ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА

  Бібліографічне посилання: Федорова Л.Д. МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Muzei_universytetu (останній перегляд: 24.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА

МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА. 1) Музей старожитностей. Заснований 1836 як Музей київ. старожитностей. Фундатор і перший завідувач – К.Лохвицький. Перебував у віданні Тимчасового к-ту для дослідження старожитностей в Києві. Основу збірки музею складали археол. матеріали давньорус. доби, знайдені на території істор. ядра Києва. Водночас комплектувалася профільна б-ка. 1842 перетворений на Музей красних мист-в і старожитностей. 1845 підпорядкований Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів при київ., волин. і подільському генерал-губернаторові (див. Київська археографічна комісія). 1873 розділений на музей старожитностей (археол.) і музей красних мистецтв. 1838–54 музеєм завідував А.Ставровський, 1854–65 – Я.Волошинський, 1865–73 – І.Линниченко. Особливу роль у розвитку музею відіграв В.Антонович, який завідував ним 1873–1901. Він комплектував збірку всіх археологічних культур на території України. Колекції зростали завдяки надходженням з різних установ (зокрема Кременецького ліцею), пожертвам приватних осіб, закупкам. Велику частину поповнень складали матеріали археол. досліджень у Києві, Ольвії, Київській губернії, Подільській губернії, Волинській губернії, на Кавказі, які проводили викладачі ун-ту. 1837 музейне зібрання налічувало 150 одиниць зберігання, 1898 – 6062 речі, 583 назви книг, 429 планів, малюнків, планів, пов'язаних з розкопками тощо. Музей служив наук. і навч. цілям;

2) Музей красних мист-в, який виник 1834. Його збірка включала зліпки з відомих і типових творів, картини, гравюри, ілюстровані атласи, колекції архіт. моделей, інструментів, буд. приладь, пристосувань для рисувальної школи, які використовувались як навч. демонстраційний матеріал кафедрою теорії та історії мист-в. Формувалася спеціалізована б-ка. Збірка містила лише окремі цінні мистецькі твори. У 1920-х рр. збірки археологічного і художнього музеїв було розподілено між різними наук., музейними та навч. закладами;

3) Нумізматичний музей, який вважався одним з найкращих у Російській імперії за кількістю і змістом збірки, започаткований 1835. 1837 до музею надійшло бл. 23 тис. монет і медалей Віленського ун-ту (нині Вільнюський університет), з яких 19 тис. екземплярів складала нумізматична збірка Кременецького ліцею, пізніше – невеликі збірки монет віленських духовної і медичної академій, Луцької г-зії, Теофіпольського повітового дворянського уч-ща та ін. Усі вони зберігалися спочатку в б-ці. 1838 створено Мінц-кабінет, який 1842 увійшлов до Музею красних мист-в і старожитностей у складі б-ки. Спочатку музеєм відав завідувач б-ки: 1835–45 – П.Ярковський, 1845–52 – А.Красовський. Першим хранителем Мінц-кабінету як самостійної науково-допоміжної установи призначений Я.Волошинський (1852–65). 1865 посаду хранителя скасували, обов`язки покладалися на одного з викладачів історико-філол. ф-ту. Ними були К.Страшкевич (1865–68), В.Іконников (1868–72), В.Антонович (1872–1906). 1844 організовано експозицію, 1848 відкрито для відвідування, і заклад став першим у місті публічним музеєм. До нього надходили знахідки з території Київської, Волинської та Подільської губерній, пам'ятки з Катеринославської губернії, Чернігівської губернії та ін. губерній. З 1859 скарби, знайдені в Рос. імперії, відправлялися до Імператорської археол. комісії в м. Санкт-Петербург, що призводило до їх розпорошення. Після розгляду їх часто розподіляли поміж різними музейними збірками, і вони втрачали свою цілісність та історичну цінність. Лише частина предметів залишалась або поверталася до музею. За В.Антоновича збірка музею збільшилася вдвічі і 1906 налічувала вже 60 тис. одиниць зберігання. Він багато зробив для її вивчення та введення до наук. обігу, зокрема 1906 опублікував окремим виданням опис монет і медалей музею. Збірка була впорядкована за колекціями, які відображали історію грошового обігу різних країн і д-в. В їх числі – грецька, римська, давньоруська, російська, польська, німецька колекції. 1915 їх відправлено до Саратова (нині місто в РФ; 1916 повернено), при цьому частина пам'яток була депаспортизована. 1927 збірку передано ВУАН (нині Національна академія наук України) вже у пограбованому стані, 1931 – до Всеукраїнського музейного містечка, 1933 – Центр. істор. музею ім. Т.Шевченка (нині Національний музей історії України).

Навч. і наук. призначення колекції формували ще кілька університетських музеїв – мінералогічний, зоологічний, ботанічний, анатомічний театр та ін.

Дж.: Державний архів міста Києва, ф. 299, оп. 1, спр. 3, 6; Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського, ф. II, спр. 22942, 22953; Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 707, оп. 1, спр. 615; оп. 3, спр. 113; оп. 11, спр. 168; оп. 82, спр. 310, 371, 499, 588, 609, 1307, 3301, 6863.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Антонович В.Б. Музей древностей. В кн.: Историко-статистические записки об учебных и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета С.Владимира (1834–1884). К., 1884
  2. Його ж. Нумизматический кабинет. Там само
  3. Музей Киевского университета. "Исторический вестник", 1885, № 2
  4. Данилевич В. Проф. В.Б. Антонович та Археологічний музей ІНО. В кн.: Записки Київського інституту народної освіти, ч. 3. К., 1928
  5. Гарбуз Б. Музей нумізматики. "Київська старовина", 1993, № 4
  6. Його ж. Нумізматична колекція Національного музею історії України. "Вісник Національного банку України", 1996, № 3.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ІКОННИКОВ ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ
  • ЛОХВИЦЬКИЙ КІНДРАТ АНДРІЙОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • ОЛЬВІЯ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ МУЗЕЙНЕ МІСТЕЧКО

  • Пов'язані терміни:
  • КОМІТЕТ ІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАРОЖИТНОСТЕЙ У КИЄВІ
  • МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)