ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИРОВИЙ СУД

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МИРОВИЙ СУД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myrovy_sud (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИРОВИЙ СУД

МИРОВИЙ СУД – нижча суд. ланка, що розглядає дрібні кримінальні справи та цивільні справи з невеликою сумою позову. Вперше виникли в Англії. Згідно з судовою реформою 1864, що ліквідувала станові суди, мирові суди запроваджувалися по всій Російській імперії. Обиралися на 3 роки на зборах міськ. і земських гласних (див. Міська дума, Земства) і затверджувалися Правительствуючим Сенатом, у Правобережній Україні – призначалися міністром юстиції. У компетенції суду було право виносити вироки у вигляді догани, зауваження або повчання, грошового штрафу не більше як у 300 рублів, арешту до 3-х місяців та ув'язнення не більше 1 року. З цивільних справ розглядалися позови до 500 руб. та погашення боргу на таку ж суму. Новий суд, який прийшов на зміну середньовічним, був безстановим, гласним, усним, змагальним, незалежним від адміністрації. Встановлювалася незмінність суддів. Це були характерні ознаки бурж. судочинства. Введення суд. установ розтяглося на 35 років. Зокрема, лише на Правобережжі налічувалося 162 дільниці мирових судів. Католикам і євреям законом заборонялося займати суд. посади. 1889 мирові суди було скасовано (крім двох столиць, Одеси й Харкова), з наступним відновленням 1912. Остаточно інститут мирових судів ліквідовано в Україні постановою Народного секретаріату "Про введення народного суду" (1918).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Гессен И.В. Судебная реформа. СПб., 1905
  2. Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы. М., 1914
  3. Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 на Правобережной Украине. Львов, 1974.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • МІСЬКА ДУМА
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • ОДЕСА
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ
  • СУДОВА РЕФОРМА 1864
  • ЗЕМСТВА

  • Пов'язані терміни:
  • КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • КОРФ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОРОБКА ПАВЛО СТЕПАНОВИЧ
  • КОРСУН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ
  • ЛАЩЕНКО РОСТИСЛАВ МИТРОФАНОВИЧ
  • ЛІВИЦЬКИЙ (ЛЕВИЦЬКИЙ) АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • МАРКОВИЧ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОКРУЖНИЙ СУД
  • СУДОВА РЕФОРМА 1864
  • СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 1889
  • ЗАКОН ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПРО СПЕКУЛЯЦІЮ 1919
  • ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПРО КАРНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕВИЩЕННЯ ГРАНИЧНИХ ЦІН І ЗА СПЕКУЛЯЦІЮ 1918
  • ЗЕМСЬКИЙ ДІЛЬНИЧНИЙ НАЧАЛЬНИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)