ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОММЗЕН ТЕОДОР

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. МОММЗЕН ТЕОДОР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mommzen_T (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОММЗЕН ТЕОДОР

МОММЗЕН Теодор (Mommsen Theodor; 30.11.1817–01.11.1903) – нім. історик, юрист, філолог, політ. діяч. Д-р права (1843), професор (1852). Дійсний член і неодмінний секретар Берлінської АН. Почесний громадянин Риму. Н. в м. Гардінг у Шлезвігу-Гольштейні, що належав тоді Данії, в сім'ї провінційного пастора. Закінчив юрид. ф-т Кільського ун-ту (1843), захистив докторську дис. з рим. законодавства. 1844–47 подорожував по Італії, де під кер-вом відомого епіграфіста графа Б.Боргезе збирав лат. написи 1 тис. до н. е. Результатом цього стала серія статей, що принесла йому наук. визнання. Під час революцій 1848–1849 років в Європі взяв участь у повстанні 1848 проти датської влади за приєднання Шлезвігу-Гольштейну до Німеччини, був поранений. Переїхав з Кіля до Лейпцига на юрид. каф-ру місц. ун-ту, з якого невдовзі був звільнений за політ. агітацію. З 1852 – ординарний професор кафедри рим. права в Цюриху (Швейцарія). 1854 перейшов на аналогічну кафедру в Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща), 1858 зайняв створену для нього кафедру стародавньої історії Берлінського ун-ту.

Обирався до прусського ландтагу (1863–66, 1873–79) та нім. райхстагу (1881–84). Закликав до об'єднання Німеччини, підтримував війни Пруссії з Данією (1864) і Австрією (1866), агітував проти Франції. Був противником антисемітизму, виступав проти реакційних шкільних законів та протекціоністської політики уряду О.Бісмарка. Шануючи О.Бісмарка як фундатора Нім. імперії, вважав, що той підірвав єдність демократ. сил у країні й позбавив політ. впливу райхстаг.

Загалом список наук. праць М. становить 1513 назв. Серед них роботи у галузях: рим. держ. і карного права, нумізматики, епіграфіки, хронології, метрології, літ. лінгвістики, історії Риму Стародавнього. Згідно з його класичною працею "Римська історія" ("Romische Geschichte", т. 1–3, Берлін, 1854–57; т. 5, Берлін, 1885), рим. д-ва спиралася на взаємодію суду, сенату та громадянського суспільства і саме з цієї триєдності народилось як державне, так і карне право. Цю тезу він також доводить в ін. працях: "Римське державне право" ("Romisches Staatsrecht", т. 1–3, Лейпциг, 1871–87) та "Римське карне право" ("Romisches Strafrecht", Берлін, 1899), які вважаються найзначнішими серед його творів. М. був ініціатором укладання капітального "Корпусу латинських написів" ("Corpus inscriptorum Latinorum"; видавався з 1863 по 1943), взяв участь у заснуванні спеціальних нумізматичного та папірологічного журналів. За його редакцією вийшли "Кодекс Феодосія" ("Codex Theodosianus") і "Дігести" ("Digestae") – збірники фрагментів із творів рим. юристів – та ін. видання. Своє розуміння громадян. позиції, обов'язку і ролі історика він характеризував так: "Кожен, хто пише історію, а надто історію сучасності, має обов'язок політичного виховання. Він мусить допомагати тим, для кого пише, визначити своє ставлення до держави".

Лауреат Нобелівської премії з літератури (1902; за працю "Римська історія").

Нагороджений прусським орденом "Pour le Mèrite".

П. у м. Берлін.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Oskische Studien. Berlin, 1845
  2. Romische Forschungen, bd. 1–2. Berlin, 1864–79
  3. Romisches Staatsrecht, bd. 1–3. Leipzig, 1871–87
  4. Romisches Strafrecht. Berlin, 1899
  5. Reden und Aufsatze. Berlin, 1905
  6. Gesammelte Schriften, bd. 1–8. Berlin, 1905–13
  7. Римская история, т. 1–3. М., 1936–41; т. 5. М., 1949.
Література:
  1. Модестов В. Моммзен. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 19а. СПб., 1896
  2. Bart T. Politische Portratsd. Berlin, 1904
  3. Кулаковский Ю.А. Памяти Моммзена. К., 1904
  4. Ростовцев М. Теодор Моммзен. "Мир Божий", 1904, № 2
  5. Хвостов М.М. Теодор Моммзен. "Научное слово", 1904, № 4
  6. Водовозов В. Моммзен. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, додатковий т. 2, СПб., 1906
  7. Hartmann L.M. Th. Mommsen. Gotha, 1908
  8. Ковалев С.И. Моммзен и его "История Рима". В кн.: Моммзен Т. История Рима, т. 1. М., 1936
  9. Машкин Н.А. История Древнего Рима. М., 1956
  10. Кузищин В.И. Моммзен Теодор. В кн.: Советская историческая энциклопедия, т. 9. М., 1966
  11. Брунс Г. Палкий патріот. "Кур'єр Юнеско", 1990, червень.

Посилання:
  • БІСМАРК ОТТО ЕДУАРД ЛЕОПОЛЬД ФОН ШЬОНГАУЗЕН
  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ФАЛЬСИФІКАТ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)