ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАДСЯННЯ

  Бібліографічне посилання: Макар Ю.І. НАДСЯННЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nadsiannia (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАДСЯННЯ

НАДСЯННЯ – назва давньої укр. етнічної землі (вживається також термін "Посяння") вздовж обох берегів Сяну (польс. – San) на пн. від Лемківщини на українсько-польс. (до виселення українців 1945–47) пограниччі. З пд. на пн. Н. включає частини Низьких і Середніх Бескидів, Підгір'я і Надсянської низовини. У 10–14 ст. Н. входило до складу Київської Русі, а потім – Галицько-Волин. д-ви. З часів завоювань польс. короля Казимира III Великого (1340–49), який приєднав до Польщі значну частину земель Галицько-Волин. д-ви, Н. опинилося в кордонах (у складі Сяніцької та Перемишльської земель) Руського воєводства, створеного Польщею. Центром Рус. воєводства був Львів. До нього входило 5 земель (Белзька, Галицька, Львівська, Перемишльська, Сяніцька).

Після 1-го поділу Польщі Н. входило до Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина) з 1772 по 1918, 1918–19 – Західноукраїнської Народної Республіки. До початку Другої світової війни (вересень 1939) – до Польщі. Після поразки останньої на підставі Угоди про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 Н. було поділене між СРСР та Німеччиною вздовж р. Сян. Лівобережжя увійшло до створеної німцями Генеральної губернії, а правобережжя – до УРСР. Після початку німецько-рад. війни 22 червня 1941 Н., разом з усією Галичиною, опинилося в складі Ген. губернії. Такий стан існував до кінця липня 1944, коли Н. зайняли рад. війська. Фактично з осені того року СРСР погодився на польсько-рад. розмежування вздовж т. зв. Керзона лінії зі зміщенням її на користь Польщі за рахунок укр. і білорус. (пн. Підляшшя) земель, у деяких місцях до 50–60 км.

Що ж стосується Н., яке історично складало територію Зх. Галичини, заселеної в давнину здебільшого пращурами українців, то воно з 14 ст. неухильно полонізувалося. Якщо до завоювань польс. короля Казимира III Великого українсько-польс. етнічне розмежування проходило західніше Ряшева (польс. – Rzeszów) і східніше Ясла та Горлиць (із взаємним міжетнічним вкрапленням обабіч суцільної лінії етнічного розмежування), то до поч. 20 ст. етнічна межа істотно пересунулася на сх., наблизившись до лінії Ярослав (і навіть далі ) – Сянок. Хоча північніше до межі з Холмщиною вона залишалася практично без змін. Зате на самій Холмщині межа посунулася до Томашева–Замістя–Красностава. Остаточно долю Н. вирішив Договір між СРСР і Республікою Польща про радянсько-польський державний кордон від 16 серпня 1945 (укладений на підставі рішень Крим. (Ялтинської) конференції глав д-в – СРСР, США, Великої Британії – в лютому 1945). Майже все Н. (за невеликими винятками) залишилося в складі Польщі. Гол. містом Н. є Перемишль (Przemysl; давній важливий центр укр. к-ри). Значними (хоча кількісно невеликими) містами є також Ярослав (Jaroslaw) і Сянок (Sanok) (також традиційні центри укр. к-ри). Меншими – міста Березів (Brzozów), Лежайськ (Lezajsk), Переворськ (Przeworsk) і Радимно (Radymno).Полонізація Н., починаючи із завоювань польс. короля Казимира III Великого, здійснювалася внаслідок напливу польс. колоністів, а пізніше – сполонізованих німців, як, рівно ж, переходу на римо-католицизм і польс. мову місц. населення. Після виселення українців з Н. по II світ. війні в тих його пн.-зх. частинах, які були раніше українськими, залишилися окремі укр. анклави, як, напр., с. Тарнавка. Цікаво, що на пд.-сх. околиці Ряшева ще й тепер у с. Залісся (Zalesie) можна впізнати колишню греко-катол. церкву, переобладнану на костьол. На загал до початку II світ. війни на зх. від тодішньої українсько-польс. етнічної межі проживало (без т. зв. замішанців) прибл. 40 тис. українців, з яких половина вживала польс. мову як розмовну.

Якщо виходити з того, що з осені 1944 по липень 1946 з Польщі до УРСР депортовано (офіц. мовою – евакуйовано) трохи більше 480 тис. українців, серед них – близько 200 тис. з Холмщини і Пд. Підляшшя, то решта припадає на Зх. Галичину (Лемківщина і Н. – терени на пн. сх. від Лемківщини і на зх. від Холмщини). Отже, можна вважати, що з Н. (у ширшому від географічного понятті) до СРСР вивезено до 180 тис. осіб (якщо мати на увазі, що, крім них, ще вивезено прибл. 100 тис. лемків). Решту українців за наслідками "Вісла" акції 1947 розсіяно на т. зв. понімецьких землях, які складають третину території нинішньої Польщі. Виселення українців до УРСР і до пн. та зх. земель у самій Польщі супроводжувалося масовим насиллям над ними. Його уособленням стало поголовне знищення жителів с. Павлокома, яке розташоване поблизу м. Динів, що між Перемишлем і Ряшевом.

Якась частина українців Н. уникла депортації або згодом повернулася на прадідівські землі. Найбільшим скупченням українців є Перемишль, де діє комплекс укр. шкіл ім. М.Шашкевича (початкова школа, г-зія і ліцей), в якому навчається в середньому 250 дітей щорічно. Тут діє Укр. нар. дім, зведений на кошти українців у 19 ст., але по II світ. війні націоналізований. Нині місц. українці орендують його в д-ви. Зусиллями Укр. нар. дому і місц. осередку Об'єднання українців у Польщі здійснюються різноманітні укр. культурно-освітні заходи. Веде науково-дослідну роботу Пд.-Сх. наук. ін-т у Пшемишлі (Poludniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyslu). Ця наук. установа провадить широкі дослідження передусім у галузі польсько-укр. культ. взаємин, діяльності церкви.

Перемиський осередок Об'єднання разом з ін. осередками здійснює значну роботу з відтворення і збереження місць укр. істор. пам'яті в Н. Тут, напр. у с. Млини, на українсько-польс. кордоні, разом з Яворівським осередком Т-ва "Надсяння" (Львів. обл. України) доглядається могила автора музики до гімну України М.Вербицького, а також місця масових поховань українців, загиблих під час II світ. війни та по її закінченні в Пикуличах (околиця Перемишля), Бірчі, Павлокомі та ін. місцях. Започаткована програма "Повернення" всіх, кого за акцією "Вісла" 1947 вивезено з рідних земель.

Значну душпастирську роботу веде Греко-катол. церква, легалізована в Польщі на поч. 1990-х рр.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Німчук І. За Сяном: З поїздки по Ломжинському деканаті. Львів, 1932
  2. Кубійович В. Територія і людність українських земель. Львів, 1935
  3. Пшеп'юрська М. Надсянський говір. Варшава, 1938
  4. Географія українських і сумежних земель. Краків–Львів, 1943
  5. Тарнович Ю. На згарищах Закерзоння. Торонто, 1954
  6. Кубійович В. Українці у Генеральній губернії: 1939–1941: Історія Українського центрального комітету. Чикаго, 1975
  7. Його ж. Етнічні групи Південно-Західної України (Галичини) на 1.01.1939: Національна статистика Галичини. Вісбаден, 1983
  8. Motylewicz J. Miasta ziemi przemyskiej i sanockiej w XVII і XVIII w. Przemyśl, 1993
  9. Babiński G. Pogranicze polsko-ukrańskie: Etniczność, zróżnicowanie religijne, tożsamość. Kraków, 1997
  10. Losy cerkwi w Polsce po 1944 roku. Rzeszów, 1997
  11. Макарчук С.А. Українська республіка галичан. Львів, 1997
  12. "Наше слово" [Тижневик Об'єднання українців у Польщі] (Варшава), 1997–2009
  13. Girtler K. Przemyśl w zaraniu doby autonomicznej. Przemyśl, 1999
  14. Drozd R. Polityka władz wobec ludnosci ukraińskiej w Polsce w latach 1944–1989. Warszawa, 2001
  15. Сергійчук В. Український здвиг: Закерзоння, 1939–1947. К., 2004
  16. Makar J. Kwestia Bojków, Huculów, Łemów, Rusinów wobec problemu jedności narodu ukraińskiego. В кн.: Łemkowie, Bojkowe, Rusini – historia, współczesność, kultura materialna i duchowa. Legnica – Zrelona Góra, 2007
  17. Макар Ю. Політичні, економічні та національно-демографічні наслідки операції "Вісла". В кн.: Україна–Польща: Важкі питання, т. 8. Луцьк, 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • ДОГОВІР МІЖ СРСР І РЕСПУБЛІКОЮ ПОЛЬЩА ПРО РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН 1945
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГАЛИЧИНА
  • ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ
  • КАЗИМИР ІІІ ВЕЛИКИЙ
  • КЕРЗОНА ЛІНІЯ
  • ХОЛМЩИНА
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛЕМКІВЩИНА
  • ЛЬВІВ
  • ПІДЛЯШШЯ
  • ПОЛОНІЗАЦІЯ
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • СРІБЛЯНИК
  • ВЕРБИЦЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ВІСЛА, АКЦІЯ 1947
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • БАЛЬЦЕР ОСВАЛЬД-МАР'ЯН
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КУТИ
  • ЛЕМКІВЩИНА
  • ЛІТОПИС УПА
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПЕРЕМИШЛЬ
  • ПОХІДНІ ГРУПИ ОУН
  • САНОК
  • ШУХЕВИЧ РОМАН ОСИПОВИЧ
  • ВІСЛА, АКЦІЯ 1947
  • ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1943 Р.
  • ЯРОСЛАВ МІСТО
  • ЗАГАЙКЕВИЧ ВОЛОДИМИР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)