Бібліографічне посилання: Мельниченко В. МОСКВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Moskva (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОСКВА – столиця Рос. Федерації, обл. центр. Розташов. на р. Москва (прит. Оки, бас. Волги). Населення 10 514 тис. осіб (2008). М. – важливий у країні і один зі значних у світі політ., пром., наук. і культ. центрів. М. – великий транспортний вузол РФ: 11 залізничних магістралей, 9 вокзалів, 12 автодоріг федерального значення, 5 аеропортів. Перша літописна згадка про М. пов'язана із сином вел. кн. київ. Володимира Мономаха, суздальським та ростовським кн. Юрієм Долгоруким і належить до 1147. Після того, як 1155 Юрій Долгорукий став великим князем київським, він почав будувати М. як фортецю, про що згадується в літописі 1156. У 12–13 ст. М. – у складі Владимиро-Суздальського князівства. 1238 М. захопили і спалили монголи (див. Монголо-татарська навала). З 2-ї пол. 13 ст. – центр удільного Моск. князівства, з 14 ст. – Великого князівства Московського. За вел. кн. моск. Івана III Васильовича, з кінця 15 ст., М. стала столицею Рос. централізованої д-ви, важливим екон. і культ. центром. Чисельність населення М. наблизилася до 100 тис. осіб. 1479 завершено буд-во Свято-Успенського собору. 1485–95 зведено стіни та вежі Кремля. 1508 в Кремлі збудовано дзвіницю "Іван Великий". 1524 засновано Новодівичий монастир. 1547 вел. кн. моск. Іван IV Васильович прийняв титул царя. 1589 в М. запроваджено патріаршество (див. Московський патріархат). На поч. 17 ст. М. пережила "велику смуту" (див. Смутний час). 1610 її захопили польсько-литов. інтервенти, від яких місто було визволене нар. ополченням 1612. Восени 1618, допомагаючи польському королевичу Владиславу Ваза (див. Владислав IV), П.Конашевич-Сагайдачний з 20-тис. козац. військом переміг рос. військо під М., штурмував М., оборону якої очолював кн. Д.Пожарський, але відвів козаків. Цей похід поставив останню крапку в довготривалому конфлікті часів Смути. Між Росією і Річчю Посполитою було підписано Деулінське перемир'я 1618.

Провідником києво-могилянської вченості в М. став радник рос. царя Олексія Михайловича Ф.Ртищев. 1649 цар Олексій Михайлович листовно просив київ. митрополита Сильвестра (Косова) відрядити для перекладу Біблії з грецької на слов'янську мову випускників Київ. колегіуму (див. Києво-Могилянська академія). У М. було направлено Єпіфанія (Славинецького) і Арсенія (Корецького-Сатановського). Кількість оригінальних і перекладних творів Єпіфанія (Славинецького) в М. доходила до 150. 1653 в Чyдовому монастирі в Кремлі він заснував першу в М. греко-лат. школу і був її ректором. М.Ломоносов вивчав грамоту за граматикою Мелетія (Смотрицького). У М. користувалися граматиками Мелетія (Смотрицького) та Л.Зизанія до 18 ст. Наприкінці 16 ст. в М. вже працював укр. друкар і палітурник О.Радишевський, який видав "Євангеліє" 1606 та "Устав" 1610. У М. поширювалися книги Києво-Печерської друкарні. 1672 в місто приїхали київ. міщани Я.Супрунов та І.Васильєв і служитель печерського монастиря М.Федоров, які привезли багато книг із Києво-Печерської лаври, того ж року було відкрито першу книгарню киянами О.Мушичем і Т.Кушвою. 1664 в М. переїхав випускник Київ. колегіуму Сімеон Полоцький, який став учителем царевичів Олексія Олексійовича та Федора Олексійовича, царівни Софії Олексіївни. Він відкрив у Кремлі світську друкарню і, по суті, став засновником поетичного та драматичного жанрів у рос. літературі. 1674–90 патріархом Московським і всія Русі був вихованець Київ. колегіуму Йоаким. 1680–91 ігуменом давнього Свято-Симоновського монастиря в М. був Гавриїл (Доменецький). Московську слов'яно-греко-латинську академію (1687) очолював київський учений Стефан (Яворський), а потім – Іоанн (Козлович), Теофілакт (Лопатинський), Гедеон (Вишневський), Варлаам (Лящевський) та ін. У рос. вузах того часу працювали київ. професори Платон (Малиновський), Стефан (Прибилович), Феофіл (Кролик), Яків (Блоницький), Інокентій (Кульчицький), Гавриїл (Бужинський), Йоасаф (Томилович), Іоанн (Козлович), Павло (Конюскевич), Георгій (Щербацький), Софроній (Мигалевич), Порфирій (Крайський), Володимир Каліграф (Крижанівський), Арсеній (Могилянський) та ін. У М. славився укр. церк. спів (див. Партесний спів). Придворний, патріарший та архієрейський хори набиралися переважно з українців.

У серед. 17 ст. чимало українців мешкали в укр. слободах Хохловка і Маросєйка. У 17–18 ст. тут знаходився Малорос. постоялий двір. Недалеко, у Колпачному провулку, зупинявся І.Мазепа. У с. Києвець між Остроженкою і р. Москва селилися українці після Переяславської ради 1654 під час російсько-польської війни 1654–1667. Зі збільшенням залежності Укр. козац. д-ви М. стала місцем заслання чи навіть ув'язнення політ. і держ. діячів, зокрема, гетьмана П.Дорошенка за наказом рос. уряду було вивезено з України і 1677–79 він жив у М., а помер під М.

У місті працював архітектор І.Зарудний, який збудував кн. О.Меншикову церкву архангела Гавриїла (Меншикову вежу) і за дорученням рос. царя Петра I наглядав за всіма художниками та іконописцями Росії. Сучасні москвознавці висловлюють припущення, що славетну церкву Успіння Пресвятої Богородиці на Покровці побудував у 17 ст. "невідомий геній, малоросіянин-українець". У 17 ст. в М. налічувалося понад 300 церков. У дореволюц. путівнику "По Москве" визнавалося: "Весь новый строй храмовых форм был продиктован украинским духовенством, еще со второй трети ХVII века укрепившимся в Москве и внесшим в неё зачатки европейского просвещения и науки". Моск. література, арх-ра, малярство, видавнича справа відчули на собі цей потужний вплив.

На поч. 18 ст. М. стає центром загальнорос. ринку і нараховує бл. 140 тис. жителів, у серед. століття – 200 тис. жителів. 1701 було скасоване патріаршество. Після перенесення царем Петром I офіц. столиці в Санкт-Петербург (1712) М. зберігала значення "першопрестольної" столиці, важливого політ., реліг., екон. і культ. центру. В М. відбувалися коронації рос. імператорів. Майже всі центр. держ. установи Росії мали в М. свої відділення. 1708 М. стала центром Моск. губ. 1728–33 знову була столицею Росії.

1730 створено перший точний план М. 1755 у місті відкрито перший в Росії ун-т (див. Московський університет), а 1757 в ньому створено перший професійний театр, 1780 побудовано міський публічний театр. 1818 на Красній площі поставлено перший у М. пам'ятник – К.Мініну і кн. Д.Пожарському, автором якого був українець І.П.Мартос. Він виліпив нац. героїв Росії зі своїх синів. За імп. Петра I перехід у М. значних культ. і наук. сил із Київ. академії продовжувався. Сподвижником імператора був Феофан (Прокопович). У М. прибули професори Рафаїл (Краснопольський), О.Соколовський, Г.Госкевич, А.Стресовський, Мелетій (Канський) та ін., усього протягом 1701–63 – до 95 професорів, з яких 18 були ректорами. З 2-ї пол. 18 ст. укр. професорів у М. меншає, але тут працювало багато укр. учених, медиків, митців. М.Бантиш-Каменський з 1783 три десятиліття очолював гол. архів Колегії закордонних справ і 1812 вивіз архівні справи у Нижній Новгород (нині місто в РФ). Його син Д. Бантиш-Каменський опублікував 4-томну "Историю Малой России", зібрав істор. матеріал для книги "Источники малороссийской истории".

1730 в М. почалася організація вуличного освітлення, 1781 – спорудження першого в Росії Митищенського водогону. Після звільнення дворян від обов'язкової держ. служби (1762) багато дворянських сімей переселилися із С.-Петербурга в М. і побудували тут свої садиби. Перед нашестям військ франц. імп. Наполеона І Бонапарта в М. було 183 вулиці, 401 провулок, 25 площ.

М. зіграла велику роль у Війні 1812. Коли 2 вересня франц. війська ввійшли в місто, тут залишалося не більше 10 тис. жителів із 275 тис. У ніч на 4 вересня в М. почалася грандіозна пожежа. Згоріло більш як ²/₃ міста: із 9158 будинків уціліло 2626 (29 %), із 8520 магазинів – 1368 (16 %), із 290 храмів – 123 (42 %). Перебування в спустошеній М. поставило франц. армію на межу катастрофи. Навколо міста розгорнулася партизан. боротьба. 6 жовтня франц. імп. Наполеон I Бонапарт покинув М. і почав свій відступ.

Особливий інтерес викликає М. часів її відвідин Т.Шевченком (1844, 1845, 1858, 1859). У 40-х рр. 19 ст. в місті було понад 350 тис. жителів, 12 тис. будинків, бл. 400 церков і понад 20 монастирів, 360 поліційних будок. 1830–50 М. стрімко і невпізнанно змінилася завдяки проведенню єдиної містобудівної політики, створенню стильової єдності міста через переважання ампірного стилю, уніфікації фасадів, архіт. деталей і декору, прикрасилася новими будинками й громад. спорудами. Було відроджено архіт. ансамбль Кремля, відбудовано Моск. ун-т на Моховій, зведено Манеж, сховано під землю р. Неглинна (прит. Москви, бас. Волги), а біля Кремля на її місці розбито Олександрівський сад. Наприкінці 1820-х – у 1-й пол. 1830-х рр. відбудову післяпожежної М. було завершено, і в ній почали реконструкцію та розширення центру і прилеглих вулиць. Зводилися торг. споруди нового типу: Купецька біржа на Ільїнці, перший у Росії Пасаж між Великим і Малим театрами та Кузнецьким мостом. У М. відкрилися лікарні й богадільні, Міськ. сирітський притулок, Міщанське уч-ще, Олександрівський ін-т і Миколаївський сирітський ін-т. Виникли нові навч. заклади: Вище тех. уч-ще (1830), Межовий ін-т (1835), Петровська академія (1865). Відновлювалися старі й будувалися нові храми. Біля Кремля було знято бастіони Петра I, а на їх місці утворено проїзди повз стіни Китай-города – сучасні Театральний і Китайський проїзди; тоді ж було облаштовано Воскресенську площу. З'явилися Пречистенський, Нікітський, Страстний, Петровський, Рождественський, Сретенський, Чистопрудний, Покровський і Яузський бульвари. Починаючи з 1820-х рр., коли було остаточно знесено Земляний вал і навколо міста утворилася вул. Садова завдовжки в 17 км, ішла забудова Садового кільця.

1830–40 М. дедалі більше перетворювалася на пром. і торг. центр Росії. 1837 було засн. Моск. фондову біржу. М. доставляла свої мануфактурні вироби на всі ринки Росії, на укр. ярмарки, у Центр. Азію і Китай. Моск. губ. виробляла половину всіх бавовняних товарів Росії. 1814 в М. налічувалося 253 підпр-ва, на яких працювали 27,3 тис. робітників, а 1853 підпр-в було вже 443, робітників – 46 тис. Екон. розвитку міста й усієї країни сприяло буд-во першої в Росії залізниці С.-Петербург–М., що почалося 1843. Залізницю було введено в дію 1851. За перші 4 роки "чугунка" перевезла понад 3 млн пасажирів, 500 тис. солдатів і майже 50 млн пудів багажу. Важливим фактором капіталізації став інтенсивний приплив іноз. інвестицій. З серед. 19 ст. в М. швидко зводилися фабричні корпуси, вокзали, банки, торг. пасажі та універсальні магазини, великі прибуткові будинки, що значною мірою визначало формування осн. магістралей міста. Перші ознаки переходу М. від дворянського міста до капіталістичного підмітив ще О.Пушкін: "...Москва, утратившая свой блеск аристократический, процветает в других отношениях: промышленность, сильно покровительствуемая, в ней оживилась и развилась с необыкновенною силою. Купечество богатеет и начинает селиться в палатах, покидаемых дворянством". Господарем міста стають купець, фабрикант, промисловець. М. дедалі більше ставала інтегральною моделлю всерос. підприємництва.

1840 в місті налічувалося 7,7 тис. олійних ліхтарів, 1853 з'явилися перші гасові ліхтарі, 1867 – газові, а у 1880-х рр. – електричні ліхтарі. Проте лише центр. вулиці були покриті бруківкою. На моск. вулицях панували візники. Наприкінці 1840-х рр. з'явився перший громад. транспорт – лінійки, а потім омнібуси. М. не знала тоді каналізації, робота в цьому напрямі почалася лише наприкінці 19 ст. Опалювалося місто печами. 1858 було закінчено реконструкцію старого водогону, влаштовано водозбірні басейни, кілька колодязів, а у Великих Митищах побудовано помпову станцію. Пошту в М. було відкрито 1845, Центр. телеграф – 1855. У 1858 в М. діяли 50 лікарень "цивільного відомства", в яких лікувалися 3,5 тис. хворих, а також лікарні "військового відомства" на 800 хворих. Крім того, у місті працювали 10 приватних лікарень на 1 тис. хворих.

Перший казенний театр з'явився в М. 1807. У Шевченкові часи було два професійних театри – Большой (театр опери і балету) та Малий – драматичний. З 1824 в Малому театрі працював М.Щепкін, з 1853 осн. драматургом став О.Островський. М. була важливим центром розвитку рос. літератури, кожен великий рос. письменник 19 ст. був пов'язаний з нею. З 1856 починає відлік в історії перша в Росії нац. галерея – Третьяковка. Перший публічний музей, поєднаний з б-кою, – Румянцевський у Пашковому домі – постав 1861. 1865 права вищого навч. закладу отримало Уч-ще живопису, скульптури і зодчества. 1844, коли Т.Шевченко вперше приїхав у М., в Моск. ун-ті діяли філос., юрид. і мед. ф-ти і навчалося понад 800 студентів. 1819–33 ректорами ун-ту були вихідці з України А.Антонський-Прокопович та І.Двигубський, а пізніше – М. Каченовський, О.Мануїлов, А.Вишенський. 1853 в ун-ті навчалися 975 студентів, 1856 – 1456. У 1855 ун-т відзначив 100-й ювілей. За 30 років він випустив 1670 фахівців, підготував 114 д-рів наук і 881 кандидата наук, 58 магістрів, 1442 лікаря. Серед учених, які захистили в ун-ті докторські дисертації, були С.Шевирьов, С.Соловйов, Т.Грановський, І.Бабст, а ступінь магістра здобули М.Катков, К.Аксаков, К.Леонтьєв та ін. На той час в ун-ті навчалися понад 1600 студентів, а 1858 – 1760, і третину з них складали вихідці з різночинців і демократ. прошарків сусп-ва. При Моск. ун-ті діяли різні наук. т-ва. З ініціативи ун-ту було створено мед. клініку, засновано Зоологічний (1832), Історичний та Політехнічний (1872) музеї.

Моск. ун-т 1823 закінчив М.Максимович і викладав у ньому до 1834. Він опублікував 1827 "Малороссийские песни", які високо оцінив О.Пушкін, а М.Грушевський вважав початком наук. українознавства. 1834 М.Максимович видав "Украинские народные песни" і "Голоса украинских песен". Цього року закінчив ун-т О.Бодянський, який 1842–68 очолював у ньому кафедру історії і літератури слов'ян. наріч та довгі роки був редактором "Чтений в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете", в яких опублікував багато документів з історії України, зокрема "Історію Русів", "Літопис Самовидця", збірник нар. пісень Я.Головацького та ін. О.Бодянський зібрав бл. 8 тис. укр. пісень, частину з них опубліковано 1978. Серед його учнів були вихідці з України О.Котляревський, О.Кочубинський. Автор "Истории Малороссии" в 5-ти т. (1842–43) і зб. поезій "Украинские мелодии" (1831) М.Маркевич навчався деякий час і працював у М. У місті навчалися й працювали Ю.Венелін, М.Закревський, В.Маслов та інші.

Знайдена нещодавно в Центр. істор. архіві М. справа "Рядового Оренбургского батальона Шевченко" свідчить, що в березні 1858 колиш. засланець "Шевченко выехал из Нижнего Новгорода в Санкт-Петербург, но, по частным сообщениям известно, доехав до Москвы, остановился в оной, по случаю постигшей его болезни". Цього разу Т.Шевченко найдовше перебував у М., жив з 11 по 26 березня в сім'ї М.Щепкіна у Воротниковському провулку. Будинок не зберігся, але встановлене його точне місцезнаходження (нинішня адреса – Старопименовський провулок, 12/6). Від'їжджаючи 26 березня 1858, записав: "...оставил я гостеприимную Москву".

Периметр території М. дорівнював тоді 40 верстам. Довжина її від пд. зх. (з Воробйових гір) на пн. сх. (до Преображенської застави) складала 13 верст, а ширина від сх. до зх. – 8,5 версти. Довжина р. Москва від витоків до гирла – 420 верст. На річці було 5 мостів – Дорогомиловський, Кримський, Кам'яний, Москворецький і Краснохолмський. У М. налічувалося до 200 ставків, найбільші з них – Патріарший, Чисті пруди, Самотьока.

М. поділялася на Кремль, Китай-город, Білий город, Земляний город і передмістя (околиці). В адм. плані вона була поділена на 17 дільниць, які, у свою чергу, складалися з 96 кварталів і бл. 600 поліцейських дільниць. Функціонувало майже 20 готелів, а також понад 50 подвір'їв, які мали 1800 номерів. На поч. 1850-х рр. у М. проживало 356,5 тис. осіб, 1856 – 368,8 тис. і в 1863 – 539,5 тис. Смертність у М. перевищувала народжуваність, і приріст населення відбувався гол. чин. за рахунок притоку ззовні. Особливо швидко росла кількість робітників, на серед. 19 ст. вона майже подвоїлася. За 2-ї пол. 19 ст. населення в М. збільшилося майже втричі: у 1880-х рр. наблизилося до 800 тис., а на поч. 20 ст. перевищувало 1 млн осіб.

У 2-й пол. 19 ст. інтенсивне буд-во ф-к, з-дів, вокзалів, банків, контор, торг. пасажів, універсальних магазинів, прибуткових будинків перетворили М. на велике торг. і пром. місто імперії – друге після С.-Петербурга, гол. залізничний вузол країни. У М. залізницею щорічно приїжджали бл. 3 млн пасажирів і виїжджали понад 3,3 млн. 1864 в М. відкрито зоопарк, 1866 – утворено консерваторію, 1894 – Театральний музей, 1898 – відкрито Моск. художньо-загальнодоступний театр і пущено перший електричний трамвай. У культ. і духовному житті М. займали помітне місце вихідці з України. У Моск. ун-ті та Лазаревському ін-ті сх. мов навчався А.Кримський (1889–96), який затим 20 років був професором цього ін-ту. Моск. ун-т закінчив 1885 М.Янчук, який заснував Музично-етногр. комісію, був редактором час. "Этнографическое обозрение" (1889–1916). Випускник Моск. ун-ту О.Новицький (1887) був бібліотекарем в Уч-щі живопису, скульптури і зодчества. З 1872 кафедру західноєвропейської літератури в Моск. ун-ті очолив М.Стороженко. 1897–1902 в Моск. ун-ті викладав Д.Яворницький. У М. жили й працювали В.Гіляровський, В.Вернадський, М.Богомолець, М.Бердяєв та ін. У театрах, філармонії і консерваторії працювали понад 200 українців. У М. гастролювали М.Л.Кропивницький, М.Заньковецька, М.Садовський, П.Саксаганський.

1904 в М. налічувалося 120 тис. фабрично-заводських робітників. Назріванню революції сприяла моск. інтелігенція. 1 січня 1905 замість обер-поліцмейстера в М. запроваджено посаду градоначальника (див. Градоначальство). У вересні–жовтні 1905 М. перетворилася на центр революц. подій (див. також Революція 1905–1907), у грудні вибухнуло збройне повстання, яке було придушене. Розстріляно понад 1 тис. осіб. 1906 в М. з'явився перший у Росії укр. ілюстрований тижневик "Зоря". 1908 С.Хвостов, Г.Козловський, І.Алчевський, Н.Нежданова, М.Донець та ін. створили в М. "Українську музично-драматичну громаду", згодом зареєстровану як "Кобзар", 1914 заборонений властями.

На межі 19 і 20 ст. змінилася структура міської пром-сті, переважно за рахунок розвитку машинобудування і металообробки. 1913 в М. було бл. 1 тис. пром. підпр-в, на яких працювали 160 тис. робітників. На поч. 20 ст. М. набула рис великого світ. кредитно-фінансового центру, в якому було зосереджено значну кількість банків, ін. фінансових закладів. 1907 на вулицях М. з'явився автомобільний транспорт. 1909 відкрито пам'ятник М.Гоголю. 1910 почалася телефонізація М. 1913 було встановлено телефонний зв'язок із Харковом. 1914 почала діяти перша радіостанція. Важливою частиною моск. побуту стало кіно.

На поч. 1910-х рр. у М. було 18 тис. українців. 12 грудня 1910 в Моск. міській думі гласний І.Шамін запропонував ушанувати пам'ять Т.Шевченка. 26 лютого 1911 відбулася панахида в церкві св. Феодора Студіта біля Нікітських воріт. У цей і наступний дні моск. газети вмістили статті про Т.Шевченка. У Моск. ун-ті пройшло урочисте засідання, присвячене пам'яті поета, на якому виступили Ф.Корш, О.Новицький, А.Кримський. В Уч-щі живопису, скульптури і зодчества влаштовано виставку пам'яті Т.Шевченка. Ювілейні заходи відбулися 1914 до 100-річчя з дня народження поета, зокрема, в Моск. ун-ті відбулися урочисті збори.

Наприкінці травня 1917 в М. засновано "Українську раду" на чолі з І.Саліковським, до якої ввійшли А.Приходько, О.Хруцький, А.Павлюк. До Української Центральної Ради 21 квітня 1917 від М. були обрані М.Шраг і П.Сікора. Головою УЦР став М.Грушевський, який з вересня 1916 по березень 1917 мешкав у М. як політ. засланець. Він брав участь у випуску російськомовного час. "Украинская жизнь" (1912–17), засновником і редактором якого був С.Петлюра (редакція – Новинський бульвар, 103). У часопису працювали Л.Бурчак, З.Моргуліс, О.Саліковський, О.Хруцький, друкувалися М.Василенко, В.Винниченко, Д.Донцов, С.О.Єфремов, Ф.Корш, А.Кримський, Ф.Матушевський, М.Могилянський, С.Сірополко, П.Стебницький, М.Сумцов, І.Франко, М.Чубинський. Зусиллями співробітників "Украинской жизни" було видано збірник "Украинский вопрос" (1914). Разом з В.Винниченком М.Грушевський редагував у М. україномовний час. "Промінь" (1916–17), редакція якого знаходилася на Поварській, 26. У цьому будинку жив І.Бунін. У "Промені" друкувалися П.Тичина, Г.Чупринка, Х.О.Алчевська. У листопаді 1916 до М.Грушевського на Арбат, 55, приходив Максим Горький, вони домовилися про видання наук. збірника "Україна і Москва в їх духовному житті", вихід якого було перервано Російською революцією 1917–1918.

У листопаді 1917 в М. на Помісному соборі відновлено патріаршество. 5 листопада 1917 патріархом Московським і всія Русі став моск. митрополит Тихон (Белавін). 11 березня 1918 в М. переїхав уряд РСФРР на чолі з В.Леніним. 1918 на Трубній площі в М. було відкрито перший пам'ятник Т.Шевченку. 1920 завершено буд-во Брянського (Київського) вокзалу. 30 грудня 1922 в М. відбувся Всесоюзний з'їзд рад, який проголосив створення СРСР, а М. стала його столицею. З 1920-х рр. у М. йшла відбудова пром-сті і міськ. госп-ва. 1925 прийнято план реконструкції столиці. З кінця 1920-х рр. переважний розвиток здобули авіац., автомобільна, верстатобудівна, електро- і радіотех., металургійна і хімічна галузі пром-сті. 1927–30 побудовано кіностудію "Мосфільм", 1929 відкрито Моск. планетарій. У М. і Підмосков'ї закладалися основи рад. воєнно-промислового комплексу. 1941 частка М. і Моск. області в заг. обсязі пром. вир-ва СРСР становила 25 %. 1920–30 в М. було створено багато нових вищих навч. закладів, н.-д. і проектних ін-тів. 1932 з Ленінграда (нині м. С.-Петербург) у М. переведено керівні кадри та низку ін-тів АН СРСР (нині Російська академія наук).

Швидко росло населення міста: 1923 – понад 1,5 млн, 1936 – бл. 3,6 млн жителів. 1924 на вулицях М. з'явилися рейсові автобуси, 1925 – таксомотори, 1933 – тролейбуси. 15 травня 1935 було введено першу чергу Моск. метрополітену. 1932–37 побудовано водоканал Москва–Волга. 1935 прийнято ген. план реконструкції М., у ході якої було знищено десятки храмів і пам'ятників арх-ри, зокрема Казанський собор, більшу частину Китай-города тощо. Проте було побудовано новий корпус Держ. б-ки ім. В.Леніна, будинок Ради праці і оборони (нинішній будинок Держ. думи РФ), готель "Москва". У 2-й пол. 1930-х рр. повністю перебудовано мости через р. Москва, створено великі парки – Центр. парк к-ри і відпочинку ім. Максима Горького, Ізмайловський та ін., упорядковано бульвари і сквери. 1939 відкрито Всесоюзну с.-г. виставку. До 1941 забудова вийшла за межі окружної залізниці. Територія М. досягла 32 617 га. 1939 в М. мешкали 4,6 млн жителів. У 1920-х рр. укр. клуб ім. Шевченка в М. влаштовував літ. вечори, шевченківські свята тощо. 1924–27 тут організовано укр. спілку письменників "Село і місто", до якої належали В.Гадзінський, К.Буревій, Г.Коляда. Діяло укр. вид-во. У вид-ві "Грань" 1918 і 1922 вийшов "Запретный “Кобзарь”", укладений І.Бєлоусовим. У 1920–30-х рр. у М. працювали укр. вчені, митці, медики: О.Бишевська, С.Богуславський, М.Бурденко, М.Гудзій, М.Зозуля, О.Дейч, Б.Ісаченко, К.Квітка, В.Кістяковський, І.Козловський, Л.Курбас та ін. 1931–34 тут мешкав М.Грушевський. У серпні 2003 на будинку по вул. Погодінській, 2/3, встановлено меморіальну дошку на його честь.

У роки німецько-рад. війни 1941–45 під час Другої світової війни в М. було сформовано 16 д-зій народного ополчення, 25 батальйонів та ін. формувань. Столиця направила в діючу армію понад 850 тис. осіб. Бл. 600 тис. жителів М. і області брали участь у буд-ві оборонних укріплень. У результаті битви за Москву 1941–1942 гітлерівські війська зазнали поразки, що зірвала гітлерівські плани "блискавичної" війни (див. Бліцкриг). Під час війни в М. перебували О.Довженко, В.Сосюра, Ю.Смолич, О.Корнійчук, П.Тичина, А.Малишко, у місті було засновано "Укрвидав", призначений для фронту. З поч. 1930-х рр. в будинку № 9 на Арбаті працювала укр. книгарня. У ній бували М.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко, П.Воронько та ін.

24 червня 1945 в М. відбувся Парад перемоги. 1947 було відзначено 800-річний ювілей міста. Пром-сть М. досягла довоєн. рівня. У 1940-х рр. було розроблено план розбудови М., за яким 1951–60 споруджено висотні будинки, що значною мірою змінили архіт. силует міста, зокрема, гол. корпус Моск. ун-ту, будинок МЗС СРСР, готель "Україна". 1960 кордоном М. стала Моск. кільцева автодорога (МКАД). 1965 М. надано звання міста-героя. 1967 закінчено буд-во телевізійної вежі в Останкіно, відкрито меморіал "Могила Невідомого солдата". Було прокладено магістралі, зокрема Новий Арбат, зведено (часто без урахування містобудівного середовища) великі громад. споруди: Кремлівський палац з'їздів, висотний комплекс Ради економічної взаємодопомоги (нині будинок мерії), готель "Росія" (знесено), будинок Моск. худож. академічного театру ім. Максима Горького, Будинок уряду РРФСР (нині Будинок уряду РФ). 1971 розроблено 3-й ген. план розвитку М. на 20 років. До Олімпійських ігор 1980 було побудовано універсальний спортивний комплекс "Олімпійський", критий велотрек у Крилатському, готельний комплекс в Ізмайлово. З серед. 1980-х рр. до М. приєднано кілька районів за межами МКАД. У М. працювали режисери О.Довженко (похований у М. 1956), І.Савченко, С.Бондарчук, Л.Танюк. Тут закінчили Літ. ін-т ім. Максима Горького Л.Костенко, П.Мовчан, Г.Тютюнник, Вищі сценарні курси закінчили І.Драч, М.Вінграновський, Л.Череватенко. 1936, 1951, 1960 в М. відбулися декади укр. мист-ва та літератури (див. Декади українського мистецтва та літератури в Москві), 1929, 1936, 1937, 1960 – виставки українського образотворчого мист-ва. 1961 вул. Дорогомиловську було перейменовано на набережну Тараса Шевченка. 1964 відкрито пам'ятник Кобзарю, його ім'ям названо одну з б-к. У М. вийшли книги М.Рильського, О.Білецького, О.Дейча, Є.Шабліовського про Т.Шевченка. 1986 Б-ка ім. В. Леніна передала в Київ у дар укр. народові деякі рукописи Т.Шевченка.

1989 в М. відбувся 1-й з'їзд нар. депутатів СРСР. 1990 1-й з'їзд нар. депутатів РРФСР проголосив держ. суверенітет Росії, обрав Б.Єльцина головою ВР РРФСР. 1991 першим мером М. став Г.Попов, а з 1992 – Ю.Лужков. З грудня 1991 М. – столиця Рос. Федерації. 1995 відкрито меморіал Перемоги на Поклонній горі, 2000 завершено відновлення храму Христа Спасителя. Представницьким органом міськ. самоуправління, представницьким і законодавчим органом державної влади М. є виборна Моск. міська дума. Виконавчим органом міськ. самоуправління і держ. влади М. є Моск. адміністрація (мерія) на чолі з мером. Уся територія міста поділена на 10 адм. округів на чолі з префектами. Гербом М. є зображення на темно-червоному геральдичному щиті вершника – св. Георгія Переможця, який вражає золотим списом чорного змія. Прапор М. – прямокутне полотнище темно-червоного кольору із зображенням у центрі елемента герба – св. Георгія Переможця.

На межі 20 і 21 ст. основними галузями пром-сті М. були: харчова (32,1 % заг. обсягу пром. вир-ва), машинобудівна і металообробна (30,9 %), електроенергетична (9,6 %), хімічна і нафтохімічна (4,7 %), пром-сть буд. матеріалів (4,1 %), легка (3,1 %), деревообробна (2,9 %), паливна (2,2 %), кольорова металургія (1,5 %), чорна металургія (1,1 %). Муніципальний транспорт міста – понад 5,2 тис. автомобілів, 1,6 тис. тролейбусів, 900 трамваїв. У М. понад 1 тис. НДІ, 80 вузів, 60 професійних театрів. У М. 6400 пам'яток історії і к-ри, понад 70 музеїв. Територія М. – 994,0 км², у т. ч. в межах МКАД – 878,7 км². 1998 було схвалено проект ген. плану розвитку М. до 2020, нині розроблено ген. план до 2025.

За переписом 1989, в М. налічувалося бл. 9 млн жителів, з них українців – 253 тис. (2,8 %). 1988 в М. створено Укр. т-во "Славутич", яке очолював П.Попович. За переписом 2002, в М. – понад 10,4 млн мешканців, з них українців – 253, 6 тис. (2,4 %). Однак у місті не виходить жодна газета укр. мовою, відсутні україномовні теле- і радіопрограми. У М. є вулиці Лесі Українки, М.Коцюбинського, І.Франка, В.Боженка, О.Довженка, О.Корнійчука, Укр. бульвар, вулиця і метро "Київська", Київ. вокзал. Діє Центр укр. досліджень Ін-ту Європи РАН, Б-ка укр. літератури. Посли незалежної України в РФ: В.Крижанівський, В.Федоров, М.Білоблоцький, О.Дьомін, К.Грищенко. 1998, 2003 і 2006 свої спектаклі привозив у М. Національний академічний драматичний театр імені І.Франка, 2002 і 2008 в М. відбулися гастролі Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки. Нар. артист України Б.Ступка нагороджений у М. на поч. 21 ст. багатьма моск. і рос. театральними і кіно- преміями, у т. ч. рос. нац. премією "Тріумф" у галузі к-ри (2007).

14 травня 1993 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про створення Культурного центру України в м. Москві" (Культ. центр України – далі КЦУ). Буд-во (реконструкція) будинку № 9 на Старому Арбаті (у ньому бували А.Чехов, Л.Толстой, В.Маяковський, С.Єсенін, Б.Пастернак) велося 1994–98. КЦУ відкрився 27 листопада 1998. Став унікальною держ. установою, що пропагує в М. укр. мову, к-ру, духовність, соборність і самобутність укр. народу. У КЦУ виступали майстри укр. і рос. к-ри Б.Ступка, Н.Матвієнко, М.Миколайчук, Б.Которович, В.Гуцал, Є.Станкович, М.Скорик, О.Голобородько, М.Гнатюк, М.Стеф'юк, Б.Руденко, В.Бортко, Р.Віктюк, Є.Мірошниченко і багато ін. Відвідувачі КЦУ мали змогу чути публіцистичне і поетичне слово та виважену наук. інформацію з вуст Б.Патона, М.Жулинського, І.Кураса, В.Литвина, В.Брюховецького, В.Яворівського, Л.Танюка, П.Мовчана, М.Гориня, І.Драча, Р.Лубківського, І.Чижа.