ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИКОЛАЇВ

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. МИКОЛАЇВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykolaiv_2 (останній перегляд: 22.09.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИКОЛАЇВ

МИКОЛАЇВ – місто, адм., екон. і культ. центр Миколаївської області. Розташов. на лівому березі Бузького лиману на півострові при злитті рік Пд. Буг та Інгул, за 50 км від Чорного моря. Мор. порт, залізничний вузол. Населення 506 тис. осіб (2008).

На території міста виявлені залишки поселень неоліту, некрополі ранньобронзового віку, поселення пізнього бронзового віку, греко-рим. періоду (4 ст. до н. е. – 3 ст. н. е.), ранньослов'ян. часу (8 – 9 ст.).

Починаючи з 9 ст., на території майбутнього міста виникали форпости Київської Русі перед виходом до відкритого моря на шляху "із варяг у греки". В серед. 13 ст. ця територія потрапила під владу Золотої Орди. З 1362 знаходилась у складі Великого князів-ства Литовського, але вже у 15 ст. на землі Побужжя держ. контроль не поширювався. Надалі спустошені степи, де кочували ногайці, входили до складу володінь Османської імперії.

За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 територія, на якій розташов. М., відійшла до Росії.

1787 під час осади Очакова виникла потреба у буд-ві суднобудівної верфі. Князь Г.Потьомкін обрав для неї територію у гирлі Інгулу. За його вказівкою 1788 була закладена нова верф, яка мала різні назви – Інгульська, Усть-Інгул, Верф на Інгулі. Навколо верфі швидко зростало безіменне містечко. Днем заснування верфі вважається 27 квітня 1789. Цим числом датована вказівка Г.Потьомкіна "завести верфь на Ингуле", якій було дано назву М. на честь Св. Миколая, заступника моряків.

10 листопада 1789 Г.Потьомкін звернувся до цариці з проханням затвердити за М. статус міста. Проте цей статус М. дістав лише у жовтні 1790, тоді ж його зарахували у заштатні міста і підпорядкували військ. губернатору. На цей час в М. налічувалося 26 дворів, проживало 105 чоловіків та 42 жінки. Через два роки населення збільшилося до 1566 жителів та 1734 тимчасових робітників. Вперше М. як місто згадується у "Повному зібранні законів" тільки 1795.

Спорудження верфі і міста доручили полк. М.Фалєєву. 1790 архіт. І.Старовим був складений ген. план М. Одним з перших губернаторів міста був О.Грейг – інженер, командир Чорномор. флоту. За його ініціативою в місті була побудована перша комерційна пристань, яка проіснувала до 1889.

З 1794 в М. перебувало управління Чорномор. флотом – канцелярія Гол. командира флоту і портів. На багато років М. стає суднобудівною базою Чорномор. флоту і одним із пріоритетних центрів кораблебудування і оборонної пром-сті Росії. 1795 в місті засновано градоначальство і проведено перший перепис населення. З 1805 гол. командир флоту дістав права військ. губернатора М. і Севастополя.

1812 під час війни з Наполеоном I із матросів М. був сформований 75-й корабельний екіпаж, який брав участь у взятті Парижа.

1795 М. був приписаний до Вознесенського намісництва, 1797 – до Новоросійської губернії, з 1802 – став губернським містом Миколаївської губернії. 1803 М. увійшов до складу Херсонської губернії. З 1805 М. – центр Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (з 1856 – Миколаїв. військ. губернаторства). Населення міста з 1790 по 1856 зросло з 10 до 61,6 тис. осіб.

Під час Кримської війни 1853–1856 місто було гол. тиловою базою Чорномор. флоту. Поразка у Крим. війні, що потягла за собою заборону для Росії мати військ. флот на Чорному морі, значно підірвала екон. базу М. Але відкриття 1862 торгового порту, залізничне буд-во, поглиблення фарватеру від Очакова до М. дали новий поштовх розвитку міста. Генерал-губернатор Б.Глазенап домігся дозволу на відкриття Миколаїв. порту для іноз. судів, митниці й іноземних консульств. Після скасування 1870 обмежувальних статей Паризького договору в М. відновилося будівництво військових кораблів. 1873 прокладено залізничну лінію Миколаїв–Знам'янка, 1907 відкрито залізницю Миколаїв–Херсон.

1895–97 в М. виникають суднобудівні та мех. з-ди, які 1907 зливаються в один – "Наваль". 1911 на базі Адміралтейства створений завод "Руссуд". 1865 почала виходити газ. "Николаевский вестник".

Після переведення штабу Чорномор. флоту з М. у Севастополь (1900) в М. було відновлене градоначальство. На 1911 населення миколаїв. градоначальства налічувало 104, 5 тис. осіб.

Зосередження в місті великої кількості кваліфікованих робітників зробило його осередком високої страйкової активності. Особливо великі страйки відбувалися після повстання на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський", який був спущений 1900 зі стапелів М. В жовтневі дні 1917 М. називали "червоним Пітером України".

В листопаді 1917 в місті утвердилася влада Української Центральної Ради, в січні 1918 влада перейшла до ради робітн. і військ. депутатів. В березні 1918 місто потрапило під владу нім. окупантів і в ньому було запроваджено воєнний стан. 25 березня 1918 відбулося повстання проти австро-нім. окупантів, в липні–серпні залізничники М. брали участь у Всеукр. страйку залізничників 1918. В грудні 1918 місто захопили війська Антанти. 15 березня 1919 в місті відновлено рад. владу. 17 серпня 1919 його зайняли денікінці.

Після остаточного утвердження в місті рад. влади (січень 1920) М. став губернським центром Херсон. губ., у грудні 1920 перейменованої в Миколаївську. У жовтні 1922 Миколаїв. губ. влилася до Одеської, а М. став повітовим центром. 1923–30 – центр Миколаїв. округи. 1932–37 – у складі Одеської області, з 1937 – центр Миколаїв. області. Райцентр 1929–30, 1938–44, відновлено 1962.

Під час гітлерівської окупації (16 серпня 1941 – 28 березня 1944) М. входив до Миколаїв. ген. округу, підпорядкованого рейхскомісаріату "Україна". В травні 1943 округи Миколаїв-ланд та Миколаїв-штадт об'єднані в округ Миколаїв. При звільненні М. відзначилися 68 моряків-десантників під командуванням К.Ольшанського, всі вони були удостоєні звання Героя Рад. Союзу (більшість – посмертно).

На початку війни десятки тисяч кваліфікованих працівників М. разом з обладнанням підпр-в були евакуйовані в рад. тил і швидко налагодили випуск продукції для фронту. Уже в квітні 1944 у щойно звільненому місті почав працювати з-д ім. 61 комунара, 1947 розпочалося буд-во суднобудівного з-ду "Океан".

У часи Рад. Союзу М. був закритим містом, найбільшою військ. верф'ю. Саме тут створювалися ракетні крейсери, важкі авіанесучі крейсери і авіаносці. На відзначення двохсотлітньої праці суднобудівників 1989 споруджено багатофігурний пам'ятник.

Нині пром. обличчя міста, крім трьох суднобудівних заводів і порту, визначають науково-вироб. комплекс газотурбобудування "Зоря–Машпроект", найбільший в Європі глиноземний завод, холдинг із вир-ва соків "Сандора".

Серед істор. пам'яток міста: астрономічна обсерваторія (19 ст.), будівля штабу Чорномор. флоту (19 ст.), Свято-Микільський собор (1813–17), собор Різдва Богородиці (19 ст.), Костьол св. Йосифа (19 ст.).

У М. народилися астроном Ф.Бредихін, флотоводець адмірал С.Макаров, поети Л.Вишеславський і М.Лисянський. Тут служили і працювали адмірали О.Грейг та М.Лазарєв, першовідкривач Антарктиди Ф.Беллінсгаузен, адмірали П.Нахімов і В.Корнілов. Саме в М. філолог В.Даль приступив до складання "Толкового словаря живого великорусского язика". Перша книга з історії укр. народу рідною мовою – "Історія України-Русі" – була написана М.Аркасом в М.

Провідні газети: "Південна Правда", "Рідне Прибужжя".

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Ге Г. Исторический очерк столетнего города Николаева при устье Ингула: 1790–1890 гг. Николаев, 1890
  2. Аров Б.Л. Миколаїв (Розповідь про місто українських корабелів). К., 1966
  3. ІМіС УРСР: Миколаївська область. К., 1971
  4. Крючков Ю.С. История Николаева: от основания до наших дней. Николаев, 1996
  5. Павлик І. та ін. Історія Миколаївщини. М., 1996
  6. Кухар-Онишко В.В. Історія Миколаївщини. М., 2000
  7. Гаркуша О.М. та ін. Миколаївщина: літопис історичних подій. Херсон, 2002
  8. Шкварець В.П. та ін. Історія рідного краю. Миколаївщина. М., 2004
  9. Банєва І.О. та ін. Миколаївщина в новітній історії. 70-річчю утворення Миколаївської області присвячується. М., 2007
  10. Сайт міста:www.mykolayiv.osp-ua.info.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТАНТА
  • АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • БРОНЗОВИЙ ВІК
  • ДАЛЬ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • ГРАДОНАЧАЛЬСТВО
  • ГРЕЙГ ОЛЕКСІЙ САМУЇЛОВИЧ
  • ГУБЕРНАТОР
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КОРНІЛОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • ЛАЗАРЄВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • МАКАРОВ СТЕПАН ОСИПОВИЧ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИКОЛАЇВСЬКЕ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ ГУБЕРНАТОРСТВО
  • НАХІМОВ ПАВЛО
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • НЕОЛІТ, НОВОКАМ'ЯНИЙ ВІК
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОЧАКІВ
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РЕЙХСКОМІСАРІАТ УКРАЇНА
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • АБВЕР
  • ЛЕНІНСЬКА КОМУНІСТИЧНА СПІЛКА МОЛОДІ УКРАЇНИ
  • ЛЕВАНЕВСЬКИЙ СИГІЗМУНД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛЕВИТСЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛІСТ (LIST) ФЕРЕНЦ
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛЮШКОВ ГЕНРІХ САМІЙЛОВИЧ
  • ЛЮТЕРАНСТВО
  • МАКАРОВ СТЕПАН ОСИПОВИЧ
  • МАРМОН (MARMONT) ОГЮСТ-ФРЕДЕРІК-ЛУЇ
  • МАТЮШЕНКО ПАНАС (ОПАНАС) МИКОЛАЙОВИЧ
  • МАЯКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР АМВРОСІЙОВИЧ
  • МЯКОТИН ВЕНЕДИКТ
  • МИКЕШИН МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ
  • МІСТО
  • МІТЮКОВ ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ
  • МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ
  • МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ М.ЛЕОНТОВИЧА
  • МИКОЛА II
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОКРУГА
  • МИКОЛАЇВСЬКЕ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ ГУБЕРНАТОРСТВО
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕСАНТ 1944
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПІДПІЛЬНИЙ ЦЕНТР
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ РОБІТНИЧИЙ СОЮЗ
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД
  • НАХІМОВ ПАВЛО
  • НАРОДНИКИ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НОВА ОДЕСА
  • НИКОЛАЕВСКИЙ ВЕСТНИК
  • НИКИФОРОВА МАРУСЯ
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ОДЕСЬКЕ БОЛГАРСЬКЕ НАСТОЯТЕЛЬСТВО
  • ОДЕСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ОХОРОННІ ВІДДІЛЕННЯ
  • ОКРУГА
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • ПЕРША ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР 1917–1918
  • ПЕРВОМАЙСЬК
  • ПЕТРОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ПІДПІЛЛЯ АНТИФАШИСТСЬКЕ
  • ПІДПІЛЛЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ В УКРАЇНІ
  • ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ СОЮЗ РОБІТНИКІВ
  • ПОХІДНІ ГРУПИ ОУН
  • ПОТЬОМКІН, ПОВСТАННЯ НА БРОНЕНОСЦІ 1905
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ В УКРАЇНІ
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАДИ РОБІТНИЧИХ, СЕЛЯНСЬКИХ І СОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ, ДЕПУТАТІВ ТРУДЯЩИХ, НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ
  • РЕМІСНИЧА УПРАВА
  • РЕСТИТУЦІЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905–1907 В УКРАЇНІ
  • РОБІТНИЧІ ДИСЦИПЛІНАРНІ СУДИ
  • РОМИ
  • РОСІЙСЬКОГО ТЕХНІЧНОГО ТОВАРИСТВА ВІДДІЛЕННЯ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)