Бібліографічне посилання: Гриневич В.А.
НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ОБОРОНИ УРСР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Narodnyj_komisariat (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ОБОРОНИ УРСР
НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ОБОРОНИ УРСР – орган управління військ. справами республіки. Проголошений згідно з ухваленим 1 лютого 1944 10-ю сесією ВР СРСР і 6 березня 1944 6-ю сесією ВР УРСР Законом "Про утворення військових формувань союзних республік та перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату оборони із загальносоюзного в союзно-республіканський наркомат". Закон увійшов поправкою до Конституції СРСР 1936 (ст. 18-а). Декларування наркомату оборони УРСР було спрямоване на досягнення сталінським кер-вом зовнішньополіт. (вступ УРСР до Організації Об'єднаних Націй, можливе приєднання інших країн до СРСР) та внутрішньополіт. (боротьба з Організацією українських націоналістів й Українською повстанською армією на західноукр. теренах тощо) завдань. У ході вироблення "Положень", які визначали структуру і функції респ. військ. відомства, проявилося прагнення укр. політ. еліти досягти розширення прав республіки у військ. сфері та небажання цього з боку союзного центру. Де-факто військ. відомство УРСР припинило своє існування в жовтні 1945, де-юре існувало до 1977: Військ. мін-во УРСР (Указ Президії ВР УРСР від 25 березня 1946), Мін-во оборони УРСР (Указ ВР УРСР від 10 квітня 1953). Нарком оборони УРСР – генерал-лейтенант В.Герасименко (11 березня 1944 – жовтень 1945). |