ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МОШИНСЬКИЙ ЄВГЕН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Колянчук О.М. МОШИНСЬКИЙ Євген Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Moshynskyj_Yev (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОШИНСЬКИЙ ЄВГЕН ІВАНОВИЧ

МОШИНСЬКИЙ Євген Іванович (13.12.1881–29.07.1925) – генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в с. Городище Сквирського пов. Київ. губ. в сел. родині. 1902 покликаний на військ. службу до 165-го піх. Луцького полку (Київ) на правах однорічника 2-го розряду. 31 серпня 1903 вступив до Чугуївського піх. юнкерського уч-ща, яке закінчив 26 лютого 1906 першим – із занесенням на мармурову дошку. Служив у 131-му піх. Тираспольському полку, викладав у школі підпрапорщиків 33-ї піх. д-зії. 2 лютого 1908 перевівся до Ковненської фортечної артилерії. 26 вересня 1911 зарахований до Олександрівської військово-юрид. академії, яку закінчив 26 травня 1914 за 1-м розрядом. Потому поступив у розпорядження Гол. військово-суд. управління. З 31 серпня 1913 – штабс-капітан. З початком Першої світової війни за власним бажанням повернувся до Ковненської фортечної артилерії, прийняв командування ротою, брав участь у боях за фортецю. З 24 жовтня 1915 переведений на військово-прокурорську посаду до корпусного суду 4-го армійського корпусу; займав посади військ. слідчого 35-го, 31-го, 1-го гвардійського корпусів, Окремої армії. З 6 серпня 1917 – підполковник. З 21 серпня 1917 – товариш (заст.) військ. прокурора Південно-Західного фронту.

В укр. війську – з грудня 1917. З 1 січня 1918 – нач. кодифікаційного відділу суд. управління ген. військ. секретарства УНР. З 9 серпня 1918 – нач. юрисконсульського відділу гол. військово-юрид. управи військ. мін-ва Української Держави. З 1 вересня 1918 – товариш (заст.) прокурора Київ. військ. вищого суду. З 23 березня 1919 – нач. законодавчої управи гол. військово-юрид. управління військ. мін-ва УНР. Він є автором наказу гол. командування військ УНР від 24 травня 1919 щодо правил поведінки та покарань за порушення військ. дисципліни в Армії Української Народної Республіки. З 14 червня 1919 – нач. гол. військово-юрид. управління та гол. військ. прокурор УНР. З 31 січня 1920 –нач. гол. військово-юрид. управління. З 5 жовтня 1920 – генерал-хорунжий. Після інтернування в Польщі деякий час перебував у Ченстохові, згодом – у розташуванні Держ. центру УНР в Тарнові. Депутат Ради Республіки 1921, автор багатьох її ухвал і звернень до укр. народу й народів світу, які інформували про порушення більшовицькою Росією прав в Україні.

П. та похований у м. Лунинець (нині місто Брестської обл., Білорусь).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Львів, 2003
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921), кн. 1. К., 2007
  3. Kolanczuk A. Ukrainscy generałowie w Polsce – emigranci polityczni w latach 1920–1939: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КИЇВ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ (ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА)
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)