Бібліографічне посилання: Малюта О.В.
МОСЕНДЗ Леонід Маркович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mosendz_Leonid (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
МОСЕНДЗ ЛЕОНІД МАРКОВИЧ
МОСЕНДЗ Леонід Маркович (псевдоніми – О.Лясковець, Осип Лясковець, Ростислав Берладник; 20(08).08.1897–13.10.1948) – письменник, науковець, громад. і держ. діяч. Н. в м. Могилів-Подільський у сім'ї управителя маєтностей польс. поміщика. Навч. в двокласних сільс. уч-щах с. Маньківці (нині село Барського р-ну) та с. Яришів (нині село Могилів-Подільського р-ну, обидва Він. обл.). Навчання продовжив у Він. учительській семінарії, яку закінчив достроково (1916). Учителював, а потім потрапив до війська. Служив у рос. армії, брав участь у військових діях на Румунському фронті. Після демобілізації вчителював у вищій та нижчій початкових школах м. Гнівань (нині місто Тиврівського р-ну Він. обл.). Брав активну участь у діяльності Гніванської "Просвіти" (див. Просвіти), був її секретарем, бібліотекарем. 4 березня 1919 мобілізований до Армії Української Народної Республіки, де служив як старшина. Захворів на плямистий тиф, 26 жовтня 1919 евакуйований. Повернувся до викладання фізики та природознавства в гніванських нижчій та вищій початкових школах (1 грудня 1919–квітень 1920). 1920 разом із Армією УНР відступив. Член Луцької повітової "Просвіти", її бібліотекар. За членство в цьому т-ві висланий до табору в Каліші. У травні 1922 звідти втік. Переїхав до м. Ченстохов (Польща), де працював в укр. б-ці. 1922 виїхав до Чехословаччини в м. Подєбради. Через те, що його документи про освіту не визнали, змушений закінчити матуральні курси при реальній г-зії Української госп. академії. Вступив на природничий відділ Карлового ун-ту у Празі, невдовзі перевівся на хіміко-технологічний відділ інженерного ф-ту Укр. госп. академії (1923). Здобув фах інженера-технолога (1928). Вступив до аспірантури Політехнічного ін-ту в м. Брно. 1928 його залишили асистентом при кафедрі проф. В.Іваниса, згодом запросили на кафедру чеського проф. Вондрачека в політех. ін-т міста Брно (нині місто в Чехії). М. став фахівцем з переробки нафти, захистив докторську дисертацію з цієї тематики (1931). Після ліквідації Укр. госп. академії опинився в Закарпатській Україні. 1937 влаштувався працювати вчителем комерційної школи в м. Хуст, згодом працював у Держ. торг. академії у Сваляві (написав підручник з товарознавства). Після окупації Закарпаття угорцями переїхав до Братислави (Словаччина), де влаштувався на постійну роботу в дослідному Ін-ті виноробства. Написав підручник укр. мови для словаків (у співавт. з дружиною). Вступив до Легії українських націоналістів. Разом із О.Ольжичем, Є.Маланюком, Ю.Кленом входив до "вісниківської квадриги" – групи літераторів, згуртованих довкола час. "Літературно-науковий вістник". 1941 обраний заступником голови Українського державного правління в Словаччині. З 1945 переїхав в Австрію: проживав у м. Інсбрук, згодом у м. Зеєфельд. У грудні 1946 переїхав до Швейцарії. На кошти амер. допомогової орг-ції влаштований лікувати сухоти в санаторій Мотекс (м. Бльонав), де і помер. Співробітничав з "Літературно-науковим вістником", "Вістником". Перекладав з англ., франц., нім. мов. Дж.: Задеснянський Р. Правда про Мосендза і його твори (матеріяли і деякі твори). Торонто, 1977 (Українське відродження і виродження 1920-х і 1930-х років, I); Склад Українського державного правління у Львові від 4–5 липня 1941 р. В кн.: Українське державотворення: Акт 30 червня 1941. Львів–К., 2001; Джерела з історії української еміграції, вип. 2: Листування Леоніда Мосендза. К., 2005. |
дата публікації: 2010 р.
Праці: - Штайн – ідея і характер. Львів, 1935
- Засів. Чернівці, 1936
- Людина покірна. Львів, 1937
- Відплата. Львів, 1939
- Зодіак. Прага, 1941
- Канітферштан, на українську мову перелицьований. Інсбрук, 1945
- Дияболічні параболи. Зальцбург, 1947 (у співавт. під спільним псевдонімом)
- Волинський рік. Мюнхен, 1948
- Хвильовий – легенда і дійсність. Б/м, 1948
- Останній пророк. [Торонто], 1960.
Література: - Череватенко Л. "Безодня смерті і безодня життя спіткались на межі…" В кн.: Українське слово, кн. 2. К., 1994
- Савчук Б. Волинська "Просвіта". Рівне, 1996
- Завальнюк К. Повернення. "Хочу все знати", 1997, 20 серпня
- Наріжний С. Українська еміґрація. К., 1999
- Леонід Мосендз (1897–1948). "Вітчизна", 2004, № 3–4
- Козак С. Волинські стежки Леоніда Мосендза. "Березіль", 2005, № 9
- Малюта О.
|