ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОНЕТНИЙ ДВІР

  Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. МОНЕТНИЙ ДВІР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Monetnyj_dvir (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОНЕТНИЙ ДВІР

МОНЕТНИЙ ДВІР – держ. (у нові часи) установа, що виготовляє металеві монети, медалі, ордени та ін. Перші монетні двори виникли разом із карбуванням монет у 7 ст. до н. е. в Греції. На землях нинішньої України перші монетні двори діяли з 5 ст. до н. е. в містах Пн. Причорномор'я (Ольвії, Пантікапеї, Тірі, Херсонесі Таврійському та ін.). Перші монетні двори були примітивними підпр-вами. За раннього середньовіччя монетний майстер усі операції виконував самостійно і часом усі знаряддя праці возив із собою. У 16–18 ст. монетні двори в Європі перетворилися на мануфактури. Першу машину для виготовлення монетних кружків створив Леонардо да Вінчі, а гвинтовий прес для карбування монет і медалей – Бенвенуто Челліні.

Перші вітчизн. монети – златники й срібляники – емітовані наприкінці 10 – у 1-му 20-річчі 11 ст. за вел. кн. київ. Володимира Святославича, його пасерба київ. кн. Святополка Ізяславича і сина – вел. кн. київ. Ярослава Мудрого – в Києві та Новгороді Великому. Місцезнаходження цих монетних дворів невідоме.

На вже власне укр. землях 14 – поч. 15 ст. існували монетні двори в Києві за київ. кн. Володимира Ольгердовича (бл. 1363 – 1394), що виготовляв срібні денарії, та у Львові. Львів. М.д. працював у 2-й пол. 14 – 1414 і карбував срібні півгроші. Місцезнаходження обох не відоме. 1663–65 (з перервами) у Львові діяв М.д. у будинку купця Я.Жидкевича на площі Ринок. Він виготовляв польс. монети (золоті дукати, талери, 30-ти, 18-ти, 6-ти і 1,5 грошовики). У Рос. д-ві монетне карбування почалося в 2-й пол. 14 ст. Монетні двори функціонували в Москві, Новгороді Великому, Пскові, Твері (усі міста нині в РФ) та ін. містах. 1535 в Москві виник держ. М.д. Приватні особи втратили право монетної емісії. До поч. 18 ст. емісія монет була зосереджена в Москві на кількох монетних дворах. На поч. 18 ст. їх було чотири. 1724 засновано гол. М.д. Російської імперії в Санкт-Петербурзі. Далі виникли інші монетні двори: в Єкатеринбурзі (нині місто в РФ), Коливані (нині село Алтайського краю, РФ), Варшаві та ін. На них встановлювали найсучасніше обладнання, особливо потрібне для карбування великих і товстих монет. У разі необхідності в 19 ст. влаштовували тимчасові монетні двори: у Сестрорецьку (нині місто міськ. підпорядкування в складі м. С.-Петербург), Феодосії, Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії), Іжорі та ін. З 1876 Петерб. М.д. став єдиним у Росії. За рад. часів у СРСР існували Московський та Ленінградський монетні двори. Вони працюють і нині в Рос. Федерації. В Україні М.д. діє в Києві.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Романов Б.А. Деньги и денежное хозяйство. В кн.: История культуры Древней Руси, т. 1. М.–Л., 1948
  2. Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1970.

Посилання:
  • ДЕНАРІЙ
  • ДУКАТ
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • МАНУФАКТУРА
  • МОНЕТА
  • МОСКВА
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ОЛЬВІЯ
  • ОРДЕН
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПІВГРІШ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РИНОК, АНСАМБЛЬ ПЛОЩІ У ЛЬВОВІ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • СРІБЛЯНИК
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СВЯТОПОЛК ІЗЯСЛАВИЧ, СВЯТОПОЛК-МИХАЇЛ ІЗЯСЛАВИЧ
  • ТАЛЕР, ТАЛЯР
  • ТІРА
  • ВАРШАВА
  • ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЗЛАТНИК

  • Пов'язані терміни:
  • МОНЕТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)