ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАХІМОВ ПАВЛО

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. НАХІМОВ Павло [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nakhimov_P (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАХІМОВ ПАВЛО

НАХІМОВ (Нахимов, Нахимів) Павло Степанович (05.07(23.06). 1802–12.07(30.06).1855) – військ. діяч Російської імперії, адмірал (1855). З роду слобідсько-укр. шляхтичів Охтирського полку, правнук сотника Манойла Нахимова. Н. в с. Городок Вяземського пов. Смоленської губ. Син відставного майора Степана Михайловича Нахимова та його дружини Тодосії (Федосії) Іванівни, котрі там успадкували поміщицькі землі.

1815 вступив до Мор. кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі, того самого року став гардемарином. 1818 склав іспит на офіцера, був номінований мічманом у 15-літньому віці, після чого 3 роки служив на Балтиці та 1 рік на Білому морі. 1822–25 на 44-гарматному вітрильнику "Крейсер" під кормилом М.Лазарєва здійснив навколосвітнє плавання (1823 підвищений до лейтенанта). 1826 на новому 74-гарматному лінійному кораблі "Азов" у рос. загоні перейшов з Архангельського порту до Кронштадта, 1827 звідти навкруг Європи – в Середземномор'я. Тоді за доблесть у Наворинській битві (при грец. узбережжі) Л.Гейденом представлений до чину капітан-лейтенанта.

Учасник російсько-турецької війни 1828–1829. Від 27 (15) серпня 1828 командував конфіскованим осман. 20-гарматним корветом, перейменованим на "Наварин", навесні 1830 доправив судно до Кронштадта, після чого залишався на Балт. морі. 1832 недобудованим отримавши під свою руку 44-гарматний фрегат "Паллада" зробив його зразковим.

1834 переведений на Чорне море, прийняв 84-гарматний корабель "Силистрия" та 41-й флотський екіпаж, займався спорудженням і оснащенням цього лінкора в Миколаєві, 17 (5) жовтня привів судно до Севастопольського порту. Від того – капітан 2-го рангу, 1837 – 1-го рангу, 1838–39 лікувався у Берліні (нині столиця ФРН); на курорті Карлсбад (нині місто Карлові Вари в Чехії). Від 1840 – у чорномор. походах. 1845 – контр-адмірал із порядкуванням бригадою 10 кораблів, від 1846 – експедиціями, націленими на боротьбу з кавказ. горцями, 1849 – молодший флагман 2-ї практичної ескадри. 1851 перевозив війська із Севастополя до Одеси. Сприяв діяльності Мор. б-ки як її старший директор-засновник.

1852 очолив флотську д-зію та 2-гу ескадру. Став віце-адміралом. На початку осені 1853 34-ма суднами передислокував із Криму на Кавказьке узбережжя піх. д-зію з артилерією та обозом. Герой Кримської війни 1853–1856. 23 (11) листопада, маючи під прапором 3 кораблі, розшукав і блокував у Синопі (Туреччина) 7 ворожих фрегатів, 3 корвети, 2 пароплави з транспортами. Дочекався підмоги й, розташувавшись на флагмані "Императрица Мария", 6-ма лінійними кораблями та 2-ма фрегатами 30 (18) листопада 1853 розгромив синопські наземні батареї та скупчені в тамтешній бухті плавзасоби (утік звідти лишень єдиний пароплав), захопив у полон віце-адмірала Осман-пашу.

Один з організаторів Севастопольської оборони 1854–1855, Н. здійснив затоплення роззброєних вітрильних суден для загороди мор. підступів до міста. Від 12 грудня (30 листопада) 1854 виконував обов'язки пом. начальника гарнізону (генерал-ад'ютанта Д.Остен-Сакена).

Від 2 березня (18 лютого) 1855 – нач. гарнізону, від 9 березня (25 лютого) – командир Севастопольського порту, військовий губернатор м. Севастополь. 8 квітня (27 березня) 1855 удостоєний звання повного адмірала. Зажив неабиякої поваги, виняткової популярності (моряки за відчайдушну сміливість називали його "Нахименко-безшабашний", солдати – "батьком". Не зважав на власні рани.

Нагороджений орденами св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го (1825), 3-го (1842) та 2-го (1853) ступенів, св. Георгія 4-го (1827) та 2-го Великого хреста (1853) класів, св. Анни 2-го (1830), 2-го з оздобленням імператорською короною (1837) та 1-го (1852) ступенів, св. Станіслава 1-го класу (1850), Білого орла (1855), англ., франц., грец. (1835). Головував у похідній кавалерській думі ордену св. Георгія.

Смертельно поранений на Корніловському бастіоні (див. Малахов курган) 10 липня (28 червня) 1855. П. у шпиталі на Пн. стороні Севастополя. Похований 13 (1) липня 1855 на місці закладеного 1854 Володимирського собору.

У СРСР від 1943 функціонували Нахімовські військово-мор. уч-ща – середні спец. школи для підготовки до вищих навч. закладів ВМС (нині є в Санкт-Петербурзі), 1944 встановлено Нахімова орден та медаль Нахімова. На севастопольській площі Нахімова 1959 відкрито новий пам'ятник Н. (на постаменті колишнього, який був протягом 1898–1928). Крім того, монумент Н. розміщено на території Академії ВМС України, що 2009 перейняла його ім'я у свого попередника – Севастопольського військово-морського ін-ту ім. П.Нахімова.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Шестаков И.А. Обзор действий на Черном море от приготовлений к настоящей войне до Синопского сражения включительно. "Морской сборник", 1855, № 2
  2. Падшие защитники Севастополя Корнилов, Истомин, Нахимов. Б/м, 1856
  3. Берг Н.В. Записки об осаде Севастополя, т. 1–2. М., 1858
  4. Материалы для истории Крымской войны и обороны Севастополя, вып. 1. СПб., 1871
  5. Дубровин Н.Ф. Трехсот-сорока-девяти-дневная защита Севастополя. СПб., 1872
  6. Богданович М.И. Восточная война 1853–1856 годов, т. 1–4. СПб., 1876
  7. Дубровин Н.Ф. Восточная война 1853–1856 гг.: Сочинение М.И. Богдановича. "Военный сборник", 1877, № 1–4
  8. Общий морской список, ч. 7. СПб., 1893
  9. Асланбегов А.Б. Адмирал Павел Степанович Нахимов. СПб., 1898
  10. Богданович Е.В. 18 ноября 1898 г.: Синоп–Севастополь. СПб., 1898
  11. Дубровин Н.Ф. История Крымской войны и обороны Севастополя, т. 1–3. СПб., 1900
  12. Белавенец П.И. Адмирал Павел Степанович Нахимов. Севастополь, 1902
  13. Лихачев Д. Очерк действий Черноморского флота в 1853–1854 годах. "Военный сборник", 1902, № 3–4
  14. Зайончковский А.М. Синопское сражение и Черноморский флот осенью 1853 года. "Военный сборник", 1903, № 11
  15. Колчак В.И. Война и плен: 1853–1856 гг. СПб., 1904
  16. Адмирал Нахимов. М.–Л., 1945
  17. Мазунин Н.П. Адмирал П.С. Нахимов. М., 1952
  18. Адмирал Нахимов: Статьи и очерки. М., 1954
  19. П.С. Нахимов: Документы и материалы. М., 1954
  20. Поликарпов В.Д. О месте рождения адмирала П.С. Нахимова. "Вопросы истории", 1955, № 12
  21. Тарле Є.В. Нахімов. К., 1955
  22. Тарле Е.В. Сочинения, т. 8–9. М., 1959
  23. Поликарпов В.Д. Павел Степанович Нахимов. М., 1960
  24. Дукельский В. Генерал-"тамиздатчик". "Родина", 1995, № 3–4
  25. Березовский Н.Ю. и др. Российский императорский флот: 1696–1917. М., 1996
  26. Алтабаева Е.Б., Коваленко В.В. Потомству в пример. Симферополь, 1999
  27. Скрицкий Н.В. Великий русский флотоводец (о П.С. Нахимове). "Морской сборник", 2001, № 4–6; 2002, № 1–3
  28. Зайончковский А.М. Восточная война, 1853–1856, т. 2. СПб., 2002
  29. Черноморский флот России. Симферополь, 2002
  30. Доценко В.Д. Мифы и легенды Российского флота. СПб., 2003
  31. Золотарев В.А., Козлов И.А. Три столетия Российского флота, XIX – начало XX века. М.–СПб., 2003
  32. Строгонов А.А. Севастополь в лицах за 150 лет (1770–1920). Севастополь, 2003
  33. Чертопруд С.В. Российские адмиралы. М., 2004
  34. Скрицкий Н.В. Русские адмиралы – герои Синопа. М., 2006.

Посилання:
  • ГЕЙДЕН ЛОГИН ПЕТРОВИЧ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • ЛАЗАРЄВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • МАЛАХОВ КУРГАН
  • МИКОЛАЇВ
  • НАХІМОВА ОРДЕН
  • ОДЕСА
  • ОХТИРСЬКИЙ ПОЛК
  • ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • СРІБЛЯНИК

  • Пов'язані терміни:
  • ДМИТРІЄВ ІВАН СЕРГІЙОВИЧ
  • ІСТОМІН ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • КОНДОГУРІ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОРНІЛОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • ЛАЗАРЄВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • МАЛАХОВ КУРГАН
  • МИКЕШИН МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ
  • МУЗЕЙ ЧЕРВОНОПРАПОРНОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ
  • МИКОЛАЇВ
  • ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МУЗЕЙ ГЕРОЇЧНОЇ ОБОРОНИ І ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ
  • ЗАВОЙКО (ЗАВОЙКА) ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)