ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МУДРИЙ ВАСИЛЬ

  Бібліографічне посилання: Мороз В.К. МУДРИЙ ВАСИЛЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mudryj_V (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУДРИЙ ВАСИЛЬ

МУДРИЙ Василь (псевдоніми – Вавринич, Вавричан, Я.В.Борович; 19.03.1893–19.03.1966) – громад. і політ. діяч, журналіст. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1958). Н. у с. Вікні (Терноп. обл.). Навчався у Львів. ун-ті. Член (1918–19) і голова (1920) земської управи в Проскурові (нині м. Хмельницький). Співорганізатор, скарбник, секретар Львівського таємного українського університету (1921–25). Гол. редактор щоденної газети "Діло" у Львові (1927–35). Генеральний секретар (1925–30) та заст. голови (1932–39) Гол. управи Львівського товариства "Просвіта". Співзасн. і заст. голови Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО; 1928–35), голова УНДО (1935–39), вибраний послом (депутатом) до сейму Польщі (1935). Виступив одним з ініціаторів політсили "нормалізації" українсько-польських відносин у Західній Україні. Провідник Української парламентської репрезентації та віцемаршалок сейму Польщі. Секретар Укр. нац. к-ту в Кракові (1941). Співробітник референтури зовнішніх зв'язків Проводу українських націоналістів (1943–44; див. Організація українських націоналістів). Учасник Великого збору Української головної визвольної ради (УГВР), вибраний першим її віце-президентом (1944). Президент Центр. представництва укр. емігрантів у Зх. Німеччині (1945–49). 1949 переїхав до США. Виконавчий директор Українського конгресового комітету Америки (1953–66).

Автор праць "Боротьба за огнище української культури на західноукраїнських землях" (1923), "Український університет у Львові. 1921–1924" (1948), "І.Франко, як громадський діяч" (1957).

П. у м. Нью-Йорк (США).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Содоль П. Українська повстанча армія, 1943–1949: Довідник. Нью-Йорк. 1994.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДІЛО
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КРАКІВ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР)
  • УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ У ВАРШАВІ
  • УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ (УНДО)
  • УКРАЇНСЬКИЙ КОНГРЕСОВИЙ КОМІТЕТ АМЕРИКИ

  • Пов'язані терміни:
  • ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
  • ГНЄЗДИЛОВ ВАСИЛЬ ГЕОРГІЙОВИЧ
  • КАЛЕНДАР ПРОСВІТИ
  • ЛЕВИНСЬКИЙ (ЛЕВІНСЬКИЙ) СТЕПАН ІВАНОВИЧ
  • ЛОСЬ ЯН-СТАНІСЛАВ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • НОРМАЛІЗАЦІЯ
  • СВОБОДА - ТИЖНЕВИК, ЛЬВІВ (1897-1938)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)