ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД

  Бібліографічне посилання: Франчук В.Ю. НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Najdavnishyj_litopysnyj (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД

НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД – умовна назва літопису, що гіпотетично був попередником "Повісті временних літ". Запропонована О.Шахматовим. Шляхом зіставлення відомостей, збережених у тому чи ін. вигляді в текстах 11 ст., він реконструював текст ізводу. На думку вченого, ізвод починався з оповіді про Кия, Щека й Хорива, які збудували місто Київ, і містив світську та церк. хроніку Руської землі. Продовженням Н.л.і., за гіпотезою О.Шахматова, став літописний ізвод, укладений бл. 1073 Никоном. Щоб обґрунтувати гіпотезу про Никона як автора цього ізводу, учений зіставив спостереження щодо характеру літописних статей зі свідченнями біографії Никона. Події в Києві викладаються з позиції очевидця в ті роки, коли Никон перебував у місті, а події в Тмуторокані – коли він був там. Никон, за цією гіпотезою, надав істор. записам форму кожнорічних статей і, таким чином, є творцем специфічної саме для рус. середньовічної історіографії порічної системи літописання. Д.Лихачов умовно назвав твір, що передував ізводові 1073, "Сказанням про поширення християнства на Русі". На його думку, Никон уперше виклав новгород. легенду про запрошення варягів і висловив припущення, що київ. кн. Ігор є сином Рюрика, запрошеного новгородцями. Можливо, Никон увів у літопис версію про хрещення вел. кн. київ. Володимира Святославича не в Києві, а в Корсуні (Херсоні; див. Херсонес Таврійський), легенду про те, як київ. кн. Ольга перехитрила візант. імп. Константина VII Багрянородного, оповідь про заснування Києво-Печерського монастиря. Учений вважав, що деякі подробиці війни Русі з Візантією 1043, а також новгород. перекази (про запрошення варягів) літописцеві розповів боярин Вишата, який 1065 втік у Тмуторокань, де в той час перебував Никон. Ізвод Никона був пізніше використаний укладачем Початкового ізводу 1093–95.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Шахматов А.А. Разыскания о древнейших летописных сводах. СПб., 1908
  2. Його ж. Обозрение летописных сводов ХIV–XVI вв. М.–Л., 1938
  3. Приселков М.Д. История русского летописания ХI–XV вв. М.–Л., 1940
  4. Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.–Л., 1947
  5. Насонов А.Н. История русского летописания ХI – начала ХVIII века. М., 1969.

Посилання:
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • КИЙ
  • КОНСТАНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • ЛИХАЧОВ ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ
  • НИКОЛАЙ
  • ОЛЬГА
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РЮРИК
  • РУСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ТМУТОРОКАНЬ
  • ВАРЯГИ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВИШАТА

  • Пов'язані терміни:
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)