|
 Бібліографічне посилання: Білокінь С.І.
МИХАЇЛ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykhail (останній перегляд: 23.01.2020)
 Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МИХАЇЛ
 |
МИХАЇЛ (у миру – Михаїл Федорович Єрмаков; 12.08 (31.07). 1862–17.03.1929) – митрополит Київський, екзарх України. Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив Київ. духовну семінарію та Київську духовну академію (1887) зі ступенем кандидата богослов'я. 19 червня 1887 прийняв чернецтво. Викладав у Київ. та Орловській духовних семінаріях та Петерб. духовній академії. 1891 рукопокладений у сан архімандрита. 31 січня 1899 хіротонований на єпископа Новгород-Сіверського, вікарія Черніг. єпархії. З 20 жовтня 1899 – єпископ Ковенський, вікарій Литов. єпархії, 6 вересня 1903 – єпископ Омський і Семипалатинський, 9 грудня 1905 – єпископ Гродненський і Брестський. 6 травня 1912 рукопокладений у сан архієпископа. Учасник Помісного собору РПЦ 1917–18 в Москві. З липня 1921 по 1924 управляв Київ. єпархією. Його різка непоступливість на домагання національно орієнтованого кліру спровокувала революц. розвиток подій і утворення Української автокефальної православної церкви. 1924 митрополит Крутицький Петро (Полянський) рукопоклав його в сан митрополита Київського й призначив екзархом України. Наприкінці 1924 – на поч. 1925 перебував у засланні в Ташкенті (нині столиця Узбекистану). У заповіті (6 грудня 1925) митрополита Крутицького, місцеблюстителя патріаршого престолу Петра (Полянського), висунутий на другого кандидата в заступники місцеблюстителя патріаршого престолу на випадок його арешту, але ще за два-три дні до арешту митрополита Петра (Полянського) М. відмовився від виконання обов'язків заступника. У березні 1926 об'єднав залежних від нього єпископів проти "григоріанського розколу" (від імені архієпископа Єкатеринбурзького Григорія; Яцковського). До 1927 перебував в ув'язненні і Київ. єпархією не управляв. Ще не підписавши Декларації митрополита Сергія 1927, він відразу після її проголошення став на бік митрополита Сергія (Страгородського). Це підтвердило його статус правлячого митрополита Київського і екзарха України (1927). Того самого року призначений також членом сергієвського "Тимчасового патріаршого Священного Синоду". П. у м. Київ. Похований біля Теплої Софії (трапезної) (нині територія нац. Заповідника "Софія Київська"). Дж.: Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 263, оп. 1, № 45 504 ФП / кор. 729. | дата публікації: 2009 р.
Література: - Последние дни жизни митрополита Киевского Михаила. "Церковный вестник Западно-Европейской епархии", 1930, № 2
- Там само, № 11
- Heyer F. Die orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. Köln, 1953
- Польский М., протоиерей. Новые мученики Российские, т. 1. [Jordanville, New York,], 1949
- Там само, т. 2. [Jordanville, New York]
- Braunsfeld: R.Muller, 1953. Passim
- Власовський І. Нарис історії Української православної церкви, т. 4: (ХХ ст.), ч. 1. Нью-Йорк, 1961
- Липківський В., митрополит Історія Української православної церкви, розділ 7. Вінніпеґ, 1961
- Регельсон Л. Трагедия Русской церкви, 1917–1945. Paris, 1977
- Білокінь С. Розгром київського єпархіального управління 1923 року. "Київська старовина", 1999, № 1
- Преловська І. Дослідження біографії екзарха Михаїла (Єрмакова). В кн.: Лаврський альманах, вип. 17. К., 2007.
|
Посилання:ДЕКЛАРАЦІЯ МИТРОПОЛИТА СЕРГІЯ 1927
КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919
МОСКВА
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
СЕРГІЙ (СТРАГОРОДСЬКИЙ)
СОФІЯ КИЇВСЬКА, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
 (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|
