ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myrovy_poserednyk (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК

МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК – урядовий чиновник у Російській імперії, обов'язком якого була посередницька робота щодо врегулювання відносин між поміщиками та селянами під час проведення селянської реформи 1861. М.п. після узгодження його кандидатури з предводителями дворянства призначався губернатором і затверджувався Правительствуючим Сенатом. Гол. завданням мирових посередників вважалося складання і введення в дію уставних грамот. Водночас вони здійснювали нагляд за сільс. самоуправлінням, затверджували або відміняли вибори посадових осіб села і волості, виконували суд. функції з деяких кримінальних і цивільних справ, що мало відрізнялися від колиш. поліцейсько-вотчинних функцій поміщика. Багато поміщиків в інституті мирових посередників вбачали узурпацію їхньої влади і робили спроби ліквідувати його. Дії М.п. оскаржувалися перед повітовим мировим з'їздом. Від червня 1861 в Україні почали діяти 428, а по всій імперії – 1714 мирових посередників, які дещо стримували всевладдя поміщиків у найбільш напружений момент соціального протистояння на селі. 1874 мирових посередників повсюдно було замінено повітовими в сел. справах присутствіями. Однак у Правобережній Україні інститут мирових посередників діяв до 1917.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Крестьянская реформа в России 1861 года: Сборник законодательных актов. М., 1954
  2. Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. М., 1968
  3. Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. М., 1991.

Посилання:
  • ГУБЕРНАТОР
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРЕДВОДИТЕЛЬ ДВОРЯНСТВА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • УСТАВНІ ГРАМОТИ
  • ВОЛОСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • КОСАЧ ПЕТРО АНТОНОВИЧ
  • КОСАЧІ
  • ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ
  • МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861
  • МИЛОРАДОВИЧ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • СІЛЬСЬКІ ЗБОРИ
  • СТАРОСТА
  • СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 1889
  • УМАНЕЦЬ ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ
  • ВОЛОСНА УПРАВА (ВОЛОСНЕ ПРАВЛІННЯ) – ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН СЕЛ. СТАНОВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ЗАПРОВАДЖЕНИЙ ВНАСЛІДОК ЛІКВІДАЦІЇ КРІПАЦТВА
  • ВОЛОСТЬ
  • ЗЕМЕЛЬНІ ТА ЗЕМЕЛЬНО–ЛІКВІДАЦІЙНІ КОМІСІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ 1918


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)