ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИСАЇЛ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. МИСАЇЛ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mysail (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИСАЇЛ

МИСАЇЛ (Пструцький, Друцький-Соколинський-Бабич; р. н. невід. – п. восени 1480, за ін. даними, взимку 1480/81) – митрополит Київський (1474–80). Походив з білорус. боярського роду. Заснував своїм коштом Свято-Троїцький монастир у Череї (нині місто у Вітебській обл., Білорусь), був архімандритом цієї обителі. На поч. 1450 призначений смоленським єпископом. 1454, за ін. даними 1456, їздив до вел. кн. моск. Василія Васильовича Темного по чудотворну ікону Смоленської Божої Матері, вивезену до Москви 1404. Вел. кн. моск. Василій Васильович відпустив ікону з особливими церк. почестями, а в Москві залишив точну копію цієї ікони.

По смерті київ. митрополита Григорія Болгарина (п. 1472) його спадкоємцем на престолі став М. Справа з підтвердженням М. на київ. митрополії королем польс. і вел. кн. литов. Казимиром IV Ягеллончиком затяглася, а тим часом константиноп. патріарх Рафаїл I висвятив 1476 на Київ. митрополію Спиридона (див. також Київські ієрархи), уродженця Твері (нині місто в РФ). Однак король польс. і вел. кн. литов. Казимир IV не визнав Спиридона і той мусив тікати до Москви, де його заслали у Свято-Ферапонтов монастир (нині розташов. на території Вологодської обл., РФ).

Казимир IV Ягеллончик змушував М. до прийняття Флорентійської церковної унії 1439, відмовляючись в ін. випадку ствердити його на митрополичій кафедрі. Під тиском короля М. нібито вислав 14 березня 1476 свого листа до Папи Римського Сикста IV. У цьому листі він схилявся до Флорентійської унії, але просив папу прислати двох представників (від католиків і від православних), щоб вони витлумачили ухвали Ферраро-Флорентійського собору 1438–45. Водночас тут містилися скарги на переслідування православних з боку католиків, ішлося також про загрозу для християн з боку мусульманських Османської імперії та Кримського ханату. Автентичність даного листа, якого знайшов 1605 і видрукував греко-катол. митрополит Іпатій (Потій), викликaла дуже великі сумніви ще в 17 ст. і дискусії навколо цього не припиняються й досі. Навіть якщо визнати даний лист автентичним, він не мав суттєвих наслідків. М. керував Київ. митрополією до своєї смерті, яка сталася восени 1480 чи взимку 1480/81. Його наступником було обрано Симеона.

Дж.: Русина О. Мисаїлове послання Сиксту IV за Синодальним списком. "Український археографічний щорічник" (К.–Нью-Йорк), 2002, вип. 7.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994
  2. Hryniewicz W. Przeszlość zostawić Bogu. Opole, 1995
  3. Макарий (Булгаков). История русской Церкви, кн. 5. М., 1996
  4. Mironowicz A. Kościόł prawoslawny w państwie Piastόw i Jagiellonόw. Bialystok, 2003.

Посилання:
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • ГРИГОРІЙ БОЛГАРИН
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • МОСКВА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОТІЙ ІПАТІЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)