ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Глизь І.І. МУРАВЙОВ Микита Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Muravjov_MM (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ

МУРАВЙОВ Микита Михайлович (19.08.1796–18.04.1843) – гвардії капітан, декабрист, керівник Пн. т-ва (див. Декабристів рух). Н. в м. Москва в дворянській сім'ї, батько – педагог, філософ і поет, вихователь царевичів Олександра (з 1801 – імп. Олександр I) і Костянтина. Одержав домашню освіту, опанував класичні та кілька іноз. мов, мав нахил до гуманітарних наук, але вступив до Моск. ун-ту на математичний ф-т. На час франко-рос. війни проти франц. імп. Наполеона I Бонапарта залишив навчання і взяв участь у поході рос. військ до Європи 1813–15. Після повернення служив у Ген. штабі гвардії.

Перебування М. за кордоном, зокрема в Парижі (Франція; 1815), вплинуло на його світогляд, сформувало критичну оцінку рос. дійсності. Він став одним із засновників масонських гуртків і одночасно таємних т-в "Союз порятунку" і "Союз благоденства", у складі останнього було 18 полковників і 5 генерал–майорів. Разом з П.Пестелем укладав статут (пізніше спалений) і т. зв. Зелену книгу з вимогами в таємній частині ліквідації кріпацтва і запровадження респ. правління. Після відставки 1820 і подорожі по півдню Росії і Криму відвідав м. Тульчин, де були розташовані штаб 2-ї армії й управа створеного на основі розпущеного "Союзу благоденства" Пд. т-ва. Як однодумцю П.Пестель вручив йому частину свого проекту конституції "Руська Правда" франц. мовою (у перекладі С.Муравйова-Апостола), а М. дав згоду бути співдиректором цього т-ва (разом з П.Пестелем і О.Юшневським). Пд. т-во в цей час обговорювало питання про способи й час ліквідації монархічного правління в Росії і царської родини шляхом змови військових і встановлення тимчасового революц. правління.

1821–22 повернувся до служби в Ген. штаб гвардії (Санкт-Петербург); із членів попереднього "Союзу благоденства" створив і очолив Пн. т-во, яке поділялося на консервативне і радикальне республіканське крило (К.Рилєєв). 1823 одружився з дочкою великого землевласника дійсного таємного радника, генерала Чернишова. Продовжуючи очолювати Пн. т-во, почав свідомо відходити від революц. ідей і методів боротьби, готував власний проект конституції, намагаючись відвернути декабристів від ідеї встановлення респ. правління шляхом військового перевороту. Виступав проти об'єднання обох відділень т-ва на основі програми революц. перевороту, наполягав ізолювати та нейтралізувати діяльність членів Пд. т-ва в С.-Петербурзі. Царевбивству, революц. диктатурі протиставляв скликання установчих зборів, республіці – обмежену монархію. Його варіанти проектів конституції протиставлено пестелевській респ. програмі.

Нариси проекту Конституції М. (див. Конституційний проект Північного товариства) збереглися в 3-х варіантах, адже автор не припиняв редагування, доповнення і обговорення їх разом із членами Пн. т-ва. Конституція не була остаточно прийнята. З її проектами були ознайомлені П.Пестель і кілька членів Пд. т-ва, яке прийняло власну респ. програму "Руська Правда". На слідстві П.Пестель свідчив, що більша частина декабристів не сприймала Конституції М. через такі положення як: федеративний устрій імперії та високий ценз за право займатися управлінською діяльністю.

Конституційні ідеї М. запозичив із монархічної конституції Франції 1791, конституцій штатів Америки, іспанської конституції 1812, а також використав досвід країн Зх. Європи та намагався застосувати їх до умов рос. дійсності. Конституція М. передбачала запровадження в Росії федеративного устрою (у "Руській Правді" П.Пестеля пропонувалася централізована влада). Федеральна ідея була запозичена із вчення Ш.-Л. де Монтескйо і Ж.-Ж.Руссо, підкріплена досвідом Північно-Амер. Сполучених Штатів, розвинута вченням ліберала А.-Б.Констана, який був авторитетом для М. Його лекції він слухав у Парижі (Франція).

Конституційно-монархічні погляди автора найбільше відображалися в декларативному положенні Конституції М. про ліквідацію кріпосного права – "крепостное право и рабство отменяется", але земля залишалася в поміщиків, селян звільняли без землі, і лише в останньому варіанті Конституції було сформульовано положення про наділення селян присадибними ділянками та надання їм 2-х десятин землі на двір за умови її перебування в общинному переділі. Конституція вводила високий майновий ценз – вибирати і бути обраним мав право багатий землевласник і власник капіталу, а хто обирався на громад. посади, мав володіти капіталом у 500 рублів. Лише при виборі волосного старшини майновий ценз вважався непотрібним. Виборче право отримували чоловіки з 21 року; через 20 років потому мав вводитися і освіт. ценз.

Радикальним у Конституції М. було проголошення політ. прав і свобод: слова, друку, віросповідання, стани урівнювалися, всі ставали громадянами країни, запроваджувалися суди присяжних для всіх громадян; підтверджувалося право недоторканності приватної власності, скасовувалися військові поселення.

Конституція ділила владу на законодавчу, виконавчу і судову, при цьому імператор позбавлявся законодавчої влади, але за ним залишено право схвалення законів. Територія Росії ділилася на 15 держав (областей) зі своїми столицями; загальна столиця, як і в Конституції П.Пестеля, мала бути в м. Нижній Новгород (нині місто в РФ), що пояснювалося героїчним минулим міста у боротьбі проти польс. інтервенції. Д-ви в Конституції М. – це штучні утворення, які не мали ні національної, ні історичної основи і задумані були як провінції, тоді як в Амер. штатах централізм полягав лише у вимозі обов'язкового застосування респ. принципу правління.

В Україні мало бути дві д-ви: Чорноморська, в одному варіанті зі столицею в Одесі, в другому – у Києві – і Українська – зі столицею в Харкові. Законодавчим органом мало стати нар. віче, яке складалося із 2-х палат – верхньої, думи (42 члени, по 3 від д-ви, 2 від Моск. області, 1 (один) від Донської області), та нижньої – палати нар. представників, яка складалася з 450 членів (від 50 тис. виборців один представник). У державах/областях передбачалася така ж структура влади.

У період міжцарів'я, в подіях 14 грудня 1825 в С.-Петербурзі М. участі не брав, виїхав у відпустку на 4 місяці спочатку до Москви, де шукав засіб попередити виступ військових і можливий замах (О.Якубовича) на імператора, далі виїхав в Орловську губ., де був заарештований 20 грудня. 25 грудня він був привезений до С.-Петербурга на зустріч з імп. Миколою I. Слідчій комісії відверто повідомив про свої погляди і поведінку, вважав їх помилковими та визнав свою провину.

Слідство підтвердило його участь у дворазовому обговоренні задуму царевбивства, у намірах вислати царську родину за кордон, у створенні й кер-ві таємними т-вами та складанні конституції. Був засуджений до страти. Вирок замінено каторгою на 20 років у рудниках (звільнено на поселення раніше – 14 грудня 1835). Останні роки разом із братом, декабристом О.Муравйовим, звільненим раніше, і дочкою (дружина і молодша дочка померли у висланні 1832) проживав на поселенні в Слободі Уріковській (нині село Урік Іркутської обл., РФ). М. у висланні не втрачав зв'язків з ін. поселенцями-декабристами. Займався землеробством, садівництвом і городництвом, зібрав велику б-ку, адже мати надсилала позбавленим дворянства синам значні кошти. М. помер і похований на місці поселення.

Дж.: Восстание декабристов, т. 1. М.–Л., 1925; Лунин М.С. Письма из Сибири. М., 1987.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Дружинин Н. Декабрист Никита Муравьев. М., 1933
  2. Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1–2. М., 1955
  3. Її ж. Декабристы. М., 1975.

Посилання:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДЕСЯТИНА
  • ІМПЕРАТОР
  • ІМПЕРІЯ
  • ХАРКІВ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВ
  • МОНАРХІЯ
  • МОСКВА
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • ОДЕСА
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ПОМІЩИКИ
  • РЕСПУБЛІКА
  • РУБЛЬ
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • СОЮЗ ПОРЯТУНКУ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ЮШНЕВСЬКИЙ О.

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ГНЄДИЧ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • ЛАПЧИНСЬКИЙ ГЕОРГІЙ (ЮРІЙ) ФЕДОРОВИЧ
  • ЛАЦИС (ЛАЦИС-СУДРАБС) МАРТИН (МАРТИНЬШ) ІВАНОВИЧ (ЯНОВИЧ)
  • ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ НЕКРОПОЛЬ
  • МАТЧАК МИХАЙЛО
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕХІЗИС
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • СОЮЗ ПОРЯТУНКУ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)