ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАРІЖНИЙ СИМОН

  Бібліографічне посилання: Боряк Т.Г., Коваль­чук О.О. НАРІЖНИЙ Симон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Narizhnyj_S (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАРІЖНИЙ СИМОН

НАРІЖНИЙ Симон (30.01.1898–23.07.1983) – історик, публіцист, редактор, музеєзнавець, громад. діяч. Н. в с. Сокілка (нині Кобеляцького р-ну Полтав. обл.) в козац. родині. У Сокілці 1907–09 отримав початкову освіту, 1917 в Кобеляках закінчив середню комерційну школу. 1915 був заарештований за звинуваченням у зберіганні й розповсюдженні забороненої літератури, що закликала до боротьби за автономію України. 1916 відбувся суд. процес, на якому було визначено міру покарання – з огляду на молодий вік, 8 місяців ув'язнення. 3 березня 1917 звільнений. 1918–22 – студент історико-філол. ф-ту Полтав. ун-ту. З 1919 – редактор укр. полтав. газ. "Рідне слово". 1921 – секретар Полтав. кооп. технікуму. Від 1922 – у Празі. 1922–27 навчався на філос. ф-ті Карлового університету, водночас 1922–26 –на філос. ф-ті Українського вільного університету. В останньому 1927 блискуче захистив докторську дис. на тему: "Гетьманування Виговського, Хмельниченка та Тетері", яку керівник Д.Дорошенко вважав найліпшою наук. роботою на цю тему. 1928–32 викладав історію в Українському високому педагогічному інституті в Празі. Від 1933 – доцент, від 1938 – д-р філософії УВУ. 1933–45 викладав в УВУ на кафедрі історії України і Сх. Європи. Від 1927 – член Українського історично-філологічного товариства, 1929–44 – учений секретар цього т-ва. Виголосив 61 (із 611) доповідь на засіданнях т-ва. Брав участь у підготовці "Української загальної енциклопедії" (Львів–Станислав–Коломия, 1930–35). Секретар орг. комісії 2-го Укр. наук. з'їзду в Празі 1932. Досліджував історію козаччини, зокрема діяльність І.Виговського, Гадяцький договір 1658, моск. посольства в Україну в 17 ст., запороз. судочинство. Співпрацював з ужгородською "Свободою". Низку історіографічних студій присвятив вивченню наук. спадщини В.Антоновича, В.Біднова, М.Василенка, Я.Шульгіна та ін. Гол. працею вченого стало фундаментальне дослідження і водночас енциклопедичний довідник з історії укр. еміграції міжвоєнної доби, 1-й т. якого побачив світ у Празі 1942 (2-й т. незавершений). 1999 публікацію-реконструкцію за збереженими рукописами здійснено київ. архівістами. 1930–44 – заст. директора, 1945–48 – директор Музею визвольної боротьби України. Багато зробив у збереженні і популяризації, згодом у порятунку спадщини музею. До кінця життя був безпідставно звинувачений в тому, що фонди музею потрапили до рук більшовиків. З 1951 – в Австралії. Працював на фермі, заводі, але не полишав наукової діяльності.

П. у м. Сідней (Австралія).

1998 на вшанування пам'яті Н. до сторіччя від дня його народження та 75-річчя заснування Укр. високого педагогичного ін-ту ім. М.Драгоманова в Полтаві відбулася науково-практична конференція "Симон Наріжний та українська еміграція 20–30-х рр. ХХ ст. у Празі".

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Московська служба Івана Виговського. "ЗНТШ", 1928, т. 149
  2. Гетьманство Івана Виговського. В кн.: Науковий збірник Українського високого педагогічного інституту в Празі, т. 1. Прага, 1929
  3. Гадяцька умова в світлі української історіографії. В кн.: Науковий ювілейний збірник Українського університету в Празі, присвячений Президенту ЧСР Т.Г.Масарикові, ч. 2. Прага, 1930
  4. Полтавський університет. Париж, 1930
  5. Нариси з історії середньовіччя: Мусульманський світ: Навчальний посібник. Прага, 1931
  6. Українське шкільництво на Буковині. Ужгород, 1931
  7. Ярослав Голь. Прага, 1931
  8. Українські публікації до всесвітньої історії (матеріял для бібліографії). "Книголюб", 1931, кн. 3–4
  9. Прийняття московських посланців в Українській державі 17 віку. Прага, 1932
  10. Українська преса. Подєбради, 1934
  11. Судівництво і кари на Запоріжжі. Прага, 1939
  12. 15 літ діяльності Українського історико-філологічного товариства в Празі: 1923–1938: Збірник Українського наукового інституту в Америці. Сент-Пол–Прага, 1939 (2-ге вид. Прага, 1940)
  13. Одеське товариство історії і старовини. Прага, 1941
  14. Українська пісня за кордоном: Українська республіканська капела й хори української еміграції 20-х і 30-х рр. "Пробоєм" (Прага), 1941, ч. 6 (95)
  15. Шевченко в Музеї визвольної боротьби України (1936–1941). Прага, 1941
  16. Харківське історико-філологічне товариство. Прага, 1944
  17. Матеріали до історії Музею визвольної боротьби України в Празі, вип. 1–3. Цюріх–Вінніпег, 1957–59
  18. Як рятували Музей визвольної боротьби України. Цюріх, 1959
  19. Історичне товариство Нестора літописця. "Український історик", 1975, т. 13, ч. 1–2 (45–46), ч. 3–4 (47–48), 1976, т. 14, ч. 1–4 (49–52)
  20. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами: 1919–1939, ч. 1. Прага, 1942 (2-ге вид. – Львів–Кент–Острог, 2008); ч. 2. К., 1999
Література:
  1. Професор Симон Наріжний (1898–1983). "Український історик", 1983, № 2–4
  2. Габар В. Наріжний Симон. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 3. Львів, 1996
  3. Мушинка М. Музей визвольної боротьби в Празі та останній його директор Симон Наріжний. "Пороги" (Прага), 1998, № 1
  4. Його ж. Симон Наріжний – найвизначніший музейник України. В кн.: Календар "Просвіти" на 1998 рік. Ужгород, 1998
  5. Вішка О., Габар В. Наріжний Симон. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 6. Львів, 1999
  6. Мушинка М. Симон Наріжний – літописець української еміграції міжвоєнного періоду. В кн.: Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції: 1919–1939, ч. 2. К., 1999
  7. Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи, вип. 12: Матеріали науково-практичної конференції "Симон Наріжний та українська еміграція 20–30-х рр. ХХ ст. у Празі". Полтава, жовтень, 1998. К., 1999
  8. Ковальчук О. Наріжний Симон. В кн.: Українські історики ХХ ст.: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. К.–Львів, 2003
  9. Мушинка М. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів: Історико-архівні нариси. К., 2005
  10. Симон Наріжний. Web.: http://litopys.org.u
  11. Пеленська О. Як комуністи знищили Український музей у Празі. Web.: http://www.svobod
  12. Її ж. Листи Сталінові від директора Українського музею, який працював у міжвоєнній Празі, не захистили музей від руйнації. Web.: http://www.r

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АВТОНОМІЯ
  • БІДНОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ДОРОШЕНКИ
  • ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658
  • КАРЛОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ПРАЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КОБЕЛЯКИ
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • ПОЛТАВА
  • ШУЛЬГИН ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (1930-1935)
  • УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО У ПРАЗІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. М. ДРАГОМАНОВА В ПРАЗІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ (У МЮНХЕНІ)
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВИГОВСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРИЧНА БІБЛІОГРАФІЯ УКРАЇНІКИ
  • КНИГОЛЮБ
  • МУШИНКА МИКОЛА
  • МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • ТРИЗУБ, ТИЖНЕВИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)