ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Піскова Е.М., Федорова Л.Д. МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Muzejna_sprava (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ

МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ. Музейна справа – галузь культури, осн. змістом діяльності якої є комплектування, облік, зберігання, вивчення та використання музеями культ. цінностей країни. Має такі напрями: 1) музейна політика – музейне законодавство, музейне буд-во, організація управління музеями; 2) музеєзнавство – наук. дисципліна, що вивчає закономірності виникнення та розвитку музеїв, соціальні функції цих закладів, форми і засоби їх реалізації на різних етапах істор. розвитку; 3) музейна практика – фондова, експозиційна, просвітницька та ін. види діяльності музеїв. Початки колекціонування унікальних та рідкісних речей в Україні сягають у добу Київської Русі, коли при церквах та монастирях, у маєтках представників світської й духовної влади, аристократії почали накопичуватися перші збірки пам'яток. Відомі також приватні зібрання пізнішого часу, якими володіли укр. гетьмани і козацька старшина, заможні верстви населення. Становлення музейництва в цілому і в Україні зокрема було викликано об'єктивною соціальною потребою в створенні інституцій поліфункціонального характеру з метою нагромадження, збереження, дослідження і популяризації культурних надбань, організації краєзнавчого руху на місцях. Виникнення й розвиток перших музеїв в Україні припадають на 19 – поч. 20 ст. і завдячують переважно приватній ініціативі окремих осіб та численних наук., культурно-освітніх і церк. т-в, к-тів, комісій, навч. закладів, органів місц. самоврядування, у віданні яких вони перебували. Серед перших музеїв в Україні – кабінети рідкостей при Чорномор. гідрографічному депо в Миколаєві (1803) та при Харків. ун-ті (1807). З-поміж найвідоміших власників приватних музеїв і зібрань музейного значення 19 – поч. 20 ст. – О.Бобринський, Т.Легоцький, А.Петрушевич, О.Поль, К.Скаржинська, В.Тарновський, Б.Ханенко (див. Б. і В. Ханенки), Ф.Штейнгель, А.Шептицький, родини Шодуарів, Терещенків, Оссолінських, князів Любомирських та ін. Значного поширення набули музеї навч. закладів: київ. Ун-ту св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка; див. також Музеї київського Університету святого Володимира), Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет), Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет), Львів. ун-ту (нині Львівський національний університет), Чернів. ун-ту (нині Чернівецький національний університет), Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії, а також при реальних і комерційних уч-щах, Вищих жін. курсах тощо. Найвідоміші музеї наук. й культурно-освіт. т-в та губернських учених архівних комісійМузей Одеського товариства історії та старожитностей, Музей Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Музей Харківського історико-філологічного товариства, Музей Товариства дослідників Волині в Житомирі, музей Українського наукового товариства в Києві, Київський воєнно-історичний музей (Київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства), Подільський музей Товариства "Народна школа" в Тернополі, Київський художньо-промисловий і науковий музей (Київського товариства старожитностей і мистецтв); Музей Таврійської губернської вченої архівної комісії, Музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії та ін. Помітну роль у розвитку музейництва відігравали музеї губернських земств – Полтавського, Таврійського (у Сімферополі), Херсонського, Музей українських старожитностей імені В.Тарновського Чернігівського губернського земства, музеї органів міськ. самоврядування – Історичний музей міста Львова, Національний музей імені короля Яна III у Львові, Одес. міський музей старожитностей, Харківський міський художньо-промисловий музей та ін. Окрему групу становили церк. музеї, що діяли переважно при братствах, єпархіях, церк. т-вах і к-тах: Давньосховище Свято-Володимирського православного братства у Володимирі-Волинську (нині м. Володимир-Волинський), Волинське єпархіальне давньосховище (у Житомирі), Полтавське єпархіальне давньосховище, Чернігівське єпархіальне сховище старожитностей, Харків. єпархіальний церковно-археол. музей, Музей Ставропігійського інституту і Церк. музей у Львові (згодом – Національний музей у Львові), Давньосховище Подільського єпархіального історико-статистичного комітету в Кам'янці-Подільську (нині м. Кам'янець-Подільський) тощо. На поч. 20 ст. музейна мережа охоплювала всі регіони України. Найзначніша її частина була зосереджена у великих містах, таких як Київ, Львів, Одеса, Харків, Чернігів. У цей період почала оформлюватися профільна спеціалізація музейних закладів за змістовно-тематичним характером збірок – археол., істор., етногр., художні, природничі, комплексні тощо. З'явились і перші меморіальні музеї, зокрема: М.Гоголя – при Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, П.Куліша на х. Мотронівка Черніг. губ. (нині у складі с. Оленівка Борзнянського р-ну Черніг. обл.), Т.Шевченка – у Каневі біля могили Кобзаря, А.Чехова в Ялті та Харкові. Загалом на поч. 20 ст. в Україні діяли понад 140 музеїв і закладів музейного типу.

Із встановленням рад. влади всі музеї було націоналізовано, до них передано конфісковані приватні збірки, майно церков та монастирів. У 1920-х рр. спостерігалася тенденція до заснування музеїв нац. значення, а також наукових й регіональних, що збіглося із заг. укр. культ. піднесенням. У Києві створено Укр. нац. геол. музей, Всеукр. істор. музей ім. Т.Шевченка (нині Національний музей історії України), Всеукраїнське музейне містечко в Києво-Печерській лаврі, Кабінет антропології та етнології імені Ф.Вовка при ВУАН і Музей мист-в ВУАН (на основі зібрання подружжя Ханенків; нині Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків), у Житомирі – Волин. центр. н.-д. музей (нині Житомирський краєзнавчий музей), у Харкові постав Музей Слобідської України ім. Г.Сковороди (нині Харківський історичний музей), в Одесі – Музей "Степова Україна", у Сімферополі – Центр. музей Тавриди (нині Кримський республіканський краєзнавчий музей). Зростала мережа музеїв революції та краєзнавчих. У 1930-х рр. здійснено реорганізацію музейних закладів з метою перетворення їх на ідеологічні установи, осн. завданням яких була популяризація ідей комуніст. партії, переваг соціаліст. ладу. З експозицій усувались укр. матеріали. Велика кількість фахівців музейної справи зазнала репресій і переслідувань. Під час Другої світової війни музейні збірки зазнали значних втрат у ході евакуації та внаслідок вивезення їхніх колекцій до Німеччини. По війні в Україні склалася розгалужена музейна мережа, яка включала держ. музеї, що перебували переважно у віданні Мін-ва к-ри УРСР, АН УРСР (нині Національна академія наук України), окремих відомств і т-в, та музеї на громад. засадах. Кращим з останніх надавався статус "народних". За профільним спрямуванням мережа була досить розгалуженою, у кожній профільній групі визначався провідний музей, що виконував науково-методичні функції. Характерною рисою музейного будівництва цього періоду було поширення музеїв В.Леніна, історико-революційних, історико-партійних, історії комсомолу. Від 1960-х рр. розбудовувалася мережа етногр. музеїв, у т. ч. нар. арх-ри та побуту, музеїв-заповідників.

Із здобуттям Україною незалежності 1991 настав новий етап в історії музейництва. У процесі реорганізації майже зникли заклади, присвячені історії партії і комсомолу, Жовтневому перевороту в Петрограді 1917. Натомість виникли музеї з історії Української революції 1917–1921, присвячені укр. нац. руху, Організації українських націоналістів, Українській повстанській армії (як загальноісторичні, так і меморіальні – персональні та монографічні). З 1990-х рр. 28 провідним музеям та заповідникам надано статус "національних". Серед них – Національний музей історії України, Національний художній музей України, Нац. музей Т.Шевченка, Національний музей літератури України, Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр." (див. Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років національний музей), Національний музей медицини України, Національний науково-природничий музей України НАН України, Національний заповідник "Софія Київська", Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник (усі у Києві), Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Національний заповідник "Хортиця" (в межах м. Запоріжжя), Національний історико-меморіальний заповідник Поле Берестецької битви в с. Пляшева Рівненської обл., Національний заповідник "Херсонес Таврійський" у м. Севастополь й ін. У червні 1995 ВР України ухвалила перший в історії д-ви Закон України "Про музеї та музейну справу". Станом на 2008 музейна мережа України налічувала 478 держ. музеїв, які є юрид. особами. В їх складі діють 110 музейних установ на правах філіалів і 918 – на правах відділів. Музеїв, що перебувають у віданні підпр-в, установ та орг-цій, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, котрі є держ. власністю і належать до держ. частини Музейного фонду України, налічується бл. 1100. При загальноосвітніх, позашкільних, професійно-тех. та вищих навч. закладах у системі Мін-ва освіти і науки України функціонують понад 2500 музеїв на громад. засадах. У незалежній Україні сформувалася також мережа приватних та церк. музейних установ. Музейний фонд країни налічує понад 12 млн рухомих пам'яток усіх видів і типів. Серед них чимало істор. реліквій, шедеврів нац. і світ. к-ри. Центр. органом держ. виконавчої влади в галузі музейної справи є Мін-во к-ри та туризму України.

Проекти розвитку музейної галузі України та окремих її складових здійснюють також доброчинні фонди, громадські орг-ції. Зокрема, в рамках програми "Центр розвитку музейної справи" Міжнар. фонду "Україна 3000" за підтримки Швейцарської культ. програми в Україні 2005 створено інтернет-портал "Музейний простір України". З 2006 він підтримується громад. орг-цією "Український центр розвитку музейної справи". З 2004 видається ж. "Музеї України".

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Біляшівський М. Наші національні скарби. К., 1918
  2. Шмит Ф.И. Исторические, этнографические и художественные музеи: Очерки истории и теории музейного дела. Х., 1919
  3. Свєнціцький І. Про музеї і музейництво: Нариси і замітки. Львів, 1920
  4. Український музей: Збірник, ч. 1. К., 1927
  5. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного будівництва на Україні. К., 1927
  6. Його ж. Історично-культурні заповідники та пам'ятки України. Х., 1930
  7. Свєнціцький І. Музеї і книгозбірні сучасної України. Львів, 1937
  8. Омельченко Ю.А. История музейного строительства на Украине: 1917–1932. К., 1972
  9. Буланий І.Т., Явтушенко І.Г. Громадські музеї України: Історія, досвід, проблеми. К., 1979
  10. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. К., 1980
  11. Франко І. Галицьке краєзнавство. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 46, кн. 2. К., 1986
  12. Омельченко Ю.А. Розвиток учбових музеїв. К., 1988
  13. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України: Становлення і розвиток. К., 1989
  14. Музей и власть: Сборник научных трудов: Научно-исследовательский институт культуры, ч. 1–2. М., 1991
  15. Воронова Л.М. Музей і влада: Державна політика щодо музейництва в Україні у 70–80-х рр. ХХ ст. "Вісник Харківської державної академії культури", 2001, № 4
  16. Кепін Д.В. Музеєзнавство: перспективи розвитку. "Праці центру пам'яткознавства НАН України", 2004, № 6
  17. Маньковська Р. Розвиток сучасного музейництва в Україні. В кн.: Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст. К., 2004
  18. Піскова Е. Специфіка та основні напрями формування музейної мережі України в ХIХ – на початку ХХ ст. В кн.: Музеї України ХIХ – початку ХХ століть. К., 2005
  19. Основи музейної справи. Київський міський педагогічний університет імені Б.Грінченка. К., 2005
  20. Рутинський М.Й., Стецюк О.В. Музеєзнавство: Навчальний посібник. К., 2008
  21. Статистичний щорічник України. К., 2008
  22. Постанова Кабінету міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1766 "Про затвердження переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України". Web: http://www. ukrsug
  23. Наказ № 65 від 4 лютого 2002 р. Міністерства освіти і науки України "Про підсумки проведення огляду музеїв при навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України". Web: http://www. mon.gov.u

Посилання:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • БОБРИНСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЧЕХОВ АНТОН ПАВЛОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ СХОВИЩЕ СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
  • ДАВНЬОСХОВИЩЕ СВЯТО-ВОЛОДИМИРСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО БРАТСТВА
  • ДАВНЬОСХОВИЩЕ ПОДІЛЬСЬКОГО ЄПАРХІАЛЬНОГО ІСТОРИКО-СТАТИСТИЧНОГО КОМІТЕТУ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГЕТЬМАН
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГУБЕРНСЬКІ ВЧЕНІ АРХІВНІ КОМІСІЇ
  • ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ МІСТА ЛЬВОВА
  • КАБІНЕТ АНТРОПОЛОГІЇ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ Ф.ВОВКА ПРИ ВУАН
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАНІВ
  • ХАНЕНКИ
  • ХАРКІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ХАРКІВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ МУЗЕЙ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КРИМСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУЛЬТУРА В РОЗМАЇТОСТІ ПОНЯТЬ, ЯВИЩ І СХЕМ ПОСТУПУ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО СТАРОЖИТНОСТЕЙ І МИСТЕЦТВ
  • КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ І НАУКОВИЙ МУЗЕЙ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • КИЇВСЬКИЙ ВІДДІЛ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО ВОЄННО-ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КИЇВСЬКИЙ ВОЄННО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ЛЕГОЦЬКИЙ ТИВОДАР
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • ЛЮБОМИРСЬКІ (LUBOMIRSCY)
  • МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА
  • МУЗЕЙ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ВЧЕНОЇ АРХІВНОЇ КОМІСІЇ
  • МУЗЕЙ ТОВАРИСТВА ДОСЛІДНИКІВ ВОЛИНІ
  • МУЗЕЙ ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • МУЗЕЙ МИСТЕЦТВ ІМЕНІ БОГДАНА ТА ВАРВАРИ ХАНЕНКІВ
  • МУЗЕЙ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ІМЕНІ В.В.ТАРНОВСЬКОГО ЧЕРНІГІВСЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО ЗЕМСТВА.
  • МУЗЕЙ СТАВРОПІГІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ
  • МУЗЕЙ ТАВРІЙСЬКОЇ ВЧЕНОЇ АРХІВНОЇ КОМІСІЇ
  • ПОДІЛЬСЬКИЙ МУЗЕЙ ТОВАРИСТВА НАРОДНА ШКОЛА
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • МИКОЛАЇВ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ХОРТИЦЯ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ В КИЄВІ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПРИРОДНИЧИЙ МУЗЕЙ НАН УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІМ. КОРОЛЯ ЯНА ІІІ У ЛЬВОВІ
  • НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ПЕТРУШЕВИЧ АНТІН СТЕПАНОВИЧ
  • ПОЛЬ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПОЛТАВСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ ДАВНЬОСХОВИЩЕ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ШТЕЙНГЕЛЬ ФЕДІР РУДОЛЬФОВИЧ
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СКАРЖИНСЬКА КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА
  • СОФІЯ КИЇВСЬКА, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК
  • ТАРНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТЕРЕЩЕНКИ
  • ТЕРНОПІЛЬ
  • ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ ПРИ КИЇВСЬКІЙ ДУХОВНІЙ АКАДЕМІЇ
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО У КИЄВІ
  • ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ 1941-1945 РР. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ВОЛИНСЬКЕ ЕПАРХІАЛЬНЕ ДАВНЬОСХОВИЩЕ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКЕ МУЗЕЙНЕ МІСТЕЧКО
  • ЯЛТА, МІСТО АРК
  • ЗЕМСТВА
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917
  • ЖИТОМИР
  • ЖИТОМИРСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)