ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

  Бібліографічне посилання: Андрущенко В.П. НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalnyj_Drahomanova (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.Драгоманова – один із найстаріших і найбільш потужних вищих пед. навч. закладів України. Відкритий 1834 у структурі Ун-ту св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) як Ін-т казеннокоштних студентів. За Статутом Ун-ту св. Володимира (1833), планувалося щорічно набирати на навчання 50 казеннокоштних студентів, з яких 26 призначалися в учительське звання. Відповідно до 1-го (1804) і 2-го (1835) Статутів Рос. імператорських ун-тів – пед. ін-т. Першим директором став ректор Ун-ту св. Володимира М.Максимович. Надалі пед ін-т зазнав істотних трансформацій: від перетворення на пед. курси при Ун-ті св. Володимира (1860) до розподілу теор. та практичної підготовки вчителя відповідно між підрозділами ун-ту (спадкоємцями пед. ін-ту) і г-зіями (з 1866). Із кінця 1870-х рр. за ініціативи професорів Університету св. Володимира (В.Антоновича, М.Ващенка-Захарченка, С.Гогоцького, В.Іконникова, М.Лучицького, І.Сікорського, М.Шиллера та ін.) на його методичній базі створено кілька незалежних навч. закладів – Вищі жін. курси (1878; за Статутом 1910 – Ун-т св. Ольги), Київ. Фребелівський пед. ін-т (1907). Гол. завданням їх функціонування залишалася, як і раніше, підготовка пед. кадрів, що здійснювалася за активної участі та науково-методичними розробками професорсько-викладацького складу колиш. пед. ін-ту Ун-ту св. Володимира. Історія розвитку Вищих жін. курсів та Київ. Фребелівського пед. ін-ту засвідчує генетичний зв'язок цих освіт. установ, що дає підстави розглядати їхню генезу як єдиного пед. навч. закладу – нинішнього Нац. пед. ун-ту ім. М.Драгоманова.

1920 Університет св. Володимира був розформований. Приміщення, професорсько-викладацький склад, б-ка, лабораторії увійшли до новоствореного Вищого ін-ту нар. освіти ім. М.Драгоманова (із 1926 – Київ ін-т нар. освіти). Навч. заклад об'єднав розрізнені підрозділи, що готували вчителів (у т. ч. фізико-математичний, історико-філологічний ф-ти Вищих жін. курсів, Київ. Фребелівський пед. ін-т). У ці роки Ін-т нар. освіти розміщувався в гол. корпусі колиш. Ун-ту св. Володимира.

1930 на базі ф-ту професійної освіти Київ. ін-ту нар. освіти утворилися 2 самостійних ін-ти – пед. професійної освіти і фізико-хіміко-математичний (1933 увійшли до складу відновленого Київ. держ. ун-ту). Ф-т соціального виховання було реорганізовано в Київ. ін-т соціального виховання. У перший рік існування він мав таку структуру: шкільний ф-т із 4-ма відділами (історико-екон., мовно-літ., агробіологічним і техніко-математичним); педолого-пед. ф-т із дошкільним, дефектологічним і педолого-пед. відділами; позашкільний, який поділявся на 2 відділи – дитячого комуніст. руху для підготовки методистів міськ. та районних бюро піонерів і завідувачів кабінетів та власне позашкільний. Останній випускав організаторів-методистів тех. станцій, дитячих б-к, театрів, кіно і викладачів позашкільного виховання пед. технікумів. 1930 при ін-ті відкрито й робітничий факультет. Першим директором Ін-ту соціального виховання став М.Грищенко.

Перспективи загальнообов'язкового початкового навчання, розширення мережі загальноосвіт. шкіл, дитячих дошкільних закладів та установ позашкільного виховання актуалізували проблему кваліфікованих пед. кадрів, що 1933 зумовило нову реорганізацію пед. навч. закладу – на його базі був створений Київ. пед. ін-т (1936 йому присвоєно ім'я О.Горького; див. Максим Горький). У цей період пед. ін-т включав відділи: мат., фіз., хім., геогр., біологічний, істор., мовно-літ., дошкільний, пед., шкільно-пед., позашкільний, комуніст. дитячого руху, на базі яких у наступному році було створено істор., мовно-літ., фізико-мат., біохімічний (існував до 1938), геогр. ф-ти. 1939 в пед. ін-ті відновлено дефектологічний і відкрито пед. ф-ти. Останній готував висококваліфікованих фахівців для пед. уч-щ, шкіл, організаторів нар. освіти, а також кадри для аспірантури. Значний внесок у розбудову пед. ін-ту в довоєнний і повоєнний періоди здійснили такі відомі в Україні й за її межами вчені, як: С.Ананьїн, О.Бабенко, М.Бричкевич, Т.Бугайко, М.Даденков, Г.Де-Метц, М.Жовтобрюх, Н.Закревський, Є.Кирилюк, Г.Костюк, С.Литвинов, В.Маслов, О.Петров, І.Пільгук, Є.Ремез, С.Родзевич, О.Русько, О.Смогоржевський, П.Хропко, С.Чавдаров і ректори – М.Грищенко, О.Філіппов, О.Білий, П.Чамата, І.Золотоверхий. Подальше нарощування науково-пед. потенціалу ін-ту, розвій його інфраструктури пов'язаний з іменами ректорів М.Підтиченко, О.Романовського і М.Шкіля, який очолював навч. заклад майже 30 років.

Із року в рік пед. ін-т збільшував кількість і підвищував якість підготовки вчительських кадрів, зміцнював кадровий склад, розбудовував матеріальну базу. 1982 відкрито його Переяслав-Хмельницький філіал, що функціонує нині як самостійний пед. навч. заклад. Київ. пед. ін-т став центром проведення наук. конференцій із психолого-пед., методичних проблем. Н.-д. робота здійснювалася за такими осн. напрямами: удосконалення засобів і методів навчання в умовах реформи загальноосвіт. та професійної школи; підвищення якості трудового навчання; розроблення систем управління, підвищення ефективності вир-ва; проблеми трудових ресурсів і праці; створення мат. моделей, розроблення програм для опрацювання інформації за допомогою ЕОМ тощо. У цей час було споруджено 14-поверховий гуманітарний та спортивно-оздоровчий навч. корпуси, введено в дію приміщення для істор. ф-ту, побудовано кілька студентських гуртожитків, створено нові лабораторії, спеціалізовані класи й кабінети, навч. телекорпус та обчислювальний центр. Вагомий внесок у розвиток науково-навч. комплексу ун-ту здійснили професори О.Астряб, О.Бабенко, З.Борисова, В.Бровдій, Я.Бурлака, Л.Височинська, І.Горбачук, Ю.Гудзь, І.Гурін, В.Душенко, М.Закович, В.Кононенко, Л.Корецький, Є.Коршак, М.Кравчук, Б.Лобовик, Д.Ніколенко, О.Павелко, Г.Падалка, М.Паламарчук, Ю.Пасічник, О.Петровський, М.Плющ, Л.Проколієнко, А.Селецький, З.Слєпкань, В.Смаль, В.Степенко, С.Торчак, Д.Тхоржевський, М.Шабатура, І.Шиманський, Д.Шелухін, О.Щолокова, М.Ярмаченко та ін.

Наступний етап розвитку ун-ту пов'язаний із здобуттям Україною незалежності. Знаменною подією стало рішення Уряду України про повернення Київ. держ. пед. ін-тові імені М.Драгоманова (1991). 1993 Київ. пед.
ін-т реорганізовано в Укр. держ. пед. ун-т, а 1997 Указом Президента України надано статус національного.

Нині ун-т – найвпливовіший в Україні вищий пед. навч. заклад. Тут навчаються понад 30 тис. студентів, на 106-ти кафедрах працюють бл. 1600 викладачів, серед яких 45 дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України, Нац. академії пед. наук України та громад. академій, бл. 250 д-рів наук, професорів та понад 650 канд. наук, доцентів. Серед викладачів ун-ту – 55 засл. працівників освіти, засл. діячів н. і т., засл. працівників к-ри України, 12 народних і 7 заслужених артистів України.

Ун-т динамічно розвивається в заг. контексті інтеграції України до європ. і світ. освіт. простору. Навч. закладом представлено повний спектр пед. спеціальностей, провадиться освітня діяльність із підготовки бакалаврів за 33-ма напрямами, спеціалістів – за 33-ма і магістрів – за 34-ма спеціальностями. Ун-т має ліцензію на підвищення кваліфікації за акредитованими напрямами (спеціальностями), підготовку до вступу у вищі навч. заклади громадян України та іноз. громадян. На 2010 у його структурі 19 ін-тів (педагогіки та психології, фізико-мат., інформатики, гуманітарно-тех. освіти, корекційної педагогіки та психології, мист-в, соціальної роботи й управління, соціології, психології та управління, істор. освіти, політології і права, природничо-геогр. освіти та екології, розвитку дитини, фізичного виховання і спорту, укр. філології, іноз. філології, філос. освіти і науки, магістратури, аспірантури й докторантури, дистанційного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації) і вечірній ф-т. Модернізація навч. процесу здійснюється на основі Положення про кредитно-модульну систему організації навч. процесу (2006), постійного моніторингу якості освіти, забезпеченого університетським Науково-методичним центром моніторингу якості освіти (2005). Основою сучасного інформаційно-освіт. середовища ун-ту стало впровадження інтегрованих новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема – мережі Інтранет. Гол. джерелом підготовки кадрів вищої кваліфікації є аспірантура (69 спеціальностей) і докторантура (31 спеціальність). Функціонує 19 спеціалізованих учених рад із захисту канд. і докторських дисертацій.

Ун-т реалізує низку масштабних наук. програм: "Ідея університету" (2003–04), "Стратегічні пріоритети розвитку" (2004–05), "Болонські інновації" (2005–06), "Рівний доступ до якісної освіти" (2006–07), "Електронна педагогіка" (2007–08), "Мовні стратегії в освіті" (2008–09), "Міжнародне визнання університету" (2009 –10), розроблено розраховану на перспективу Концепцію розвитку ун-ту як дослідницького.

Славу навч. закладу складають 34 відомі в Україні та за її межами науково-пед. школи – академіків В.Андрущенка, В.Бондаря, А.Грищенка, М.Жалдака, Л.Мацько, О.Мороза, В.Синьова, М.Шкіля, членів-кореспондентів Нац. академії пед. наук України В.Сидоренка, М.Шута, О.Ярошенко, членів-кореспондентів НАН України В.Даниленка, В.Євтуха, професорів Б.Андрусишина, В.Беха, В.Бондаренка, Г.Волинки, І.Дробота, А.Капської, М.Працьовитого, В.Погребенника, О.Плиски, О.Сушка, М.Шеремет, Л.Фомічової та ін. Діяльність шкіл спрямована на радикальну модернізацію змісту пед. освіти, пошук і вдосконалення новітніх освіт. технологій. За розробками науковців і педагогів ун-ту здійснюється практично вся пед. освіта в д-ві. В ун-ті працюють 3 Герої України, нар. артисти України: академік А.Авдієвський, професори М.Вантух, А.Паламаренко. Мистецький розвиток ун-ту утверджено нар. артистами України, професорами А.Демиденком, М.Мозговим, Т.Стратієнко, З.Корінцем та ін.

В ун-ті працюють за сумісництвом або наук. консультантами відомі вчені з НДІ НАН України, Нац. академії пед. наук України та досвідчені вчителі різних типів загальноосвіт. шкіл, г-зій, ліцеїв, коледжів, зокрема академіки НАН України В.Бар'яхтар, А.Самойленко, В.Смолій, академіки Нац. акад. пед. наук України І.Бех, О.Ляшенко, С.Максименко та ін. Почесними д-рами, професорами ун-ту є перший Президент України Л.Кравчук, президенти НАН України Б.Патон і Нац. академії пед. наук України В.Кремень, поети І.Драч і Б.Олійник, міністр освіти, науки і к-ри Австрії Е.Герер, президент Рос. академії освіти М.Нікандров, академіки НАН України Л.Губерський, М.Попович, П.Тронько, багато ін. видатних діячів науки, освіти і к-ри України, Європи та світу.

У складі ун-ту функціонують Україно-амер. Вісконсінський ун-т (США), Ін-т економіки, екології і права, Крим. гуманітарний ф-т Міжнар. дитячого центру "Артек", Крим. філія ун-ту (Євпаторія), Філія ун-ту (Прага, Чехія), г-зія ім. М.Драгоманова, професійно-тех. уч-ще № 40, центри довузівської підготовки. Започатковано низку освіт. фондів, провідним серед яких є Міжнар. благодійний освіт. фонд ім. М.Драгоманова.

Ун-т має розгалужену систему міжнар. наук. співробітництва понад 80 міжнар. угод із провідними вищими навч. закладами Білорусі, Болгарії, Італії, Казахстану, Китаю, Латвії, Німеччини, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, США, Франції, Швеції та ін. У межах співробітництва щорічно проводяться десятки міжнар. наук. конференцій; бл. 400 студентів мають можливість реалізувати своє право на академічну мобільність у зарубіжних ун-тах; понад 200 викладачів виїжджають на стажування, обмін досвідом, наук. форуми у внз-партнери. Таку ж кількість іноз. студентів та викладачів ун-т кожного року приймає в Україні. Повний курс навчання в ун-ті проходять студенти з Китаю, Туреччини, Ірану, Грузії, Росії та ін.

Важливе місце в програмах міжнар. співпраці ун-ту відведено участі в діяльності міжнар. об'єднань, зокрема Європ. асоціації пед. ун-тів, Академічної мережі Центр. та Сх. Європи. Свідченням міжнар. визнання ун-ту стало його прийняття індивідуальним членом Європ. асоціації ун-тів (2010), відзначення міжнар. нагородою "Європейська якість", згідно з рішенням Ученої ради Міжнар. ун-ту м. Відень (Австрія) спільно з Номінаційним к-том Європ. бізнес-асамблеї (Оксфорд, Велика Британія), вступ до Клубу ректорів Європи та обрання ректора ун-ту академіка В.Андрущенка віце-президентом цього об'єднання. Навч. посібники, монографії академіків В.Андрущенка, В.Синьова, чл.-кор. НАН України В.Євтуха та ін. провідних учених ун-ту публікуються в Білорусі, Канаді, Польщі, Росії, США.

Наук. б-ка ун-ту – найбільша серед вищих пед. навч. закладів України (налічує бл. 1,5 млн томів, 12 читальних залів, відділ рідкісних видань і рукописів).
Б-ка забезпечена електронними каталогами, підключена до локальної мережі ун-ту та мережі Інтернет. У складі вид-ва ун-ту діють друкарня, відділ інтелектуальної власності, ред. відділ, постійні редакції газет "Педагогічні кадри" та "Драгомановець". Серед відомих фахових періодичних та продовжуваних видань "Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова" (22 серії за окремими напрямами), більше 30-ти назв журналів, вісників, збірників наук. праць: "Актуальні проблеми слов'янської філології", "Гілея", "Евристика та дидактика точних наук", "Історико-педагогічні студії", "Наука і сучасність", "Наукові записки", "Нова парадигма", "Практична філософія", "Соціалізація особистості", "Сучасний погляд на літературу", "Вісник науково-дослідних робіт студентів" та ін.

Ун-т – один із найпотужніших в укр. та європ. освіт. просторі осередків художньо-естетичного та фізичного виховання молоді. Навч. заклад відомий своїми мистецькими колективами, заг. кер-во якими здійснює проректор, директор Ін-ту мист-в, академік, Герой України А.Авдієвський, має сучасний спорткомплекс із плавальними басейнами та ігровими майданчиками, де проводяться міжнар. ігри з різних видів спорту. В ун-ті навчаються 50 майстрів спорту міжнар. класу. Випускниками, а нині почесними професорами ун-ту, є знамениті боксери, чемпіони світу в суперважкій категорії брати Віталій і Володимир Клички.

До послуг студентів – 6 навч. корпусів, 7 гуртожитків, Центр к-ри і мист-в (студентські театри, студії "Вавилон", "Прометей", "Міст", "Світ" та ін.). Започатковано іменні стипендії М.Драгоманова, ректора Нац. пед. ун-ту ім. М.Драгоманова та ін. Розвивається система студентського самоврядування, налічується найбільша в Києві кількість молодіжних Інтернет-осередків та студентських видань ("Глобус", "Паралель", "Флешмоб", "Неформат", "Ренесанс", "SPY" та ін.). Функціонують спортивно-оздоровчі табори: "Сула" на Полтавщині, "Берізка" на Київ. водосховищі, "Академік" у Карпатах (Шаяни). Майбутні педагоги можуть здобувати другу професію за багатьма напрямами діяльності залежно від своїх здібностей і особистих уподобань, додатково опановувати різного формату курси іноз. мов. Навчально-виховний процес здійснюється з використанням усіх можливостей і переваг, які забезпечує столичне місто Київ.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Київський державний педагогічний інститут імені О.М. Горького: Історичний нарис. К., 1981
  2. Дем'яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (ХIХ – перша третина ХХ ст.). К., 1998
  3. Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова: Історичний нарис: 1920–2000. К., 2000
  4. Андрущенко В.П. Михайло Драгоманов і Національний педагогічний університет. "Освіта України", 2003, № 72, 23 вересня
  5. Дем'яненко Н.М. Київський класичний і педагогічний університети ровесники? "Педагогіка і психологія: Вісник Академії педагогічних наук України", 2003, № 6
  6. "Освіта України", 2004, № 7, 27 січня
  7. Андрущенко В. Флагман педагогічної освіти України: До 170-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. "Вища освіта України", 2005, № 2
  8. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова: Історія. Сьогодення. Перспективи: 1834–2004. К., 2005
  9. Енциклопедія освіти. К., 2008
  10. Андрущенко В.П. Управління педагогічним університетом: Статті. Доповіді. Звіти: 2003–2010 рр. К., 2010
  11. Дем'яненко Н.М. Витоки вищої педагогічної освіти в Україні: Дати, події, аналітичний коментар (до 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова). "Історико-педагогічні студії: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова", 2010, № 3–4.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АВДІЄВСЬКИЙ
  • БАР'ЯХТАР ВІКТОР
  • ДРАЧ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ЄВПАТОРІЯ
  • ЄВТУХ ВОЛОДИМИР БОРИСОВИЧ
  • ГОГОЦЬКИЙ СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • ГУБЕРСЬКИЙ ЛЕОНІД ВАСИЛЬОВИЧ
  • ІКОННИКОВ ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРАВЧУК ЛЕОНІД МАКАРОВИЧ
  • КРЕМЕНЬ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • КИРИЛЮК ЄВГЕН ПРОХОРОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАСЛОВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ОЛІЙНИК БОРИС ІЛЛІЧ
  • ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
  • ПОПОВИЧ МИРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • РОБІТНИЧІ ФАКУЛЬТЕТИ
  • СМОЛІЙ ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ТРОНЬКО ПЕТРО ТИМОФІЙОВИЧ
  • ВАНТУХ МИРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНЕГА ПЕТРО МАКАРОВИЧ
  • КОТЛЯР МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • КОВАЛЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛОБОДА МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МАСЛОВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • НАЛИВАЙКО ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ
  • СКЛЯРЕНКО ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)