ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАРОДНА РАДА

  Бібліографічне посилання: Яни­шин Б.М. НАРОДНА РАДА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Narodna_Rada (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАРОДНА РАДА

НАРОДНА РАДА – укр. політ. орг-ція в Галичині, заснована 24 жовтня 1885 у Львові народовцями. Створення народовцями політ. т-ва безпосередньо пов'язане з перебігом виборчої кампанії 1885. Участь у спільному виборчому к-ті загострила стосунки між "старою" та "народною" партіями. Зокрема, конфліктним моментом стало те, що внаслідок протидії "старих" до парламенту не пройшов Ю.Романчук. Відразу ж після виборів лідери "народної" партії оголосили про необхідність створення окремого політ. центру, провівши "конституючий" збір нового т-ва 5 червня 1885. У "Відозві до русинів галицької землі" 24 жовтня 1885 народовці оголосили про створення "Народної ради". Нове т-во задекларувало себе продовжувачем традицій Головної руської ради 1848, а саме її нац. програми, базованої на твердженні про самостійність "русько-українського" народу. За мету було визначено здобуття русинами фактичної рівноправності з ін. народами Австро-Угорщини.

В орг-ції були представлені різні вікові категорії учасників нац. руху, однак найчисельнішим був пласт середнього покоління 1840-х рр. народження, яке й становило тоді основу народовського руху – Ол.Огоновський, Ю.Романчук, Ол.Барвінський, М.Бучинський, П.Лінинський, В.Нагірний, О.Стефанович. До нього також можна зарахувати й трохи старшого Ом.Огоновського. До молодшої частини угруповання належали М.Січинський, І.Белей і К.Левицький.

У "Статуті політичного товариства "Народна рада" у Львові" ще раз підкреслено ціль т-ва, а також деталізовано засоби її досягнення (заг. збори, віча, відчити, газети, вибори, петиції й меморандуми, ширення просвіти та піднесення добробуту), умови членства й керівну структуру. Члени-засновники 26 жовтня 1885 обрали головою Ол.Огоновського, заступником – Ю.Романчука, касиром – В.Нагірного і секретарем – К.Левицького.

Відразу ж після створення тимчасовий виділ "Народної ради" на чолі з Ол.Огоновським розгорнув активну, гол. чин. петиційну, діяльність. Чимало уваги було приділено й справі розвитку сел. просвітніх та екон. орг-цій. Найбільше труднощів викликали орг. заходи, створення і розширення місц. мережі, спричинені браком відповідних людських ресурсів. Слабкість "Народної ради" в організаційному аспекті засвідчили й довибори в сейм 1886. Це визнавали й самі народовці на розширеній нараді виділу т-ва з провінційними діячами 23 грудня 1886, де було прийнято рішення утворити повітові к-ти й створити екон., шкільну, юрид. секції. Таким чином, за допомогою створення повітових к-тів, тобто на основі колегіального принципу, вирішено таємно (з огляду на законодавчу заборону політ. т-вам мати місц. осередки) провести крайову політ. орг-цію. В результаті нарад, де були представлені члени з різних міст Галичини, фактично накреслено політ. програму та тактику Н.р., гол. рисами якої були демократизм, автономія, праця над піднесенням просвіти й добробуту народу, конструктивна опозиція до уряду та польс. владних кіл. Водночас дедалі виразніше виявлялося розходження поглядів усередині партії на питання співпраці зі старорусинами, а тому його вирішення ставало необхідною умовою для подальшого її розвитку.

Після проведених консультацій було помітно активізовано орг. діяльність. Виділ почав призначати "мужів довір'я" в кожному повіті, які мали стати посередниками в його відносинах з місц. політиками. Відтак вирішено розгортати місц. мережу т-ва за особистісним принципом, а не через окружні к-ти, як це пропонувалося на нараді 23 грудня 1886. У своїх інструкціях виділ "Народної ради" заохочував також до створення повітових політ. т-в, контролю за діяльністю читалень, організації відчитів і віч, крамниць, приватних позичкових кас і шпихлірів, закликав подавати скарги про порушення політ. прав русинів і не легковажити справи виборів.

2 лютого 1888 відбулись перші заг. збори "Народної ради", на яких прийнято "Програму політично-народного становища, змагань і діятельності русинів" (її авторами були Ол.Огоновський і М.Січинський). У ній народовці наголосили на єдності 20-мільйонного укр. народу, а також задекларували себе демократами, поступовцями, федералістами і лібералами, виступили проти надання пріоритету лише поодиноким класам, партіям чи народам, поставили вимогу зміни виборчого законодавства. Н.р. наголосила в програмі, що не зрікається й свого ідеалу – поділу Галичини на 2 частини.

Запропоновану програму збори прийняли одноголосно без дискусії. Після самоусунення Ю.Романчука головою т-ва обрано Ол.Огоновського. До складу виділу ввійшли О.Стефанович (заступник), К.Левицький (секретар), В.Нагірний (касир), а також А.Кос. Вони представляли в основному молодше покоління народовців 1850-х рр., які дедалі активніше опановували тогочасний суспільно-політ. простір краю. Як і планувалося, збори стали швидше маніфестацією, ніж нарадою. Великий зал Народного дому у Львові зібрав бл. 400–500 учасників, найбільше селян і маломіщан, також чимало священиків, особливо молодих, і світської інтелігенції. З прийняттям програми завершилося парт. оформлення народовського руху.

На других заг. зборах Н.р. 26 грудня 1890 народовці, яких зібралося бл. 1 тис., з ентузіазмом підтримали "нову еру", хоч дехто й критикував провід за те, що він не уклав офіц.угоди з намісником К.Бадені. Як зазначав О.Барвінський, вони стали яскравим свідченням поваги, яку здобуло т-во серед рус. спільноти. Однак після одностайної підтримки ними "нової ери" 1890 вже невдовзі з'являються критичні голоси, і заг. збори Н.р. в грудні 1892 засудили політику уряду щодо русинів і закликали депутатів сейму та парламенту рішуче відстоювати свої права, а за необхідності – перейти в опозицію. Дедалі очевиднішим ставало те, що політика угоди себе вичерпала, а укр. рух потребував нових імпульсів для розвитку. 15 грудня 1893 Ю.Романчук (голова Н.р.), виступаючи в парламенті, фактично оголосив опозицію урядові, відмовивши йому в довір'ї.

Пориваючи з політикою "нової ери", Ю.Романчук спробував відновити ситуацію з-перед 1890, ініціювавши 19 березня 1894 нараду з питання консолідації всіх укр. сил. Але спроба "примирення" укр. галицьких партій розбилася внаслідок рішучої відмови старорусинів від єднання на укр. нац. основі.

Остаточно розкол народовецького угруповання відбувся на заг. зборах Н.р. 4 травня 1894 – більшість підтримала Ю.Романчука й бажала відновити status quo з 1890, однак досягти порозуміння зі старорусинами також не вдавалося. Останні вперто відмовлялися визнати нац. окремішність українців від росіян. Унаслідок принципових і тактичних розбіжностей до виборів 1895 укр. рух у Галичині підійшов ослабленим і дезорганізованим. Вони остаточно поділили угодових і "незалежних" народовців, унеможлививши порозуміння між ними. З огляду на це реалісти вирішили створити власну політ. організацію. 14 жовтня 1896 на зборах у Львові за ініціативою О.Барвінського та при підтримці кардинала Сильвестра Сембратовича засновано Катол. русько-нар. союз. Серед його провідних діячів – А.Вахнянин, В.Коцовський, В.Левицький, І.Чапельський, Б.Пюрко. Новостворена партія вирізнялася, окрім безумовного ідеологічного консерватизму, особливою непримиренністю щодо москвофілів та панславізму, відстоюванням ідеалу соборної України, компромісністю та тривалою співпрацею з польс. консерватистами й австрійс. урядом. Останнє спричинило непопулярність угруповання серед рус. селян та міщан, а сам О.Барвінський здобув собі імідж "руського станьчика" й "зрадника". Тому Катол. русько-нар. союз, незважаючи на його авторитет в урядових сферах, підтримувала передовсім частина духовенства та вузький прошарок міської інтелігенції.

Більшість Н.р. на чолі з Ю.Романчуком після кількох невдалих спроб порозумітися остаточно розірвали стосунки зі старорусинами та зблизилися з частиною радикалів. 26 грудня 1899 в Нар. домі відбувся установчий з'їзд Укр. національно-демократ. партії (УНДП). Важливу роль в її орг-ції відіграв М.Грушевський, який зумів залучити до переговорів з Н.р. Є.Левицького, В.Охримовича й І.Франка. Уже невдовзі УНДП стала наймасовішою укр. партією в Галичині, забезпечивши перемогу укр. нац. ідеї.

Дж.: Статут політичного товариства "Народна рада" у Львові. "Діло", 1885, ч. 113.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914: На підставі спогадів і документів, ч. 1–2. Львів, 1926–27
  2. Аркуша О. Галицький сейм: Виборчі кампанії 1889 і 1895 років. Львів, 1996
  3. Її ж. Олександр Барвінський (до 150-річчя від дня народження). Львів, 1997
  4. Чорновол І. Польсько-українська угода 1890–1894 рр. Львів, 2000
  5. Його ж. Українська фракція Галицького крайового сейму (1861–1901): Нарис з історії українського парламентаризму. Львів, 2002
  6. Янишин Б. Політична інституалізація народовської течії в Галичині: створення "Народної Ради". В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 20–21. К., 2003
  7. Його ж. Політичне товариство "Народна Рада": організаційні заходи та політична програма (1885–1888). В кн.: Проблеми історії України ХIХ – початку ХХ ст., вип. 6. К., 2003
  8. Його ж. Українська міська політична еліта в Галичині й народовський рух останньої третини 19 ст.: становлення та інституційний розвиток. К., 2008.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БАДЕНІ КАЗИМИР
  • БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • БУЧИНСЬКИЙ МЕЛІТОН ОСИПОВИЧ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КОНСЕРВАТИЗМ: ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА І РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ЄВГЕН ЙОСИПОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ КОСТЬ АНТОНОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ВЕНЕДИКТ
  • ЛЬВІВ
  • НАРОДНИЙ ДІМ У ЛЬВОВІ
  • НАРОДОВЦІ
  • НОВА ЕРА
  • ОГОНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН МИХАЙЛОВИЧ
  • ОХРИМОВИЧ (ОХРІМОВИЧ) ВОЛОДИМИР ЮЛІАНОВИЧ
  • ПАНСЛАВІЗМ
  • РОМАНЧУК ЮЛІЯН
  • СЕМБРАТОВИЧ СИЛЬВЕСТР
  • ВАХНЯНИН АНАТОЛЬ
  • ВІЧЕ

  • Пов'язані терміни:
  • АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ КОСТЬ АНТОНОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • НАРОДОВЦІ
  • НОВА ЕРА
  • ОГОНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН МИХАЙЛОВИЧ
  • ОЛЕСНИЦЬКИЙ ЄВГЕН
  • РОМАНЧУК ЮЛІЯН
  • ЦЕЛЕВИЧ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)