднала його до своїх володінь. У 2-й пол. 16 ст. столицею М. стало м. Ясси. У 2-й пол. 18 – на поч. 19 ст. М. стала об'єктом територіальних претензій Австрії та Росії. Наприкінці 18 ст. Австрія приєднала Буковину. 1812 Російська імперія анексувала Бессарабію, яка 1818 в адм.-тер. відношенні одержала статус області, а з 1873 – губернії. 1828 рос. війська ввійшли на територію придунайських князівств – М. та Волощини, – що залишалися під осман. контролем. За Адріанопольським мирним договором 1829 Рос. імперія дістала права протекторату над ними. 1858 в Парижі (Франція) укладено міжнар. конвенцію про устрій Дунайських князівств, яка передбачала створення спільних органів держ. управління. 1859–61 частина М., не захоплена Рос. імперією, була об'єднана з Волощиною, що поклало початок Румунії як держави. 15 (2) грудня 1917 бессарабський парламент Сфатул Церій проголосив Бессарабію Молдов. Нар. Республікою. З 1918 Бессарабія – у складі Румунії. Весною 1919 на лівобережжі Дністра була проголошена Бессарабська Соціалістична Республіка з тимчасовим робітничо-сел. урядом на чолі з І.Криворуковим, яка спиралася на підтримку військ РСЧА (див. Радянська армія). Але наступ Збройних сил Півдня Росії на Москву перешкодив конституюванню Бессарабської Соціаліст. Республіки. Молдов. землі на території лівобережного Дністра увійшли до складу УСРР. 1924 у складі УСРР була створена Автономна Молдав. СРР (з 1937 – Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка) з центром у м. Балта, а з 1929 – у м. Тирасполь (нині місто в Молдові). У червні 1940 Бессарабія була приєднана до СРСР. Сх. частина (8 районів) Молдав. АРСР та Акерманський повіт, більша частина Ізмаїльського і Хотинського повітів Бессарабії, де переважало укр. населення, були передані до складу УРСР, в якій були утворені Чернівецька область та Ізмаїльська область. На основі зх. частини Молдав. АРСР та частини Бессарабії (центр. повіти) в серпні 1940 створено Молдавську РСР. 1941–44 Молдав. РСР окупована військами союзника гітлерівської Німеччини – Румунії, а її сх. частина була включена до складу адм.-тер. утворення Трансністрія з центром у Тирасполі (пізніше – в Одесі), тобто була фактично інкорпорована Бухарестом. 1946–47 М. зазнала масового голоду (див. також Голод 1946–1947 років в УСРР). З поширенням відцентрових процесів за часів перебудови М.Горбачова відбувається суверенізація М. У червні 1990 ВР Молдав. РСР ухвалює Декларацію про суверенітет республіки, а у вересні 1990 встановлює посаду президента. З травня 1991 прийнята нова назва – Республіка Молдова (Republica Moldova). 27 серпня 1991 М. проголошена незалежною д-вою. Тоді ж на Лівобережжі Дністра була створена Придністровська Молдав. Республіка з центром у Тирасполі, яка не визнана міжнар. спільнотою. Збройний конфлікт між центр. владою М. та Придністров'ям, в якому брала участь 14-та гвардійська загальновійськова армія РФ, тривав протягом усього 1992.

За міжнародного посередництва воєнний конфлікт у М. вдалося припинити. Проте сепаратистська Придністровська Молдавська Республіка існує й до нині. 1994 на півдні М., де компактно мешкали гагаузи, було створене автономне територіальне утворення – Гагаузія. Того ж року прийнята й конституція Республіки Молдова. Протягом 1990–2000-х рр. у М. точилася гостра політична боротьба між правоцентристськими та лівими політичними партіями. Водночас розгорнулися громадські рухи як прихильників за об'єднання М. з Румунією, так і їхніх супротивників. 2000 в Республіці Молдова проведена конституційна реформа, за якою президент країни обирається в парламенті. Президентами Республіки Молдова були М.Снегур (1990–96), П.Лучинський (1996–2000), В.Воронін (2001–09).

М., з огляду на її геогр. розташування, протягом багатьох століть була місцем осідку та діяльності багатьох українців. Русини складали значну частку населення Молдав. князівства 14–15 ст. З 14 ст. через М. проходив важливий торг. шлях, який з'єднував західноукр. землі з Візантією та Бл. Сходом (див. Молдовський торговий шлях). 1408 молдов. господар Олександр I Добрий надав спец. привілей львів. купцям. Молдов. загони у складі польсько-литов. війська брали участь у Грюнвальдській битві 1410. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. після Мухи повстання 1490–1492 до М. переселилося чимало селян з Галичини. Наприкінці 16 – на поч. 17 ст. до М. втікали від реліг. переслідувань правосл. українці, переважно із західноукр. земель.

З серед. 16 ст. укр. козаки не раз. здійснювали походи на турец. залоги на території М. та втручалися у боротьбу за престол молдов. господарів, спираючись на прихильну позицію значної частини шляхти та напівофіційну підтримку урядових кіл. 1574 запороз. козаки брали участь у війні молдов. господаря Івана Вода Лютого з турками та волохами. 1577 за допомогою загону козаків молдов. трон посів отаман І.Підкова. 1593–95 козацькі загони на чолі з С.Наливайком та Г.Лободою здійснювали походи на М. Молдовські походи козаків 1594–1595 відбувалися на тлі складної міжнар. ситуації в Європі та гострої воєнно-політ. боротьби Осман. імперії з країнами Пд.-Сх. та Центр. Європи, насамперед з Австрією. Річ Посполита намагалася безпосередньо не втручатися в цю боротьбу, проте під впливом Рим. престолу (див. Ватикан) не чинила істотних перешкод козац. походам до М. Одночасно мали місце спроби герм. імп. Рудольфа II Габсбурга (посольство Е.Лясоти 1594) та Папи Римського Климента VIII залучити запороз. козацтво до антитурец. коаліції. Зі зміною політ. ситуації 1595–97, зокрема через перешкоди польс. уряду, який прагнув уникнути конфронтації з турками, козац. походи до М. поступово припинилися, хоча дрібні козац. загони продовжували брати участь у боротьбі за молдов. престол на боці різних претендентів.

1621 козац. військо під проводом гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного разом з поляками перемогло турец. армію під Хотином. 1632 запорожці, яких очолював гетьман І.Сулима, захопили Кілію. М. займала важливе місце в зовнішньополіт. планах гетьмана Б.Хмельницького. Козац. війська під проводом Б.Хмельницького і Т.Хмельницького тричі здійснювали походи на М. – союзника Польщі (1650 і двічі 1653). У результаті першого походу син Б.Хмельницького – Тиміш – одружився з дочкою молдов. господаря Василя Лупу – Розандою (див. Д.-Р.Хмельницька). 1653 Т.Хмельницький загинув, обороняючи молдов. Сучаву від контрнаступу польс., трансильванських і волоських військ. Наступник Василя Лупу, молдов. господар Георге Штефан, підтримував дружні взаємини з Б.Хмельницьким. Між М. та укр. землями існували постійні культ. та госп. взаємини. Син молдавського господаря Симеона Могили –Петро Могила – став одним з найвідоміших київ. митрополитів, засновником знаменитого Київ. колегіуму (згодом – академії; див. Києво-Могилянська академія). За допомогою київ. учених 1640 в Яссах була відкрита подібна школа. Після руйнації Нової Січі до М. перебралося чимало укр. козаків та селян-утікачів, які заснували Задунайську Січ. У 19 ст. до М., гол. чин. до Бессарабії, переселялися селяни з малорос. (укр.) губерній. 1917–20 у М. розгорнувся антирумун. рух укр. населення. Українська Центральна Рада та Директорія Української Народної Республіки не визнали румун. анексії Бессарабії, а гетьманат П.Скоропадського навіть проводив політику щодо включення пн. Бессарабії до складу Української Держави, але без особливих успіхів. Румун. війська придушили Хотинське повстання 1919, а 1920 д-ви Антанти визнали право Румунії на Бессарабію. У 1920–30-х рр. укр. населення М. зазнає румунізації, а протягом 2-ї пол. 1940-х – 1980-х рр. – русифікації. За переписом 1989 українці в М. складали 600 тис. осіб (13,8 % усіх мешканців республіки). Наприкінці 1980-х – на поч. 1990-х рр. у М. активізується укр. національно-культ. та освітнє життя. Функціонують укр. орг-ції: у Кишиневі (столиця М.) – Т-во укр. к-ри, у Тирасполі – т-во "Червона Калина", Спілка українців Придністров'я та ін., а також осередки укр. громади в містах Тігіна (Бендери), Дубоссари, Каменка, Рибниця та ін.

Покажчики: Кожухарь П.М., Шпак И.И. История, археология, этнография Молдавии: указатель советской литературы, т. 1–2. Кишинёв, 1973–82.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Вельтман А. Начертание древней истории Бессарабии. М., 1828
  2. Брун Ф.К. Заметки, относящиеся к древней топографии Новороссийского края и Бессарабии. В кн.: Новороссийский календарь на 1857 г. Одесса, 1856
  3. Палаузов С.Н. Румынские господарства Валахия и Молдавия в историко-политическом отношении. СПб., 1859
  4. Филатов А. Мазепа в Молдавии. "Бессарабские областные ведомости", 1861, № 50
  5. Накко А. История Бессарабии с древнейших времён, т. 1–2. Одесса, 1875
  6. Батюшков П.Н. Бессарабия. СПб., 1892
  7. Потоцкий С. Историко-географический очерк Бессарабской губернии. Ялта, 1902
  8. Бессарабия: Географический, исторический, статистический, экономический, этнографический, литературный и справочный сборник. М., 1903
  9. Несторовский П.А. Бессарабские русины: историко-этнографический очерк. Варшава, 1905
  10. Борецкий-Бергфельд Н.П. История Румынии. СПб., 1909
  11. Берг Л.С. Бессарабия: Страна. Люди. Хозяйство. Пг., 1918
  12. Закон про включення північної частини Буковини і Хотинського, Аккерманського і Ізмаїльського повітів Бессарабії в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки. "Більшовик України", 1940, № 8
  13. Грекул Ф.А. Социально-экономический и политический строй Молдавии второй половины XV в. Кишинев, 1950
  14. История Молдавии, т. 1–2. Кишинев, 1951–55
  15. Гросул Я.С. Крестьяне Бессарабии (1812–1861). Кишинев, 1956
  16. Сергиевский М. Молдаво-славянские этюды. М., 1959
  17. Грекул Ф.А. Аграрные отношения в Молдавии в XVI – первой половине XVII вв. Кишинёв, 1961
  18. Мохов Н.А. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей (с древнейших времен до начала ХIХ в.). Кишинев, 1961
  19. Мохов Н.А., Стратиевский К.В. Роль русского и украинского народов в исторических судьбах Молдавии. Кишинев, 1963
  20. Мохов Н.А. Молдавия эпохи феодализма. Кишинев, 1964
  21. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV – начале XVIII в.: Документы и материалы, т. 1–3. М., 1965–70
  22. История Кишинева: 1466–1966 гг. Кишинев, 1966
  23. Борьба трудящихся Молдавии против интервентов и внутренней контрреволюции в 1917–1920 гг.: Сборник документов и материалов. Кишинев, 1967
  24. Подградская Е.М. Торговые связи Молдавии со Львовом в XVI–XVII веках. Кишинев, 1968
  25. Руссев Е.М. Борьба молдавского народа против оттоманского ига. Кишинев, 1968
  26. Мохов Н.А. Формирование молдавского народа и образование Молдавского государства. Кишинев, 1969
  27. Podhorodecki L. Sicz Zaporozska. Warszawa, 1970
  28. Кантемир Д.К. Описание Молдавии. Кишинев, 1973
  29. Кабузан В.М. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII – первая половина XIX вв.). Кишинев, 1974
  30. Лазарев А.М. Молдавская советская государственность и бессарабский вопрос. Кишинев, 1974
  31. Völkl E. Das rumänische Fürstentum Moldau und die Ostslaven in 15 bis 17 Jahrhundert. Wiesbaden, 1975
  32. Гребенюк В.П. Д.Кантемир и Ф.Прокопович: литературная полемика. В кн.: Наследие Дмитрия Кантемира и современность. Кишинёв, 1976
  33. Podhorodecki L. Zarys dziejόw Ukrainy. Warszawa, t. 1–2. 1976
  34. Мохов Н.А. Очерки истории формирования молдавского народа. Кишинёв, 1978
  35. Podhorodecki L. Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV–XVIII ww. Warszawa, 1987
  36. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів, 1992
  37. Голод в Молдове (1946–1947): Сборник документов. Кишинев, 1993
  38. Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994
  39. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996
  40. Його ж. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561–1591). Чернігів, 1999
  41. Румунсько-українські відносини: історія і сучасність (26–29 листопада 1998 р., Сату Маре). Satu Mare, 1999
  42. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. К., 1999
  43. Огуй О. Середньовічне карбування та грошовий обіг в Молдові та на Буковині XIV–XIX ст. В кн.: Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. Чернівці, 2000
  44. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000
  45. Україна–Румунія–Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин: Міжнародна наукова конференція (16–17 травня 2001 р.). Чернівці, 2002
  46. История Валахии и Молдавии. История Румынии. Дракула. Подлинная история Влада Цепеша. М., 2003
  47. Україна–Румунія–Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів: Збірник наукових праць. Чернівці, 2006.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829
  • АНЕКСІЯ
  • АНТАНТА
  • АНТИ
  • АВАРИ
  • БАЛТА
  • БЕРЛАДНИКИ
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • БРОДНИКИ
  • БУДЖАК
  • БУКОВИНА
  • ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ГЕТИ
  • ГОЛОД 1946–1947 РОКІВ В УРСР
  • ГОРБАЧОВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГОТИ
  • ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410
  • ГУБЕРНІЯ
  • ГУНИ
  • ІВАН ВОДА, ІВАН ВОДА ЛЮТИЙ
  • ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА РОКСАНДА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТИМІШ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ХОТИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ (1919)
  • КІЛІЯ
  • КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ ПЕТРО КОНОНОВИЧ
  • КОРОНА ПОЛЬСЬКА, ПОНЯТТЯ ТА НАЗВА ДЕРЖАВИ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛОБОДА ГРИГОРІЙ
  • ЛУПУ (ЛУПУЛ) ВАСИЛЬ
  • ЛЯСОТА (ЛАСОТА) ФОН СТЕБЛАУ
  • МОЛДАВСЬКА АРСР
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ КОЗАКІВ 1594–1595
  • МОЛДОВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ШЛЯХ
  • МОСКВА
  • МУХИ ПОВСТАННЯ 1490–1492
  • НАЛИВАЙКО СЕМЕРІЙ
  • НОВА СІЧ
  • ОДЕСА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕРЕБУДОВА
  • ПЕТРО МОГИЛА
  • ПІДКОВА ІВАН
  • ПОЛОВЦІ
  • ПРОТЕКТОРАТ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РАЙОН
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУМУНІЗАЦІЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СФАТУЛ ЦЕРІЙ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ШИПИНСЬКА ЗЕМЛЯ
  • СКІФИ
  • СКЛАВИНИ, СКЛАВЕНИ – САМОНАЗВА СЛОВ’ЯН
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СУЧАВА, МІСТО В РУМУНІЇ
  • СУЛИМА ІВАН
  • ТЯГИНЯ
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВАТИКАН
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВОЛОХИ
  • ВОЛОЩИНА
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ ПІВДНЯ РОСІЇ (ЗСПР)
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829
  • АЙНАЛИ-КАВАКСЬКА КОНВЕНЦІЯ 1779
  • АКЧЕ
  • АКЕРМАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ 1826
  • АВГУСТ ІІ
  • БАН
  • БЕССАРАБІЯ
  • ДВІРНИЧЕ
  • ГАЛБИН
  • ГАЛИЦЬКА МИТРОПУЛІЯ (14 СТ.)
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВОЛОЩИНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)