ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИКЛУХО-МАКЛАЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МИКЛУХО-МАКЛАЙ Микола Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myklukho_Maklay_M_M (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИКЛУХО-МАКЛАЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

МИКЛУХО-МАКЛАЙ Микола Миколайович (05.07.1846–02.04. 1888) – учений-природознавець, антрополог, етнограф, мандрівник і сусп. діяч. Нащадок запороз. козац. сотника Степана Макухи, що відзначився зі своєю сотнею під час російсько-турец. війни 1722 під м. Очаків. За це отримав з рук імп. Катерини II дворянське звання, а своє прізвище змінив на більш милозвучне – Миклуха. Н. в в м-ку Малин (нині місто Житомир. обл.; за ін. відомостями – в с. Рождественське, нині село Новгород. обл., РФ). Батько вченого походив із Стародубського пов. на Чернігівщині і був відомим інженером-залізничником, захоплювався творчістю Т.Шевченка, клопотався про звільнення опального поета із заслання, допомагав Кобзареві матеріально. За це Миколу Ілліча в 1856 звільнили з роботи, і лише тяжка хвороба врятувала його від суду. М.-М. навч. в 2-й Петерб. г-зії (1857–63), згодом у Петерб. ун-ті, з якого 1864 за участь у студентських заворушеннях був ув'язнений в Петропавловській фортеці та виключений. Продовжував навчання за кордоном на філос. ф-ті Гейдельберзького (1864), мед. ф-тах Лейпцизького (1865) та Єнського (закінчив 1868) ун-тів. У Німеччині були надруковані його юнацькі праці. Перші наук. подорожі здійснив 1866 на Канарські о-ви, о-в Мадейра (усі в Атлантичному океані) і в Марокко, 1869 відвідав берег Червоного моря і Малу Азію. Займався вивченням нижчих мор. тварин, провадив спостереження антропологічного та етногр. характеру, здійснив цінні спостереження в галузі географії. У подальшому зосередив увагу на антропологічних та етногр. дослідженнях. Для цього здійснив протягом 1879–86 рр. 10 мандрівок і ряд окремих поїздок до Нової Гвінеї, Філіппін, Малакки, Австралії, Меланезії, Мікронезії (усі в Тихому океані). Прожив серед папуасів Нової Гвінеї 3 роки, ставши їхнім мужнім оборонцем, приятелем, помічником. 1878 М.-М. вирушив до Сінгапура (Азія), а згодом – до Сіднея (Австралія), де облаштував біологічну станцію. 1882 повернувся до Санкт-Петербурга. Т-во любителів природознавства, антропології і етнографії за визначні наук. досягнення присудило йому Золоту медаль. Одночасно зазнав цькування з боку реакційних сил Російської імперії, особливо з боку відомого чорносотенця і ред. газ. "Новое время" О.Суворіна. Відвідав Берлін (Німеччина), Париж (Франція), Лондон (Велика Британія), де з великим успіхом знайомив громадськість з результатами своїх досліджень. Останні роки життя присвятив підготовці до друку щоденника і наук. праць, серед яких були статті в оборону України ("Нотатки про складання Малороссії" та ін.). Його наук. спадщина налічує 160 найменувань праць, присвячених антропології, порівняльній анатомії, метеорології, географії, зоології, а також про життя і побут людей. Передчасна смерть завадила їх опублікувати. В Україні опубліковано щоденник М.-М. "Серед дикунів Нової Гвінеї" в перекладі Б.Антоненка-Давидовича в 1920-х рр., а повне видання праць М.-М. побачило світ лише в 1950-х рр. У своїх працях учений рішуче поставив питання про видову єдність і взаємну спорідненість рас, спростував поширений погляд на папуасів як представників якогось особливого виду, глибоко відмінного від ін. людських рас. Для етнології велике значення мають його неперевершені описи матеріальної к-ри і побуту папуасів та ін. народів Океанії і Пд.-Сх. Азії. (Зібрана ним у Новій Гвінеї велика колекція антропологічних та етногр. матеріалів нині зберігається у РФ, а більшість родинного архіву – в Сіднеї.) М.-М. бував на Київщині, досліджував фауну моря біля Одеси і на пд. березі Криму. П. у м. С.-Петербург.

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Собрание сочинений, т. 1–5. М.–Л., 1950–54.
Література:
  1. Чуб-Нитченко Дм. Слідами Миклухи-Маклая. К., 1993
  2. Вакуленко П. В джунглях Нової Гвінеї. Аделаїда, 1952.

Пов'язані терміни:
  • КРАВЧЕНКО ПЕТРО МИТРОФАНОВИЧ
  • КРОПОТКІН ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • НІЖИНСЬКА ГІМНАЗІЯ ВИЩИХ НАУК КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)