ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МУРАВЙОВ МИХАЙЛО АРТЕМОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Гриневич Л.В. МУРАВЙОВ Михайло Артемович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Muravjov_MA (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУРАВЙОВ МИХАЙЛО АРТЕМОВИЧ

МУРАВЙОВ Михайло Артемович (13.09.1880 – липень 1918) – військ. діяч рад. Росії, підполковник (1917). Н. в с. Бурдуково (нині село Костромської обл., РФ) в сел. сім'ї. Закінчив повітову школу, навчався в Новинській учительській семінарії, був виключений з неї за порушення дисципліни. Деякий час перебував у Санкт-Петербурзі без певних занять, улітку 1898 як вільнонайманий поступив на службу. Закінчив Казанське юнкерське піх. уч-ще, служив у 1-му піх. Невському полку в м. Рославль (нині місто Смоленської обл., РФ). За вбивство на дуелі офіцера засуджений на 2 роки арештантських рот, проте помилуваний. Учасник російсько-японської війни 1904–1905, поручик (1905). 1906 перебував на лікуванні за кордоном, 1907–08 служив у 13-му лейб-гренадерському Єреванському полку, 1908–14 викладав у Казанському піх. уч-щі. Учасник Першої світової війни, у листопаді 1914 під Краковом отримав важке поранення. Після лікування перебував на посаді ротного командира 2-ї Одес. піх. школи (квітень 1915 – 1916), Петрогр. військ. автошколи (вересень 1916), згодом був відряджений до Кременчука, зарахований до резерву 11-ї армії Південно-Західного фронту. Після Лютневої революції 1917 – член армійського комітету 11-ї армії, лівий есер (див. Партія лівих соціалістів-революціонерів). Запропонував свої послуги Тимчасовому уряду щодо організації ударних добровольчих батальйонів. У липні–серпні 1917 – голова Центр. виконкому по формуванню "Революційної армії з добровольців тилу для продовження війни з Німеччиною", підполковник (1917). Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 запропонував свої послуги більшовикам: виконував обов'язки начальника оборони Петрограда (нині м. Санкт-Петербург), головнокомандувача військами, що діяли проти військ О.Керенського та П.Краснова, помічника командувача Петрогр. військ. округу. Від грудня 1917 – начальник штабу "Групи військ по боротьбі з контрреволюцією на півдні Росії", від 16 січня 1918 – головнокомандувач рад. військ в Україні. За спогадами очевидців, відзначався хворобливою жорстокістю. Очолював похід рад. військ на Київ у січні 1918 (див. Війна Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917–1918), ініціатор масових розстрілів у місті. Від лютого 1918 – командувач збройними силами Одес. Рад. Республіки. Після падіння більшовицької влади в Україні вернувся до Петрограда, де 16 квітня отримав призначення в Баку (нині столиця Азербайджану) воєнним керівником Закавказзя. 28 квітня 1918, за свідченнями, представленими членами комітету, був заарештований і звинувачений у "потуранні масовим розстрілам, пограбуванням, що призвели до падіння радянської влади в Україні". 12 червня за рішенням Президії Всерос. ЦВК "справу Муравйова" було припинено, начебто "за відсутністю складу злочину". В червні–липні 1918 – командувач Сх. фронтом РСФРР. На початку липня 1918 підняв повстання: звернувся до рад. військ із закликом укласти мир з білочехами та повернути зброю проти більшовиків. Був підтриманий місц. виконкомом, де переважали ліві есери. Загинув у перестрілці в м. Симбірськ (нині м. Ульяновськ, РФ).

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Печорин И. Полковник Муравьев: Красноречивые факты. М., 1918
  2. Троцкий Л. Петроград: Октябрь 1917 – 1919. В кн.: Красный Петроград. Пг., 1919
  3. Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне, т. 1. М., 1924
  4. Алексеев В. Борьба с чехословацким мятежем в Поволжье. "Пролетарская революция", 1928, № 4 (75)
  5. Гриневич Л. Муравйов Михайло Артемович (біографічна довідка). В кн.: Історія українського війська. Львів, 1996.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • КЕРЕНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КРАСНОВ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРЕМЕНЧУК
  • КИЇВ
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ (ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА)
  • РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1904–1905
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВІЙНИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРОТИ УНР 1917-1918 РР.
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • БОБРОВСЬКИЙ БОРИС ПАВЛОВИЧ
  • БОЧКОВСЬКИЙ ЛЕОНАРД
  • ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
  • ЄМЕЦЬ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЄВТИМОВИЧ ВАРФОЛОМІЙ ПИМОНОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКО-БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
  • ГАНДЗЮК ЯКІВ ГРИГОРОВИЧ
  • ГРУПА ВІЙСЬК ПО БОРОТЬБІ З КОНТРРЕВОЛЮЦІЄЮ НА ПІВДНІ РОСІЇ
  • КОВЕНКО МИХАЙЛО МИКИТОВИЧ
  • КИЇВСЬКЕ (СІЧНЕВЕ) ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ
  • НІКОЛАЄВ МИКОЛА ІЛЛІЧ
  • НИКИФОРОВА МАРУСЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • САФОНІВ ЯКІВ
  • САЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ
  • СУШКО РОМАН
  • УДОВИЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ВЕРХОВНА АВТОНОМНА РОСІЙСЬКО-РУМУНСЬКА КОЛЕГІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)