ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ

  Бібліографічне посилання: Тесленко І.А. МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myshky_Varkovski (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ

МИШКИ-ВАРКОВСЬКІ ТА МИШКИ-ХОЛОНЕВСЬКІ – волин. шляхетські роди спільного походження, герба "Корчак". У серед. 15 ст. виходець з Руського воєводства Корони Польської Петро Мишчич отримав за свою службу привілеї від волин. кн. Свидригайла (1451) та короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика (1452) на села Холонів (нині село Горохівського р-ну), Холоневичі (нині село Ківерцівського р-ну; обидва Волин. обл.) та ін. села в Перемильському пов. на Волині. Його рід продовжили сини Богдан (р. н. невід. – п. після 1513) і Дмитро (р. н. невід. – п. між 1495 та 1514) Мишчичі.

Мишки-Варковські – нащадки Федора Богдановича Мишки (р. н. невід. – п. після 1539), дідича на Варковичах Луцького пов. (нині село Дубенського р-ну Рівнен. обл.). Найвідомішим представником цієї гілки роду був син Федора Михайло М.-В. (бл. 1530 – жовтень 1605), який починав свою стрімку кар'єру при дворі короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа (1553–65) як господарський дворянин та польний писар, 1561–63 – мозирський підстароста великого литов. гетьмана, мозирського старости Миколая Радзивилла, 1564–66 – королів. ротмістр. Упродовж життя обіймав уряди річицького (1565–67), гомельського (1568–94) та овруцького (1572–78) старости (див. Староство); 1570–71 був справцею Київського воєводства. Завдяки підтримці потужного клану князів Радзивиллів 1572 отримав привілей на волин. каштелянство (див. Каштелян) і, таким чином, першим (і останнім) у роду посів місце в сенатіРечі Посполитої. Дідич містечка і замку Варковичів, сіл Варковичі, Молодова (нині с. Молодова Перша; обидва села Дубенського р-ну), частин у Серниках (нині село Зарічненського р-ну; усі Рівнен. обл.), Бородчичах і Холоневі Луцького повіту Волинського воєводства. Народившися в правосл. родині, у зрілому віці прийняв вчення однієї з протестантських течій, згодом навернувся на католицизм; похований у фундованій ним же Варковицькій римо-катол. каплиці поруч із дружиною Ядвігою Збонською з Курова. У шлюбі з нею мав чотирьох дітей: Абрама, Миколая, Станіслава і Марушу, дружину великого литов. маршалка і ген. жмудського старости кн. Станіслава Радзивілла. З них Абрам М.-В. (р. н. невід. – п. 4 жовтня 1604) – овруцький староста (1578–1604) і волин. стольник (1580–93), а Станіслав М.-В (р. н. невід. – п. бл. 1623) – королів. коморник. Рід вигас у 1-й пол. 17 ст.

Мишки-Холоневські – у 16 – 1-й пол. 17 ст. – велика малоземельна шляхетська фамілія, нащадки Дмитра Богдановича Мишки, дідича на Холоневі. Його правнук Михайло Олехнович М.-Х. (р. н. невід. – п. після 1624) 1609–20 обіймав уряд київ. підвоєводи за воєводств С.Жолкевського та Т.Замойського, 1611 згадується як королів. ротмістр. Александер М.-Х. (р. н. невід. – п. бл. 1660) – люблінський ловчий (1658). Адам-Міхал М.-Х. (р. н. невід. – п. 1772) – вінницький підстолій (1736), звенигородський хорунжий (1750), белзький підстароста і гродський суддя (1753–58), белзький підкоморій (1758–66), бузький каштелян (1766–72) і дубенський староста (1769). Троє його синів Ігнацій, Рафал і Францішек-Ксаверій 1798 отримали титул графів "Священної Римської імперії германської нації". З них Рафал М.-Х. був кавалером ордену св. Станіслава, дубенським (1780) та літинським (1789) старостою, коронним мечником (1793). Францішек-Ксаверій М.-Х. (п. 1830) – кавалер ордену св. Станіслава, коронний ловчий (1788), великий коронний галицький чашник (1798). Ігнацій М.-Х. – кавалер ордену св. Станіслава, коломийський (1765) і щуровський (1771) староста, шамбелян (камергер) польс. короля Станіслава-Августа Понятовського. Діти Ігнація М.-Х., живучи в Російській імперії, 1842 отримали підтвердження свого графського титулу (рід записано до 5-ї частини Родовідних книг Волин. і Подільської губерній). Іван Ігнаційович М.-Х. у 1815–1816 – волин. губернатор.

Дж.: Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 25–26; Російський державний архів давніх актів, ф. 389, кн. 41, 45, 267.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Niesiecki K. Herbarz Polski, t. 3. Lipsk, 1841
  2. Boniecki a. Herbarz Polski, t. 3. Warszawa, 1900
  3. Urzędnicy wojewόdztwa bełzkiego i ziemi chełmskiej XIV–XVIII wieku: Spisy. Kόrnik, 1991
  4. Urzędnicy wojewόdztwa lubelskiego XVI–XVIII wieku: Spisy. Kόrnik, 1991
  5. Urzędnicy wojewόdztw kijowskiego i czerniechowskiego XV–XVIII wieku: Spisy. Kόrnik, 2002
  6. Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku: Spisy. Kόrnik, 2007
  7. Wiśniewski I. Myszka (Myszka Warkowski) Michał (Michajło). В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 22. Wrocław–Warszawa–Krakόw–Gdańsk. Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV–XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. Х., 2008
  8. Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття: Міська влада і самоврядування. К., 2008.

Посилання:
  • ЧАШНИК
  • ДІДИЧІ
  • КАШТЕЛЯН
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • ХОРУНЖИЙ
  • КОМОРНИК
  • КОРОНА ПОЛЬСЬКА, ПОНЯТТЯ ТА НАЗВА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЛОВЧИЙ
  • МАРШАЛОК
  • МЕЧНИК
  • ПІДКОМОРІЙ
  • ПІДСТАРОСТА
  • ПІДСТОЛІЙ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТАРОСТВО
  • СТОЛЬНИК
  • СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ ГЕРМАНСЬКОЇ НАЦІЇ
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЛИНСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЗАМОЙСЬКИЙ ТОМАШ
  • ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)