ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОСЕНДЗ ЛЕОНІД МАРКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Малюта О.В. МОСЕНДЗ Леонід Маркович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mosendz_Leonid (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОСЕНДЗ ЛЕОНІД МАРКОВИЧ

МОСЕНДЗ Леонід Маркович (псевдоніми – О.Лясковець, Осип Лясковець, Ростислав Берладник; 20(08).08.1897–13.10.1948) – письменник, науковець, громад. і держ. діяч. Н. в м. Могилів-Подільський у сім'ї управителя маєтностей польс. поміщика. Навч. в двокласних сільс. уч-щах с. Маньківці (нині село Барського р-ну) та с. Яришів (нині село Могилів-Подільського р-ну, обидва Він. обл.). Навчання продовжив у Він. учительській семінарії, яку закінчив достроково (1916). Учителював, а потім потрапив до війська. Служив у рос. армії, брав участь у військових діях на Румунському фронті. Після демобілізації вчителював у вищій та нижчій початкових школах м. Гнівань (нині місто Тиврівського р-ну Він. обл.). Брав активну участь у діяльності Гніванської "Просвіти" (див. Просвіти), був її секретарем, бібліотекарем.

4 березня 1919 мобілізований до Армії Української Народної Республіки, де служив як старшина. Захворів на плямистий тиф, 26 жовтня 1919 евакуйований. Повернувся до викладання фізики та природознавства в гніванських нижчій та вищій початкових школах (1 грудня 1919–квітень 1920).

1920 разом із Армією УНР відступив. Член Луцької повітової "Просвіти", її бібліотекар. За членство в цьому т-ві висланий до табору в Каліші. У травні 1922 звідти втік. Переїхав до м. Ченстохов (Польща), де працював в укр. б-ці. 1922 виїхав до Чехословаччини в м. Подєбради. Через те, що його документи про освіту не визнали, змушений закінчити матуральні курси при реальній г-зії Української госп. академії. Вступив на природничий відділ Карлового ун-ту у Празі, невдовзі перевівся на хіміко-технологічний відділ інженерного ф-ту Укр. госп. академії (1923). Здобув фах інженера-технолога (1928). Вступив до аспірантури Політехнічного ін-ту в м. Брно.

1928 його залишили асистентом при кафедрі проф. В.Іваниса, згодом запросили на кафедру чеського проф. Вондрачека в політех. ін-т міста Брно (нині місто в Чехії). М. став фахівцем з переробки нафти, захистив докторську дисертацію з цієї тематики (1931).

Після ліквідації Укр. госп. академії опинився в Закарпатській Україні. 1937 влаштувався працювати вчителем комерційної школи в м. Хуст, згодом працював у Держ. торг. академії у Сваляві (написав підручник з товарознавства). Після окупації Закарпаття угорцями переїхав до Братислави (Словаччина), де влаштувався на постійну роботу в дослідному Ін-ті виноробства. Написав підручник укр. мови для словаків (у співавт. з дружиною). Вступив до Легії українських націоналістів. Разом із О.Ольжичем, Є.Маланюком, Ю.Кленом входив до "вісниківської квадриги" – групи літераторів, згуртованих довкола час. "Літературно-науковий вістник".

1941 обраний заступником голови Українського державного правління в Словаччині. З 1945 переїхав в Австрію: проживав у м. Інсбрук, згодом у м. Зеєфельд. У грудні 1946 переїхав до Швейцарії. На кошти амер. допомогової орг-ції влаштований лікувати сухоти в санаторій Мотекс (м. Бльонав), де і помер.

Співробітничав з "Літературно-науковим вістником", "Вістником". Перекладав з англ., франц., нім. мов.

Дж.: Задеснянський Р. Правда про Мосендза і його твори (матеріяли і деякі твори). Торонто, 1977 (Українське відродження і виродження 1920-х і 1930-х років, I); Склад Українського державного правління у Львові від 4–5 липня 1941 р. В кн.: Українське державотворення: Акт 30 червня 1941. Львів–К., 2001; Джерела з історії української еміграції, вип. 2: Листування Леоніда Мосендза. К., 2005.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Штайн – ідея і характер. Львів, 1935
  2. Засів. Чернівці, 1936
  3. Людина покірна. Львів, 1937
  4. Відплата. Львів, 1939
  5. Зодіак. Прага, 1941
  6. Канітферштан, на українську мову перелицьований. Інсбрук, 1945
  7. Дияболічні параболи. Зальцбург, 1947 (у співавт. під спільним псевдонімом)
  8. Волинський рік. Мюнхен, 1948
  9. Хвильовий – легенда і дійсність. Б/м, 1948
  10. Останній пророк. [Торонто], 1960.
Література:
  1. Череватенко Л. "Безодня смерті і безодня життя спіткались на межі…" В кн.: Українське слово, кн. 2. К., 1994
  2. Савчук Б. Волинська "Просвіта". Рівне, 1996
  3. Завальнюк К. Повернення. "Хочу все знати", 1997, 20 серпня
  4. Наріжний С. Українська еміґрація. К., 1999
  5. Леонід Мосендз (1897–1948). "Вітчизна", 2004, № 3–4
  6. Козак С. Волинські стежки Леоніда Мосендза. "Березіль", 2005, № 9
  7. Малюта О.

Посилання:
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ІВАНИС ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ХУСТ, МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • КЛЕН ЮРІЙ
  • ЛЕГІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛУЦЬКА ПОВІТОВА ПРОСВІТА
  • МАЛАНЮК ЄВГЕН ФИЛИМОНОВИЧ
  • МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • ОЛЬЖИЧ О.
  • ПРОСВІТА (1868–1939)
  • РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ
  • СВАЛЯВА , МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ПРАВЛІННЯ (1941)
  • ВІСТНИК, МІСЯЧНИК ЛІТЕРАТУРИ, МИСТЕЦТВА, НАУКИ Й ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ПРОСВІТА (1941–1943)
  • ТЕЛІГА ОЛЕНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)